Постанова № 64176440, 12.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2017 року № 826/27706/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» Шкурка Віктора Михайловича, за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Контракт» Шкурка Віктора Михайловича (надалі - Уповноважена особа Фонду, відповідач), за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд, третя особа) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо невключення ОСОБА_1 до списку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду в розмірі вкладу на суму 195 000,00 грн. та зобов'язання надати до Фонду додаткову інформацію щодо зміни суми відшкодування позивачу як вкладнику, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк «Контракт» за рахунок Фонду на суму ще 195 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в Уповноваженої особи Фонду були відсутні правові підстави для визнання договору банківського рахунку нікчемним, інші підстави для невключення позивача в перелік вкладників відсутні, а отже, відповідачем, в порушення норм чинного законодавства, допущено протиправну бездіяльність та не включено позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Контракт» за рахунок Фонду.

Позивач зазначає, що хоча відповідачем в подальшому подано до Фонду додаткову інформацію щодо нього, проте, Фондом будь-яких дій не вчинено, інформацію щодо позивача в загальний реєстр вкладників не включено та кошти не виплачено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що Уповноваженою особою Фонду виконано покладений на неї обов'язок, надіслано до Фонду зміни до переліку вкладників та включено інформацію про вклад позивача з зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, а отже, на час розгляду справи по суті з боку відповідача відсутні порушення прав позивача.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення, у яких просив суду у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 року у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку ГПК України.

Проте, проаналізувавши положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд приходить висновком, що ним регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вказаний Закон є спеціальним, яким в свою чергу врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Системний аналіз положень вищезазначеного Закону дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає і, як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі з підстав непідсудності.

Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Між позивачем (вкладник) та ПАТ «Банк «Контракт» укладено договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку №1188/2015 від 01.09.2015р.

Відповідно до п.п. 2.1 та 3.4.1 Договору Банк зобов'язався відкрити Вкладнику рахунок для обліку депозиту №2630100113025, а Вкладник зобов'язався у день укладення Договору перерахувати на цей рахунок з власного поточного рахунку або переказати внести/ готівкою через касу Банку грошові кошти, які Банк прийняв у строк до 01.10.2015року під встановлений процент у сумі 195 000,00 грн.

На виконання умов Договору Вкладником 01.09.2015 р. шляхом внесення готівкових коштів до Банку поповнено депозит на суму 195 000,00 грн.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 06.10.2015 року № 671 «Про віднесення публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 06.10.2015р. прийнято рішення №183 про запровадження з 07.10.2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Банк «Контракт». Тимчасову адміністрацію у ПАТ Банку «Контракт» запроваджено строком на 3 місяці з 07 жовтня 2015 по 06 січня 2016 року включно.

Постановою Правління Національного банку України від 10.12.2015 р. № 876 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства Банк «Контракт» та Рішенням виконавчої дирекції Фонду «Про початок процедури ліквідації ПАТ Банк «Контракт» та делегування повноважень ліквідатора банку» від 10.12.2015 р. №220 розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Контракт» та призначено уповноважену особу Фонду Шкурка Віктора Михайловича та делеговано йому строком на два роки з 11.12.2015 р. по 10.12.2017 р. (включно) всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Контракт», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, визначених ч.3 ст. 47 Закону.

На офіційному веб-сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) розміщено оголошення, що Фонд розпочне виплати вкладникам ПАТ «Банк «Контракт» за Загальним реєстром з 16.12. 2015 року.

Не отримавши гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. № 4452-VI (надалі - Закон № 4452-VI).

Частиною 1 статті 3 Закону № 4452-VI встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 2 - ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ст. 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію наділена повноваженнями щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії, на підставі якого Фонд гарантування вкладів фізичних осіб формує Загальний реєстр вкладників.

Позивач зазначає, що під час звернення до установи банку, який здійснює виплати коштів, позивачу повідомлено, що договір строкового банківського вкладу зі сплатою процентів в кінці строку №1188/2015 від 01.09.2015р. є нікчемним, а позивач включений до списків вкладників, яким буде виплачена гарантована сума вкладу, але лише у сумі 590,43 грн.

