Ухвала суду № 64172369, 19.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/27272/15-ц Провадження № 22-ц/772/333/2017Головуючий в суді першої інстанції Романюк Л. Ф.Категорія Доповідач Медяний В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за матеріалами скарги ОСОБА_2, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_3, Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Замостянського відділу Державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на постанову державного виконавця,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року,

встановила:

У грудні 2016 року ОСОБА_2, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_3, Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Замостянського відділу Державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, звернулась до суду із скаргою на постанову державного виконавця щодо незаконного накладення на неї штрафу в розмірі 1700 грн.

Посилається на те, що постановою старшого державного виконавця Замостянського відділу Державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій областіДячуком В.В., якою за невиконання рішення суду накладено на неї боржника ОСОБА_2 штраф на користь держави у розмірі 1700 гривень.

ОСОБА_2 вважає, що зазначену постанову винесено ст. державним виконавцем з порушенням вимог ЗУ «Про виконавче провадження», а тому просила визнати її незаконною та скасувати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року провадження за скаргоюПавловської ОСОБА_4, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_3, Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради, Замостянського відділу Державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, на постанову державного виконавця - закрито.

В апеляційній скарзі скаржник ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. Посилається на незаконність ухвали внаслідок порушення норм процесуального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Заінтересована особа ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.

Інші заінтересовані особи - представник Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради та представник Замостянського відділу Державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області до суду апеляційної інстанції не з'явилися, тому відповідно до вимог ст. 74, ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у їх відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представника скаржника та третю особу , прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що дана скарга не підсудна розгляду в порядку цивільного судочинства, яка судом помилково була прийнята до розгляду, оскільки в даному випадку оскаржується постанова державного виконавця про накладення штрафу, прийнятого у виконавчому провадженні стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі. При цьому суд першої інстанції посилається у своїй ухвалі на п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014р., зазначаючи, що справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу,прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання рішень у цивільній справі, належить до компетенції адміністративних судів.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки даний висновок суду є необґрунтованим та передчасним, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення даного питання.

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, встановивши, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, належним чином не врахував того, що постанова від 05.12.2016 року про накладення на боржника ОСОБА_2 штрафу на користь держави у розмірі 1700 грн. за невиконання рішення суду, винесена старшим державним виконавцемЗамостянського відділу Державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_6 при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/272/15-ц виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 16.11.2016 року, яким зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За приписами статті 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ (частина друга статті 384 ЦПК України).

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).

Отже, якщо законом установлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд України у постанові № 6-3077цс15 від 27.02.2016 року, які відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів.

Окрім того, суд першої інстанції,посилаючись при постановленні оскаржуваної ухвали на п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» №6 від 07.02.2014 р., не звернув належної уваги на те, що постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року № 4 «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»: абзац другий пункту 7 викладено в такій редакції:

«Враховуючи, що відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження», частини другої статті 384 ЦПК України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, та керуючись змістом статті 383 ЦПК України, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до розгляду в порядку цивільного судочинства».

Таким чином, колегія суддів переконана, що провадження у вказаній цивільній справі судом першої інстанції закрито з порушенням норм процесуального права,а тому ухвала суду першої інстанції залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 303, 307, 311, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 27 грудня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий : /підпис/ В.М. Медяний

Судді : /підпис/ М.В. Матківська

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом: