Ухвала суду № 64178301, 18.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4956/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна система» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Сервісна система» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000162202 від 15.01.2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 06 жовтня 2016 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року та постановити нову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Пром-Тех-Снаб» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт № 1392/26-54-22-02/35436656 від 19.12.2014 року та прийнято на підставі нього податкове повідомлення-рішення № 0000162202 від 15.01.2015 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 400 592 грн., у тому числі: 320 474 грн. - основний платіж, 80 118 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2 названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідний висновок узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах № 810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ «Сервісна система» (замовник) та ТОВ «Пром-Тех-Снаб» (виконавець) укладено типові договори, відповідно до яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик з своїх матеріалів виконати і передати замовнику роботи:

за договором № 140414 від 14.04.2014 року - по прокладанню футляру методом ГНБ на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Сікорського, 4-6;

за договором № 120501 від 12.05.2014 року - по монтажу зовнішніх інженерних мереж водопроводу та каналізації та об'єкті замовника: «Капітальний ремонт фасаду та перепланування адміністративної будівлі з заміною внутрішніх інженерних мереж», за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 51;

за договором № 210501 від 21.05.2016 року - по прокладанню футляру методом ГНБ на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6;

за договором № 061701 від 17.06.2014 року - по монтажу насосної станції на об'єкті замовника «Адміністративно-виробничий комплекс» за адресою: смт. Глеваха, Васильківського району, Київської області, вул. Сулими (Будівля поліграфії).

Також, між ТОВ «Сервісна система» (замовник) та ТОВ «Пром-Тех-Снаб» (підрядник) укладено договір № 061901 від 19.06.2014 року, відповідно до якого підрядник зобов'язується за завданням замовника розробити проект зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж на реконструйованому об'єкті за адресою: пр. Червонозоряний, 52 в місті Києві, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначену вище проектно-кошторисну документацію.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договорів № 140414 від 14.04.2014 року, № 120501 від 12.05.2014 року, № 210501 від 21.05.2016 року, № 061701 від 17.06.2014 року, № 061901 від 19.06.2014 року, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін на будівництво, локальних кошторисів на будівельні роботи, виписок по особових рахунках, платіжних доручень.

Також, позивачем надано ліцензію ТОВ «Пром-Тех-Снаб», яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Проте, відповідач на спростування реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «Сервісна система» та ТОВ «Пром-Тех-Снаб» посилається на те, що на виконання вищевказаних договорів позивачем не було надано документи:

- щодо затвердженої проектної документації (текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому чинним законодавством порядку, якими визначаються містобудівні, об'ємно - планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, тощо);

- які підтверджують якість, безпеку матеріалів, які були використані при проведенні будівельних робіт, а саме: паспорта якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати, видані Міністерством охорони здоров'я України, довідки Держспоживстандарту Україні, сертифікати відповідності, документи про якість тощо;

- які згідно договорів підряду до початку виконання робіт повинні бути надані замовнику, а саме: своєчасно оформлені посвідчення, на виконання відповідних робіт на робітників та ІТР (інженерно-технічних робітників), які направляються підрядником на виконання будівельних, електромонтажних та інших робіт на об'єктів. В разі виявлення замовником на об'єкті робітників підрядника без зазначених документів, замовник має право видворити таких робітників з об'єкта, зупинити виконання робіт на об'єкті підрядника;

- накладної, рахунку чи інших первинних документів щодо отриманих та оплачених послуг отримання електроенергії, водопостачання та водовідведення, що не дає можливості встановити реальність здійснення таких операцій, визначити обсяг фактично виконаних робіт, понесених витрат та правомірність їх включення до складу податкового кредиту,

На спростування зазначених тверджень відповідача, позивачем надано проекти зовнішніх водопровідних та каналізаційних мереж до договорів, інформацію щодо здійснення технічного нагляду за дотриманням та виконанням будівельних робіт відповідно до зазначених договорів, кошторисну та технічну документацію.

Також, позивачем надано докази подальшої реалізації послуг, які були отримані від ТОВ «Пром-Тех-Снаб», а саме, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін, локальних кошторисів.

Окрім того, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений понесеними (сплаченими) витратами і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року.

На підтвердження фактів виконання позивачем та його контрагентом своїх договірних зобов'язань (виконання підрядних робіт та відповідно оплати їх вартості) за вказаним вище договорами позивачем надані суду копії первинних і розрахункових документів, зокрема: податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актів приймання виконаних будівельних робіт, договірних цін на будівництво, локальних кошторисів на будівельні роботи, виписок по особових рахунках та платіжних доручень, кошторисної та технічної документації.

За результатами дослідження наданих позивачем первинних документів суд дійшов висновку, що вони підтверджують факт отримання ТОВ «Сервісна система» товарів від ТОВ «Пром-Тех-Снаб». Наявні ж в матеріалах податкові накладні, що були виписані названим контрагентом на ім'я позивача за результатами поставки товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Натомість, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірного правочину. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

Також відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у вказаного товариства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб, а також порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для такого контрагента, оскільки порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, викладеною, зокрема, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Також, відповідач не довів факту узгодженості дій позивача з недобросовісним виконавцем (на думку податкового органу) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента, яка б слугувала підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.09.2014 К/800/64137/13.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Пром-Тех-Снаб» документально підтверджені та мали реальний характер, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000162202 від 15.01.2015 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.