Ухвала суду № 64172782, 17.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/3479/16-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/112/К/17 Квятковський Я.А.

Категорія - 26 (I) Доповідач Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

за участі секретаря: Гладиш К.І.,

за участі: Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» -Доценко тетяни Юріївни,

представника позивача ОСОБА_3 -ОСОБА_4;

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного м. Кривого Рогу від 13 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, -

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ПівнГЗК») про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що в період з з 01.12.1998 року по 08.12.2004 року, з 08.12.2004 року по 11.12.2012 року виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальністю механіком дільниці та електромеханіком дільниці у кар»єрі та начальником дільниці у кар»єрі на ПАТ, а всього 13 років 6 місяців, ним отримано хронічне професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксічний бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.). ЛН другого ступеня, яке відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу від 18.10.2012 року, виникло з вини роботодавця.

Вважає, що у зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 313200 грн. та просив суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 13 000 грн. без стягнення податків та обов'язкових платежів.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» ставить питання про зміну рішення суду та зменшення суми відшкодування моральної шкоди позивачу враховуючи вимоги справедливості та розумності, посилаючись на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання; факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з з 01.12.1998 року по 08.12.2004 року, з 08.12.2004 року по 11.12.2012 року позивач виконував роботу відповідно до трудового договору (працював) за спеціальністю механіком дільниці та електромеханіком дільниці у кар'єрі та начальником дільниці у кар'єрі на ПрАТ, а всього 13 років 6 місяців.

Медичними висновками, характеристиками умов праці, а.с. - 14, 15-16,17, актом розслідування хронічного професійного захворювання а.с.18-21, підтверджується, що позивачу ОСОБА_3 встановлено хронічне професійне захворювання, а саме хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксічний бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-дркгої ст.), ЛН другого ступеня. Позивачу було встановлено повторно 25.11.2013 року 20% втрати професійної працездатності безстроково, а.с.23. На момент встановлення профзахворювання позивач протягом 13 років 6 місяців працював у ПрАТ, а.с.-26-31.

Встановлені обставини справи сторонами не оспорювались.

Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_3 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.11.2012 року причиною професійного захворювання позивача стала робота протягом 22 років 5 місяців в умовах пилу та шкідливих хімічних речовин, концентрація яких перевищували ГДК.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, характер захворювання позивача пов'язаний з його обмеженням в вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки, він страждає на задишку при помірному фізичному навантаженні, кашель, біль у грудній клітині, фізичних і моральних страждань позивача в зв'язку з цим; їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів та їх переоцінки.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 вересня 2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: