Рішення № 64178154, 15.04.2016, Макарівський районний суд Київської області

УКРАЇНА

Справа № 370/3094/15-ц

Номер провадження 2/370/1062/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2016 р. Макарівський районний суд Київської області

у складі: суддіМазки Н.Б.

із секретаремЛевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Макарів Макарівського району Київської областіцивільнусправу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства с обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» м.Київ про захист прав споживача та витребування безпідставно здобутого майна,

В с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» м.Київ про захист прав споживача та витребування безпідставно здобутого майна, посилаючись на те, що 10.11.2015 року між нею і ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» укладений договір фінансового лізингу №001830 з додатками, згідно якого предметом лізингу є автомобіль Chevrolet Orlando, та згідно якого відповідач-лізингодавець взяв на себе зобовязання придбати предмет лізингу: автомобіль Chevrolet Orlando, у власність та передати цей предмет лізингу у її користування. На сайті OLX.UA вона знайшла вищезазначений транспортний засіб за ціною 350000.00 гривень, зателефонувала до відповідача, якій пояснив, що на даний транспортний засіб існує акційна ціна. Коли приїхала до салону компанії, їй в усній формі представник відповідача розяснила, що дійсно такий транспортний засіб є за ціною вказаною на сайті, і що вона, позивачка повинна спочатку сплатити передплату в сумі 44310.00 гривень шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого буде укладений договір лізингу і протягом декілька днів їй буде переданий в користування предмет лізингу. В той день вона, позивачка сплатила 44310.00 гривень. Вдома, прочитавши договір, додатки до нього зрозуміла, що її обманули, а саме: вартість предмету лізингу вказана значно вище, ніж їй пояснював представник компанії. Представник компанії не розяснив призначення платежу в сумі 44310.00 гривень, який виявився адміністративним платежем, тобто винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору. Вона вважала, що це часткова оплата вартості транспортного засобу - зі слів представника компанії. В договорі це передбачено, але у неї не було можливості детально ознайомитися з умовами договору до його підписання, так як представник відповідача не надала достовірної інформації, завірила в тому, що всі істотні умови договору пояснила, спонукала підписати договір швидше, мотивуючи тим, що її чекають інші особи, які бажають укласти договір лізингу. Протягом обіцяних днів предмет лізингу так і не був переданий. Під час попередніх переговорів представником компанії її, позивачку введено в оману щодо умов виконання договірних зобовязань. Після вивчення змісту договору їй стало зрозуміло, що сплачені кошти не повернуть, можливості розірвати договір немає, оскільки договір зовсім не передбачає можливості його розірвання з ініціативи лізингоодержувача, що є порушенням її прав як споживача. Крім того, не був підписаний додаток №3 Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між відповідачем та нею. Положеннями договору №001830 фінансового лізингу передбачено, що сплата лізингових платежів, винагороди лізонгоодержувача за надання послуг фінансового лізингу, комісія за супроводження договору, в продовж лізингового періоду, проводиться відповідно до встановленого додатком №3 до договору №001830 фінансового лізингу під назвою: Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами, який є невідємною частиною основного договору та містять істотні умови договору фінансового лізингу, які підлягають обовязковому погодженню сторонами. Ні змістом основного договору №001830 фінансового лізингу, ні підписаними додатками №1 та №2 не встановлено у грошовому виразі розмір фінансових активів, якими є обсяг фінансування та винагорода лізингодавця, не встановлений строк їх сплати. Як слідує із змісту основного договору №001830 фінансового лізингу розмір фінансових активів, якими є обсяг фінансування та винагорода лізингодавця, у грошовому виразі та строк і сплати визначаються додатком №3, який підписаний не був. Розмір лізингових платежів є істотною умовою договору фінансового лізингу, а відсутність підписаного сторонами додатку №3 свідчить про недосягнення сторонами домовленостей щодо усіх істотних умов договору, а тому він не може вважатись укладеним. Також зміст основного тексту договору №001830 фінансового лізингу та додатків №1 та №2 не містять повної та достовірної інформації про фінансові послуги, що надаються відповідачем відповідно до договору №001830 фінансового лізингу та додатків №1 та №2. А відтак підписання договору про надання фінансових послуг порушують її, позивачки права як споживача на отримання повної та достовірної інформації про фінансові послуги. Оскільки зміст умов, в тому числі і істотних умов договору №001830 фінансового лізингу підлягали фіксації в декількох документах, та підлягали підписанню сторонами, не підписання сторонами саме договору лізингоодержувачем та додатку№3 є обставиною, що вказує на не укладання договору №001830 фінансового лізингу, відтак у відповідача не виникло підстав для отримання сплаченого нею 10.11.2015 року платежу по договору №001830 фінансового лізингу в сумі 44310.00 гривень, в результаті чого нею безпідставно здійснено перерахування зазначених грошових коштів на рахунок відповідача. Тому існують підстави для стягнення з відповідача за користування чужими грошовими коштами трьох процентів річних від простроченої суми, які становлять суму 50.99 гривень (44130.00 гривень х 3% х 14 кількість днів з дня перерахунку по день подачі позову : 365 днів : 100%).

