Ухвала суду № 64178778, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1553/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Черкес Н.В.; Якуба Ю.В.;

відповідача: Савенок О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.11.16р. у справі №810/1553/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортрент» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 12.04.16р. №0000602200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.16р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивачем у поданих ним деклараціях було завищено показники по господарським операціям з ТОВ «Ramirent Oyj» та здійснено облік витрат без надання актів виконаних робіт, звітів, що підтверджують надання послуг за договором з вказаним контрагентом.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, 11.02.13р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2012 р., у якій у рядку 06.2 «витрати на збут» зазначено суму 26 146 228 грн.

03.03.14р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 р., у якій в рядку 06.2 «витрати на збут» зазначено суму 27 622 095 грн.

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12р. по 31.12.14р., за результатами якої складено акт від 09.10.15р. № 338/10-13-22-02-21/32664239.

За результатами вказаної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.11.15р.:

№ 0003582200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 61 127 551 грн.

№ 0003592200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 712 694 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 347 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, рішенням Державної Фіскальної служби України від 01.04.16р. № 041/6/99/99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги, скаргу було часткового задоволено, податкові повідомлення - рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.11.15р. №0003582200, №0003592200 в частині зменшення перевіркою витрат по від'ємній курсовій різниці на загальну суму 64 009 400 грн., і у відповідній частині штрафних санкцій, та в зазначеній частині рішення, прийнятого в результаті розгляду первинної скарги, було скасовано.

З врахуванням вказаного рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.04.16р. №0000602200, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 077 569 грн., в т.ч. за грудень 2012 року - 750 299 грн. та грудень 2013 року - 327 264 грн.

Перевіркою відображених показників у рядку 06.2 Декларацій «Витрати на збут» за період з 01.10.12р. по 31.12.14р. у загальній сумі 52 038 828 грн. встановлено, що на формування даного показника мали вплив операції з оплати праці працівників, що займаються здачею в оренду будівельної техніки, нарахування внесків на соціальні заходи, відрядження працівників збуту, утримання 03 відділу збуту у робочому стані, рекламні послуги, митного оформлення, транспортно-експедиторські послуги.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.10.12р. по 31.12.14р. у загальній сумі 52 038 828 грн. на підставі таких документів: договорів, актів-виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортних накладних, виписок банку, відомостей розрахунку заробітної плати, відомостей про відрахування до фондів, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 93 «Витрати на збут» 65 «Розрахунки за страхуванням», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», 68 «Розрахунки за іншими операціями», 311 «Рахунки в банках» встановлено завищення задекларованих ТОВ «Фортрент» показників у рядку 06.2 Декларацій «Витрати на збут» на загальну суму 1 077 563 грн., в тому числі за 2012 рік - 750 299 грн., за 2013 рік - 327 264 грн.

До складу витрат віднесено суму 1 077 563 грн., в тому числі за 2012 рік - 750 299 грн., за 2013 рік - 327 264 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ramirent Oyj».

У акті зазначено, що до перевірки не надано актів виконаних робіт, звітів, що підтверджують реальність надання вищенаведених послуг, та зв'язок цих послуг із господарською діяльністю ТОВ «Фортрент».

У бухгалтерському обліку дана операція зафіксована записом: Д-т 93 «Витрати на збут», К-т 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками».

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем було порушено пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, чп. 14.1.231 и 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.15 та п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого в Міністерстві сстиції України від 05.06.95р. за №168/704 в результаті чого завищено витрати на збут всього на суму 1 077 563 грн., в тому числі за 2012 рік - 750 299 грн., за 2013 рік - 327 264 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (замовник) та ТОВ «Ramirent Oyj» (виконавець) було укладено Договір про надання послуг з управління № 08-UAOY від 02.01.08р. (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується на прохання замовника надавати всі послуги або деякі з них.

Відповідно до п. 2 Договору послуги, які виконавець зобов'язується надавати, визначені в додатку 1 до Договору.

У додатку №1 до Договору наведено наступні напрями послуг: загальне управління послугами, юридичні послуги, послуги з управління персоналу, комунікації, стратегічне та бізнес - планування групи, фінансові послуги, казначейство, послуги в області інформаційних технологій, внутрішній аудит, послуги з поставки та управління активами.

Згідно з вимогами п.п. 14. 1. 27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з вимогами п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.10.2 ст. 138 Податкового кодексу України, до інших витрат відносяться адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, висновки податкового органу викладені у акті перевірки щодо віднесення витрат за Договором до показників у рядку 06.2 Декларацій «Витрати на збут» за період з 01.10.12р. но 31.12.14р. є помилковими, оскільки такі витрати відносяться до адміністративних витрат, облік яких здійснюється за показниками у рядку 06.1 Декларацій з податку на прибуток «Адміністративні витрати».

