Рішення № 6417367, 17.06.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.06.09р.Справа № 33/249-09 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мясний формат”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 17904 грн. 21 коп.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 27.04.2009 року, ОСОБА_3, довіреність б/н від 27.04.2009 року

Від відповідача: не зявився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мясний формат” про стягнення 11500 грн. 00 коп. - основної заборгованості за договором поставки № 62 від 18.08.2006р., 2804 грн. 21 коп. пені, 3116 грн. 67 коп. інфляційних витрат, 483 грн. 33 коп. 3% річних і витрат по справі. Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на його поточному рахунку.

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позов та документи не представив, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

В судовому засіданні 17.06.2009 року за згодою представника позивача оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, оцінивши докази в сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2006 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки №62 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобовязується поставити на умовах цього Договору продукцію (товар), а покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлений за цим договором товар.

Відповідно до п.2.3. Договору постачальник зобовязується проводити перевірку взаєморозрахунків щоквартально до 20 числа місяця, наступного за останнім місяцем кварталу.

Відповідно до п.2.4. Договору розрахунки за поставлений товар здійснюється покупцем, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п.4.1. Договору прийом товару здійснюється уповноваженими представниками сторін у відповідності з Інструкцією „Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості”, що затверджена постановою Держарбітража при Раді міністрів СРСР від 15 червня 1965р. №П-6 та Інструкцією „Про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості”, що затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. №П-7.

Позивач, на виконання своїх зобовязань здійснив поставку товару на суму 23 261 грн. 55 коп., що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач, свої зобовязання в частині оплати товару виконав частково, що підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 5-33).

04.06.2008р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 03.06.2008р. з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар, яка залишена останнім без відповіді (т.1 а.с. 14).

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 11500 грн. 00 коп. повністю підтверджується матеріалами справи, по суті визнається відповідачем в підписаному повноважними представниками сторін та скріпленому печатками сторін акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.07 по 31.01.2009 рр. (т. 1 а.с. 15-17) та підлягає задоволенню.

Водночас, порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивач просить суд стягнути звідповідача пеню в розмірі 2 804 грн. 21 коп. на підставі ст. 231 ГК України.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки умовами укладеного між сторонами договору поставки № 62 від 18.08.2006 року сплата покупцем вказаної пені як вид забезпечення виконання останнім зобовязання не передбачений, підстави для стягнення з відповідача пені відсутні.

Згідно до ч.2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні витрати складають 3116 грн. 67 коп., 3% річних складає 483 грн. 33 коп., які підлягають задоволенню.

Позивач просить накласти арешт на рахунки ТОВ "М'ясний формат" з метою забезпечення виконання зобовязання з боку відповідача. Суд, вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні даної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в розясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач не навів жодного обґрунтування тому, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі 11500 грн. 00 коп. - основної заборгованості за договором поставки № 62 від 18.08.2006р., 3116 грн. 67 коп. інфляційних витрат, 483 грн. 33 коп. 3% річних.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві, як підставу своїх позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись, ст.ст. 47, 33, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мясний формат”, (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Карла Лібкнехта, буд.87, код ЄДРПОУ 34513556) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 11500 (одинадцять тисяч пятсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 3 116 (три тисячі сто шістнадцять) грн. 67 коп. інфляційних витрат, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 33 коп. - 3% річних, 150 (сто пятдесят) грн. 99 коп. державного мита, 99 (девяносто дев'ять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.А.Рудовська

Рішення підписано 31.07.2009 року