Позивачка вважає, що їй спричинена моральна шкода, оскільки через бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному виконання умов договору вона почувається ошуканою. Після того, як зрозуміла, що її обманули, не може нормально відпочити після роботи, бо постійні переживання спричинили погіршення сну, викликають образу, роздратованість, погіршення стану здоровя. Через виниклу ситуацію її рідні дуже знервовані, у сімї майже щодня виникають сварки. Вона змушена витрачати свій час для вирішення питання з захисту своїх прав, звертаючись до суду, через що змінився звичайний спосіб її життя. Розмір моральної шкоди оцінює в 5000.00 гривень.

Позивачка просить: - стягнути з відповідача безпідставне здобуте майно, а саме: грошові кошти в сумі 44310.00 гривень;

-стягнути три відсотки річних за час користування безпідставно набутими

грошовими коштами в сумі 50.99 гривень;

-стягнути моральну шкоду в сумі 5000.00 гривень;

-стягнути суму одержаних доходів чи доходів, які могли бути отримані

відповідачем за час користування грошовими коштами в сумі 2000.00 гривень;

-стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 533.60 гривні.

Позивачка надала заяву про розгляд справи у свою відсутність, позов просила задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час, місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0800002290770, в судове засідання не зявився не надав заяв про розгляд справи у свою відсутність.

В судовому засідання встановлено, що 10.11.2015 року між Товариством с обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» - лізингодавець, та позивачкою - лізингоодержувач укладений договір №001830 фінансового лізингу.

Відповідно до визначених у даному договорі термінів:

-комісія за супроводження договору - це грошові кошти сплачені за послуги

супроводження договору, які сплачуються лізингоодержувачем у складі лізингового платежу. Розмір комісії за супроводження договору відображається у додатку №3 до договору та становить погоджений сторонами відсоток;

-лізинговий платіж - це щомісячний платіж, що сплачується лізигноодержувачем

на користь лізингодавця у строки та в розмірі відповідно даного договору та до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування, додаток №3 до договору);

-обсяг фінансування - це сума грошових коштів, що становить різницю між

вартістю предмета лізингу, на момент його передачі, та сплаченим лізингоодержувачем авансовим платежем та можливою доплатою у відповідності до умов договору. На суму обсягу фінансування нараховуються відсотки (проценти), обсяг фінансування та відповідні відсотки підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця. Порядок та розмір сплати обсягу фінансування визначається у договору та додатку №3 до договору.

Відповідно до умов п.1.1 договору №001830 фінансового лізингу, предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, зазначений у специфікації (додаток №2 до договору), а саме: автомобіль марки Chevrolet Orlando; предмет лізингу самостійно та свідомо обраний лізингоодежувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

В п.8.2. зазначеного договору вказано, що, укладаючи даний договір сторони погодились, що вартість предмета лізингу, на момент укладення договору, за цим договором становить 18234,57 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу доларів США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору. На дату укладання цього договору, згідно обмінного курсу долара США до української валюти, гривневий еквівалент вартості предмета лізингу становить 44310.00 гривень з ПДВ.

Відповідно до п.8.5. договору всі планові платежі, які визначаються у додатку №1 та додатку №3 до даного договору сплачуються лізингоодержевачем згідно з вказаних додатків на підставі розрахунків виставлених лізингодавцем.

З пункту 17.2. Прикінцевих положень договору №001830 фінансового лізингу, підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами і змістом договору та додатків до нього.

Відповідно до пункту 17.4. підписанням даного договору та додатків до нього лізингоодержувач заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто», що стосуються змісту даного договору, та додатків до нього, проінформований про всі можливі витрати і ризики у звязку із укладанням та виконання даного договору, уважно прочитав та зрозумів договір та додатки до нього (а.с.8-13).

На виконання договору №001830 фінансового лізингу від 10.11.2015 року позивачка сплатила грошові кошти в сумі 44310.00 гривень, що підтверджується квитанцією №82 від 10.11.2015 року (а.с.16).

Між сторонами склалися правовідносини, які регулюються вимогами ч.1 ст..806 ЦК України, якою передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як передбачено ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Згідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, передбачено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні, встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Частина 1 ст.1212 ЦК України регламентує загальні положення про зобовязання у звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, а саме: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст.1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними: стаття 536 цього Кодексу, а саме: за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтями 22 та 23 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходить з вимог пунктів 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, яким передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Оскільки достовірно встановлено, що при підписанні 10.11.2015 року сторонами по справі договору №001830 фінансового лізингу не був підписаний та не узгоджувався додаток №3 під назвою Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами, який є істотною умовою договору лізингу, тому позивачка не була чітко ознайомлена з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів. Спростувань даної обставини судом не здобуто.

Договір №001830 фінансового лізингу від 10.11.2015 року суд вважає неукладеним між сторонами по справі, оскільки сторонами при підписанні вказаного договору фінансового лізингу не був узгоджений та підписаний додаток №3 - Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами, що є невідємною частиною даного договору, що на думку суду є непогодженням усіх істотних умов договору.

Суд вважає необхідним стягнути на користь позивачки з відповідача 44310.00 гривень, які здобуті останнім без достатньої правової підстави безпідставно набуте майно. Також є доцільним стягнення з відповідача трьох процентів річних від суми 44310.00 гривень безпідставно одержаних коштів за період з 10.11.2015 року, день сплати коштів, до 23.11.2015 року, день звернення до суду з позовом, що становить: 44130.00 гривень х 3% х 14 днів : 365 днів : 100% = 50.99 гривень.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розміру 5000.00 гривень підлягають частковому задоволенню, а саме: в розмірі 1000.00 гривень. При цьому суд виходить з того, що позивачці моральна шкода спричинена вибуттям з її володіння належних їй грошових коштів. Щодо визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає задоволенню, суд виходити із засад розумності, виваженості, справедливості.

Суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення одержаних доходів чи доходів, які могли бути отримані відповідачем за час користування грошовими коштами в сумі 2000.00 гривень, оскільки позивачкою не наданий розрахунок вказаної суми та правові підстави її стягнення.

Керуючись вимогами ст.212-214 ЦПК України, ст..22, 23, ч.1 ст.215, ч.1 ст..806, ч.1 ст.1212, ч.2 ст.1214 ЦК Українич.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг», постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року, суд

В и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

На користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з Товариства с обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто», 01601 м.Київ, вул..Шовковична 42-44, код ЄДРПОУ 39733392 р/р 26004482354 в АТ «ОСОБА_2 Аваль» МФО 380805, безпідставне здобуте майно - грошові кошти в сумі 44310.00 гривень (сорок чотири тисячі триста десять гривень 00 копійок );

-стягнути три відсотки річних за час користування безпідставно набутими

грошовими коштами в сумі 50.99 гривень (пятдесят гривень 99 копійок);

-стягнути моральну шкоду в сумі 1000.00 гривень (одна тисяча гривень 00 копійок);

-стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 533.60 гривні (пятсот тридцять три гривні 66 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційному суді Київської області через Макарівський районний суд Київської області протягом десяти діб з дня проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десять діб з дня отримання копії судового рішення.

Суддя