Так, в періоді з 01.10.12р. по 31.12.14р., за який була проведена перевірка, позивачем було отримано послуги від нерезидента «Ramirent Oyj» за вищезазначеним Договором на загальну суму 17 476,52 Євро, що еквівалентно 184 571,53 грн., та підтверджується підписаними сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.15р. та двосторонніми актами виконаних робіт: від 31 жовтня 2012 р. № 1066 на суму 290, 52 Євро (3009,94 грн), від 21 грудня 2012 р. № 1115 на суму 14 204,00 Євро (150385,25 грн.); від 26 квітня 2013 р. № 1246 на суму 2982,00 Євро (31176,34 грн.) (т. 1 а.с. 53-55); актами звірки взаєморозрахунків (т. 1 а.с. 56-57); банківською випискою (т. 1 а.с. 58).

У бухгалтерському обліку позивачем було відображено отримання вищезазначених послуг від нерезидента «Ramirent Oyj» у періоді з 01.10.12р. по 12.14р. за Договором на загальну суму 17 476,52 Євро, що еквівалентно 184 571,53 грн., зокрема, записи по дебету субрахунку 84 «Інші операційні витрати» та кредиту субрахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» та відповідно до Реєстру бухгалтерського обліку рахунку 92 «Адміністративні витрати»: від 31.10.12р. в сумі 290,52 Євро або 3 009,94 грн., від 21.12.12р. в сумі 14 204 Євро або 150 385,25 грн., від 26.04.13р. в сумі 2 982,00 Євро або 31 176,34 грн.

Статтею 9 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( надалі - Закону N 996-XIV) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, відображення в бухгалтерському обліку отримання вищезазначених послуг від нерезидента «Ramirent Oyj» за Договором на загальну суму 17 476,52 Євро, що еквівалентно 184 571,53 грн. на підставі первинних документів, є правомірним та не порушує норм чинного законодавства.

Покликання апелянта на те, що облік витрат здійснено без надання актів виконаних робіт не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що такі акти надавались як до перевірки, так і до заперечень на акту перевірки (до винесення податкового повідомлення-рішення), а також на всіх стадіях оскарження податкового повідомлення-рішення у процедурі адміністративного оскарження та в суді.

Яз матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки ПАТ «СЕБ КОРПОРАТИВНИЙ БАНК» по особовим рахункам за 09.10.13р., ТОВ «Фортрент» було проведено виплату на користь нерезидента «Ramirent Oyj» за Договором у розмірі 55 740,33 Євро або 618 160, 26 грн. в оплату наданих послуг за Договором. Вказана сума була зарахована у тому числі в рахунок оплати раніше наданих послуг, за якими станом на 01.10.12р. (початкова дата періоду перевірки) існувала заборгованість у розмірі 190 315,64 Євро.

Однак, зазначена виплата заборгованості за Договором у розмірі 55 740,33 Євро та відображене в бухгалтерському обліку ТОВ «ФОРТРЕНТ» отримання послуг від нерезидента «Ramirent Oyj» у періоді з 01.10.12р. по 31.12.14р. за Договором на загальну суму 17 476,52 Євро, що еквівалентно 184 571,53 грн., не було відображене у податковому обліку адміністративних витрат позивача, облік яких здійснюється за показниками у рядку 06.1 Декларації з податку на прибуток «Адміністративні витрати», у періоді, який було перевірено.

Цей факт підтверджується даними Реєстру податкового обліку рахунку 92 «Адміністративні витрати», в якому відсутні нарахування витрат по операціям з «Ramirent Ovi» (т. 1 а.с. 59-159) та не спростований апелянтом.

Таким чином, всі інші суми, які наведені в акті перевірки не мають відношення до періоду, який перевірявся.

Отже, за Договором документально підтверджується відображена у періоді з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року в бухгалтерському обліку в складі адміністративних витрат сума 184 571,53 грн., а не зазначена у акті перевірка у складі витрат сума 1 077 563 грн. Той факт, що такі витрати не були відображені у податкових деклараціях з податку на прибуток та не мали впливу на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств підтверджується також наявним у матеріалах справи висновком спеціаліста-економіста (т. 3 а.с. 6-12).

Відповідачем наведені обставини не спростовані. Представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду не зміг пояснити, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів у справі та (або) застосування норм права.

За наведених обставин та правових норм колегія, суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.11.16р. у справі №810/1553/16 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.11.16р. у справі №810/1553/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 19.01.17р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.