Проте, будь-яких доказів вказаних обставин про визнання відповідачем договору строкового банківського вкладу №1188/2015 від 01.09.2015р. нікчемним, прийняття будь-якого рішення тощо позивачем не надано.

Зокрема, відповідач у письмових запереченнях зазначає, що Уповноважена особа Фонду жодним чином не посилається на наявність ознак нікчемності вказаного правочину, а позивач не надає жодного доказу віднесення відповідачем договору банківського вкладу до нікчемних правочинів.

В той же час, в межах наданих Уповноваженій особі Фонду повноважень, відповідачем здійснювалась перевірка договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк «Контракт». У зв'язку із чим інформація щодо позивача не була включена до переліку вкладників.

Відповідно до п. 12 р. II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 р. №14 (далі - Положення №14) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012р. за №1548/21860, передбачено, що протягом процедури здійснення тимчасової адміністрації в банку уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, яким необхідно здійснити виплати за рахунок цільової позики.

Пунктом 6. р. III Положення №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Як вбачається з матеріалів справи, Уповноваженою особою Фонду листом № 01/03-199 від 19.01.2016 року направлено до Фонду зміни до Переліку вкладників ПАТ «Банк «Контракт», до складу яких також включено інформацію про вклад позивача із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню та ідентифікаційних даних останнього.

Зокрема, згідно копії листа №01/03-199 від 19.01.2016 року з витягом з Переліку, відповідачем заявлена сума для відшкодування за рахунок Фонду складає 198 449,43 грн.

Вказаний лист разом із переліком, згідно штампу вхідної кореспонденції, отриманий Фондом 19.02.2016р.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що з боку відповідача відсутні порушення прав позивача, оскільки на час вирішення справи по суті Уповноваженою особою Фонду вчинені передбачені чинним законодавством дії, внесено зміни до Переліку вкладників та подано до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, яким має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду у розмірі 198 449,43 грн.

Вказані зміни (лист №01/03-199 від 19.01.2016 року разом з Переліком осіб) отримані Фондом цього ж дня.

Тобто з боку відповідача не було допущено протиправної бездіяльності, Уповноваженою особою Фонду виконано покладений на неї обов'язок, надіслано до Фонду зміни до переліку вкладників та включено інформацію про вклад позивача із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, надіслані до Фонду зміни до Переліку вкладників відповідачем не відкликані та не скасовані, а отже, на час розгляду справи по суті з боку відповідача відсутні порушення прав позивача.

Окрім того, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання вчинити дії теж не підлягають задоволенню, оскільки вже вчинені відповідачем.

Поряд з тим, позивач стверджує, що Фондом будь-яких дій не вчинено, інформацію щодо позивача в загальний реєстр вкладників не включено та кошти не виплачено.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28.01.2016 р. по справі № 11-сс/796/402/2016 щодо розслідування у кримінальному провадженні ухвалено накласти арешт на банківський рахунок позивача, відкритий у ПАТ «Банку «Контракт», із забороною проведення видаткових операцій.

В подальшому, ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26.09.2016р. знято арешт з рахунку №2630100113025, відкритий на ім'я ОСОБА_1

Таким чином, позивач стверджує, що на час звернення до суду відсутні будь-які обставини, щодо невиплати та невнесення до загального реєстру вкладників інформації щодо ОСОБА_1, але гарантована сума Фондом йому так і не була виплачена.

З цього приводу суд зазначає, що Перелік, який складається Уповноваженою особою та Загальний реєстр вкладників, який затверджується Фондом, є різними за суттю, змістом та призначенням документами.

Перелік складається Уповноваженою особою Фонду, а Загальний реєстр вкладників формується та затверджується Фондом на підставі Переліку (або поданої додаткової інформації).

Як уже зазначалось вище, Уповноважена особа Фонду виконала покладений на неї обов'язок та подала до Фонду додаткову інформацію щодо позивача. На стадії формування на затвердження Загального реєстру вкладників та здійснення виплат Фондом Уповноважена особа Фонду не має повноважень.

В той же час, позовні вимоги до Фонду гарантування позивачем не заявлялись.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач виконав покладений на нього законом обов'язок і довів правомірність своїх дій.

Беручи до уваги положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко