Рішення № 64174858, 17.01.2017, Селидівський міський суд Донецької області

242/3866/15-ц

2/242/223/17

РІШЕННЯ

Іменем України

17 січня 2017 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого судді Моцного О.С., при секретарі Нарижній О.Г., за участі представника відповідачів ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на рухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, в якому зазначив, що відповідно до кредитного договору № 536/02-2010 від 15.04.2010 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Торгівельний дім «Ландорра», останній отримав кредит у розмірі 250000,00 доларів США зі сплатою 16% річних зі строком повернення до 30.01.2011 року. З метою забезпечення виконання зобовязань між позивачем та відповідачами було укладено договори застави транспортного засобу, згідно яких відповідачі зобовязалися перед позивачем своїм майном предметом застави за виконання позичальником своїх зобовязань за кредитним договором. У порушення зазначених норм закону та умов договору позичальник зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 01.08.2015 року має заборгованість 463338,83 доларів США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом у розмірі 250000,00 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 213338,83 доларів США. Просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 536/02-2010 від 15.04.2010 року звернути стягнення на рухоме майно відповідачів шляхом їх продажу в процедурі виконавчого провадження за ціною, що буде визначена в рамках виконавчого провадження.

Заочним рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю та в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 536/02-2010 від 15.04.2010 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Торгівельний дім «Ландорра» у розмірі 463338 (чотириста шістдесят три тисячі триста тридцять вісім) доларів США 83 центи, звернути стягнення на рухоме майно, а саме: реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, марка Mercedes-Benz, модель S550, тип легковий седан, шасі № WDDNG86X29A252317, білого кольору, що зареєстрований 23.10.2008 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області на імя ОСОБА_2; реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2007, марка Mercedes-Benz, модель ML 350, тип легковий джип, шасі № WDC1641861A221244, чорного кольору, що зареєстрований 06.03.2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області на імя ОСОБА_3, шляхом їх продажу з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», встановивши, що початкова ціна предмету застави на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05 грудня 2016 року вказане заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В судове засідання представник позивача не зявився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до розгляду питання про перегляд заочного рішення надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що стягнення відбувається за договорами застави та останній платіж ТОВ «ТД «Ландора» датований 21.09.2012 року, тому позов подано в межах позовної давності. На підставі цього підтримав подану позовну заяву та просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідачів, що діє на підставі довіреності, заперечував проти задоволення позовних вимог, пояснив, що позивач при зверненні до суду пропустив строк позовної давності, тому заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази (ст. 11 ЦПК України) суд установив наступне.

Відповідно до кредитного договору № 536/02-2010 від 15.04.2010 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ТОВ «Торгівельний дім «Ландорра», останній отримав кредит у розмірі 250000,00 доларів США зі сплатою 16% річних зі строком повернення до 30.01.2011 року.

Згідно договору застави транспортного засобу від 15.04.2010 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_2, останній є майновим поручителем ТОВ «Торговий дім «Ландорра» за кредитним договором № 536/02-2010 від 15.04.2010 року та передає у заставу транспортний засіб реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, марка Mercedes-Benz, модель S550, тип легковий седан, шасі № WDDNG86X29A252317, білого кольору, що зареєстрований 23.10.2008 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області на імя ОСОБА_2.

Згідно договору застави транспортного засобу від 15.04.2010 року, укладеного між ПАТ «Банк Камбіо» та ОСОБА_3, остання є майновим поручителем ТОВ «Торговий дім «Ландорра» за кредитним договором № 536/02-2010 від 15.04.2010 року та передає у заставу транспортний засіб реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2007, марка Mercedes-Benz, модель ML 350, тип легковий джип, шасі № WDC1641861A221244, чорного кольору, що зареєстрований 06.03.2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області на імя ОСОБА_3.

Загальне поняття зобов'язання та підстави його виникнення містяться уст. 509 ЦК України.

Відповідно до частин 1, 2ст. 509ЦК Українизобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 ЦК України.

За змістомст. 11 ЦК Українипідставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати із договорів, в тому числі, які виникають з кредитних правовідносин.

Відповідно достатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання, у тому числі за кредитним договором, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями526,530,610, частиною першою статті612 ЦК Українизобов'язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до п. 1.3 укладеного кредитного договору строк повернення кредиту 30 січня 2011 року.

Відповідно до п. 5.1 укладених договорів застави транспортного засобу цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання позичальником своїх обовязків по кредитному договору.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях252,255 ЦК України.

Частина 1ст. 530 ЦК Українищодо строку (терміну) виконання зобов'язання містить загальне правило, згідно якому, якщо в зобов'язанні встановлений строк (в понятті - термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.

Таке зобов'язання є зобов'язанням з визначеним строком (терміном) його виконання.

Згідно частини 5ст. 261 ЦК Україниза зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, тобто з 31 січня 2011 року.

Оскільки в межах загального строку позовної давності про стягнення основного боргу - тіла кредиту і процентів, за його користування (ст. 257 ЦК України), за спливом якого спливла і спеціальна позовна давність до додаткової вимоги - про стягнення неустойки (ст. 258 ЦК України), а саме до 31 січня 2014 року позивач до суду з позовом не звернувся, пред'явивши його лише 29 серпня 2015 року (відбуток календарного штемпеля Укрпошти на конверті), тобто з пропущенням строку позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач.

Що стосується поняття «строк дії договору» та «строк (термін)» виконання зобов'язання (ст.ст.631530 ЦК України), то суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

В силуст. 11 ЦК Україниоднією з підстав виникнення зобов'язання є договір (кредитний договір).

В кредитному договорі 15 квітня 2010 року, який укладений між сторонами, у п. 1.3 визначений термін користування кредитом до 31 січня 2011 року, тобто встановлена дата його виконання, як це передбаченост. 530 ЦК України, тому зобов'язання за цим договором підлягає виконанню у визначену сторонами дату 31 січня 2011 року.

Строк в значенні термін (дата) виконання зобов'язання і строк дії договору різні поняття.

В кредитному договорі відповідно дост. 530 ЦК Українивказаний момент закінчення виконання зобов'язання - конкретна дата, тому позивач вправі пред'явити свої вимоги, пов'язані з порушенням зобов'язання, протягом строку позовної давності.

Доводи представника позивача щодо переривання строку позовної давності у звязку зі сплатою 21.09.2012 року ТОВ «ТД «Ландорра» процентів за користування кредитом судом не приймаються до уваги у звязку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобовязання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23 листопада 2016року у справі № 6-2104цс16.

Відповідно до п. 2.3 укладеного кредитного договору нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця та в день повернення кредиту.

З розрахунку заборгованості, що наданий представником позивача, станом на 01.08.2015 року встановлено, що 21.09.2012 року ТОВ «ТД «Ландорра» було сплачено процентів на суму 250,00 доларів США за період з 26.05.2012 року по 25.06.2012 року, хоча була нарахована сума 3444,45 доларів США.

Згідно ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобовязання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Так, ст. 28 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава припиняється також при закінченні терміну дії права, що становить предмет застави.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Повно і всебічно зясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 212 ЦПК України,суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки кредитний договір закінчився 31 січня 2011 року, до суду позивач звернувся 29.08.2015 року, тобто після спливу строку позовної давності, на застосуванні пропуску позовної давності заявляв представник відповідачів, тому у позивача закінчилася дія права за договорами застави.

Керуючись ст. ст. 253-257 ЦК України, ст. ст. 76, 79, 88, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на рухоме майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя