Ухвала суду № 64178385, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1893/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу управління поліції охорони в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління поліції охорони в Чернігівській області про стягнення недоплаченої компенсації за невикористану відпустку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління поліції охорони в Чернігівській області (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на його користь недоплачену компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 1 104,70 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 16 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та постановити нову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 07.11.2015 року наказом відповідача № 1 о/с «По особовому складу» позивача призначено заступником командира роти поліції охорони УПО в Чернігівській області з присвоєнням йому спеціального звання - майор поліції.

Як убачається з наказу УПО в Чернігівській області № 19 о/с від 02.12.2015 року «По особовому складу», у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» позивачу встановлено посадовий оклад у розмірі 2 650 грн. та зазначено, що станом на 07.11.2015 позивач має вислугу 19 років 08 місяців 00 днів.

В подальшому, ОСОБА_2 з 30.04.2016 року звільнено за власним бажанням з Національної поліції України, відповідно до наказу УПО в Чернігівської області № 87 о/с від 27.04.2016 року, згідно п. 7 ст. 77 розділу VII Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», та виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 2016 рік у кількості 15 діб у розмірі 3 201, 64 грн.

Вказана сума була розрахована виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, про що позивачу повідомлено листом УПО в Чернігівській області № 7-Б/3і/473/45/01-2016 від 06.09.2016 року.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не було включено до розрахунку грошового забезпечення за квітень 2016 року доплати за роботу у нічний час у розмірі 331,25 грн., отримання якої підтверджено розрахунковим листом та 1 771,43 грн. доплати за роботу в понаднормовий час за квітень 2016 року, розмір якої визначено постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі № 825/1038/2016 - позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України № 580 від 02.07.2015 року «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580) та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 року (далі - Порядок № 260).

Так, відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», який набув чинності 07.11.2015 року, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Пунктом 8 Порядку № 260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Судом встановлено, що позивачу була виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку за 2016 рік у кількості 15 діб у розмірі 3 201, 64 грн. виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції.

При цьому, п. 3 Порядку № 260 встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Як встановлено п. 11 Розділу ІІ Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Так, згідно з п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 21 цього Положення встановлено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства. Внутрішній розпорядок, зокрема, в органах внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 року затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499), якою урегульовано порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, де п. 3.7.3 встановлено, що служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається (п. 3.7.3 Інструкції № 499). Підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівників органів внутрішніх справ; графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ (п. 3.7.4 Інструкції № 499). Облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин (п. 3.7.5 Інструкції № 499). Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00 (п. 3.7.4 Інструкції № 499).

Тобто, виплата доплати за роботу в понаднормовий та нічний час залежить від характеру служби з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів, і відповідно не має одноразового характеру. Зазначене також підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 у справі № 825/1038/16, з якої убачається, що позивач мав право на отримання додаткових виплат за роботу у понаднормовий час у лютому, березні та квітні 2016 року.

Відповідно дані обставини спростовують позицію відповідача, що вказані вище виплати не мають постійного характеру, а тому не входять до грошового забезпечення та не можуть враховуватися при розрахунку компенсації за невикористану відпустку.

Розмір місячного грошового забезпечення, право на отримання якого позивач мав відповідно до чинного законодавства, на день звільнення зі служби складає 8 612,58 грн. (2650 грн. посадового окладу + 2000 грн. окладу за спеціальним званням + 1860 грн. надбавки за стаж + 331,25 грн. доплати за роботу у нічний час + 1 771,43 грн. доплати за роботу у понаднормовий час).

Отже, розмір компенсації за 15 днів невикористаної відпустки становить 4 306,34 грн. (15 днів х 8 612, 58 / 30 днів). Відповідно УПО в Чернігівській області занижено розмір компенсації на 1 104,70 грн. (4 306, 34 - 3 201, 64).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок компенсації проведений відповідачем, не відповідає вимогам пунктів 3, 8 Порядку № 260, а тому з нього підлягає стягненню на користь позивача сума 1 104, 70 грн.

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дане питання відноситься до дискреційних повноважень суду та регулюється ст.ст. 181, 267 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи положення вказаних норм, підстав для зобов'язання відповідача у справі подати звіт про виконання рішення, суд не знаходить.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. При цьому, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Тобто, відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», витрати пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судом рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною не повинні перевищувати розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за отриману правову допомогу сплачено кошти у розмірі 1 000 грн., що підтверджується квитанцією № 11 від 03.11.2016 року. При цьому, з наданої калькуляції убачається, що час витрачений адвокатом на надання послуг правової допомоги позивачу складає 2 год без врахування часу на участь у судовому засіданні. Згідно акту виконаних робіт, представником позивача надано послуг на загальну суму 1 000 грн., що менше за граничний розмір компенсації у відповідності до положень Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Відповідно, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України). Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про стягнення з відповідача 1 000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 1 104, 70 грн. недоплаченої компенсації за невикористану відпустку.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління поліції охорони в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 18.01.2017 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.