Рішення № 64172327, 17.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 128/154/16-ц Провадження № 22-ц/772/214/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2016 року в цивільній справі за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 04.12.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що банк свої зобовязання за кредитним договором виконав в повному обсязі надавши грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач свої зобовязання за договором виконувала несвоєчасно і неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 33383,92 грн., з яких 10600 грн. заборгованість за кредитом; 20856,11 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 250 грн. фіксована частина, 1577,81 грн. процентна складова.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04.12.2008 року в загальній сумі 33383,92 грн., яка складається з наступного: 10600 грн. заборгованість за кредитом, 20856,11 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 100 грн. заборгованість за пенею та комісією, 250 грн. штраф (фіксована частина); 1577,81 грн. штраф (процентна складова).

Не погодившись із рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення просила його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 і її представник адвокат ОСОБА_3 місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_5 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити і як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження своїх позовних вимог, і прийшов до висновку, що позивач виконав умови кредитного договору надавши грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідачу, а відповідач їх отримала, але в подальшому порушила умови кредитного договору, так як належним чином не виконує їх, в порядку та строки, передбачені зазначеним договором, та кошти за кредитом не повернула.

Проте з таким висновком не можна погодитись, так як суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними, та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Підставою позову є обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором. а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відтак у даній справі доведенню підлягала наявність між сторонами кредитних правовідносин, зміст конкретних зобовязань сторін, що випливають з укладеного договору, зокрема, виконання кредитором зобов'язань щодо надання коштів та боржником - щодо повернення коштів в обумовлені сторонами порядку і терміни.

За змістом позовної заяви відповідно до укладеного договору б/н від 04.12.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредиту в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. В звязку із порушенням відповідачем зобовязань за вказаним договором виникла заборгованість у вищевказаному розмірі.

Відповідно до статей 57, 58, 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 3 статті 10, частинами 1-4 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України встановлено, що сторони зобовязані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Апеляційний же суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частина 2 статті 303 ЦПК України).

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в п. 14 Постанови від 24.10.2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Незважаючи на те, що відповідач повністю не визнала позов і не погоджувалася з визначеним банком розміром заборгованості, що передбачає доведення всіх обставин, що складають підставу позову, та всупереч вимогам статей 10, 60, 131 ЦПК України позивач не довів факту виникнення між сторонами зобовязань за кредитним договором відповідного змісту, а також виникнення заборгованості в зазначеному розмірі.

При цьому в представника банку не було будь-яких обєктивних причин чи труднощів з поданням доказів впродовж судового розгляду справи в суді першої інстанції, що тривав майже 11 місяців (з січня до грудня 2016 року). Він брав участь в судових засіданнях, так як суд визнавав його явку до суду обовязковою.

На підтвердження обставин, що складають підставу позову позивачем надано копію заяви ОСОБА_2 про виявлення нею бажання оформити кредитку на своє імя (а.с. 15), копію її паспорта (а.с. 16), розрахунок заборгованості за договором №б/н від 04.12.2008 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_2, станом на 03.01.2016 року (а.с. 3-14), а також статутні документи банку і документи, які підтверджують повноваження представника (а.с. 17-20).

За змістом заяви від 04.12.2008 року ознайомившись з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, ОСОБА_2 просила відкрити рахунок та надати банківські послуги оформити кредитку «Універсальна» «55 днів пільгового періоду» в гривні з бажаним кредитним лімітом 300 грн.

ОСОБА_2 банком встановлено кредитний ліміт в сумі 500 грн. зі сплатою базової процентної ставки за кредитом 3% в місяць на залишок заборгованості (36% річних), без встановлення будь-якої щомісячної комісії, про що свідчать відмітки працівника банку в відповідному розділі Заяви.

ОСОБА_2 погодилася також, що дана заява разом із Памяткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Памятка клієнта, Умови і Правила надання банківських послуг, а також ОСОБА_4 банку суду не надані, а відтак суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про те, що одна лише заява позичальника свідчить про зміст зобовязань, що виникли між сторонами.

Наявність певної суми заборгованості відповідачки за тілом кредиту, процентами за користування ним, комісією та штрафами суд першої інстанції вважав підтвердженими наданим позивачем розрахунком станом на 03.01.2016 року.

Проте зазначений розрахунок не є належним і допустимим доказом у справі і тому не може бути взятий судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-2, 6 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобовязане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законом.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений представником банку без зазначення його посади - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту.

Зазначений розрахунок суперечить вищевказаній заяві про оформлення кредитної картки.

Так, відповідно до розрахунку кредитний ліміт не перевищував встановленої при поданні заяви суми в 500 грн. лише до серпня 2009 року. В пізніші періоди сума поточної і простроченої заборгованості за кредитом складала значно більші суми, тобто кредитний ліміт збільшувався без зазначення рішень про зміну кредитного ліміту і підстав їх прийняття.

Як зазначено в розрахунку, процентні ставки за простроченою і поточною заборгованістю в період з 06.12.2008 року до 29.08.2014 року складали 30% річних, з 01.09.2014 року до 31.03.2015 року 34,80% річних, а починаючи з 01.04.2015 року 43,20% річних, що не відповідає базовій процентній ставці по кредиту, що зазначена в заяві позичальника і складає 3% на місяць на залишок заборгованості, тобто 36% річних (3%/місяць *12 місяців). Доказів зміни банком в установленому порядку процентної ставки за кредитом ОСОБА_2 суду не надано.

Також відповідно до розрахунку банком нараховано і утримано із коштів позичальника, внесених нею на погашення заборгованості за кредитом, комісію (пеню) в сумі 3215,15 грн. Докази наявності підстав для нарахування і стягнення такої комісії (пені) в матеріалах справи відсутні.

Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, засвідчена відповідною посадовою особою і печаткою виписка з карткового рахунку, тощо), а тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Ненадання позивачем суду повного тексту кредитного договору, який складається не лише із заяви позичальника, а також із Памятки клієнта, Умов і Правил надання банківських послуг, ОСОБА_4 банку, а також недоведення позивачем обставин виконання договору підстав і розміру заборгованості, що виникла за ним, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до п. 2, 3-4 ч. 1 ст. 308 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частиною 2 статті 309 ЦПК України встановлено, що норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 02 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, № 50, код ЄДРПОУ - 14360570, МФО - 305299; рах. №29092829003111) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 1515,80 грн. витрат повязаних зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_6

Судді: (підпис) ОСОБА_7

(підпис) ОСОБА_8

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.