Ухвала суду № 64172107, 18.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Васильченко О.В.

№22-ц/796/1985/2017 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №758/13978/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Неос Банк», Публічне акціонерне товариство «Альфа Банк», про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат, 3% річних, витрат, пов'язаних з оцінкою пошкоджень транспортного засобу,-

В С Т А Н О В И Л А

У листопаді 2014 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат, 3% річних, витрат, пов'язаних з оцінкою пошкоджень транспортного засобу.

У мотивування вимог посилалася на те, що 20.03.2013 року між нею та ПАТ «СК «Країна» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №13-32/322/2.1.5.1, згідно якого страховик прийняв на страхування на повну дійсну вартість ТЗ марки HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить їй на праві власності.

Відповідно до умов Договору страхова сума складає 134 250 грн, безумовна франшиза за ризиком «ДТП» - 0 грн.

Постановою Ленінського районного суду м. Севастополя встановлено, що 01.08.2013 року в м. Севастополі на вул. Вакуленка, 29, ОСОБА_4, керуючи ТЗ Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_2, не надала переваги у русі автомобілю Хюндай, реєстраційний номер НОМЕР_3, який наближався праворуч, що призвело до ДТП та пошкодження транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_4 вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Згідно висновку №25 від 09.08.2013 року про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість матеріального збитку, заподіяного їй в результаті ДТП, склала 67 179,12 грн. У зв'язку з необхідністю оцінки пошкоджень нею також понесені витрати у розмірі 600 грн, які вона вважає збитками.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди вона подала страховику заяву про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування в строк передбачений Договором, з додатком всіх необхідних документів. Однак, страховик не здійснив ніяких дій по виконанню своїх зобов'язань за Договором.

03.03.2014 року вона вдруге надала страховику заяву та необхідні документи, проте страховик не провів виплату страхового відшкодування і не повідомив її про причини затримки.

Дії страховика порушують її права на отримання страхового відшкодування, які підлягають відновленню шляхом стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в сумі 67 179. Також відповідач повинен відшкодувати їй 8140,63 грн у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по виплаті страхового відшкодування за 199 календарних днів з 16.04.2014 року по 31.10.2014 року, а також 3% річних, що складає 1098,79 грн.

Крім цього, сума боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення становить 75 878,79 грн.

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 85 712,21 грн.

З урахуванням наведеного просила суд стягнути з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 85 712,21 грн, з яких: 67 179,12 грн - страхове відшкодування, 8 140,63 - сума пені; 8 699,67 грн - інфляційні, 1 098,79 грн - 3% річних, 600 грн - витрати, пов'язані з оцінкою пошкоджень ТЗ.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», за участю третіх осіб: Публічного акціонерного товариства «Неос Банк», Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк», про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат, 3% річних, витрат, пов'язаних з оцінкою пошкоджень транспортного засобу, відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Зазначає, що вигодонабувач ПАТ «Банк Кіпру» (ПАТ «Неос банк») відповідно до п.14.6.1 Договору страхування не реалізував свого права на отримання страхового відшкодування, майновий інтерес втратив відносно транспортного засобу, права вигодонабувача не передав ПАТ «Альфа Банк».

У матеріалах справи немає доказів переходу до ПАТ «Альфа Банк» прав вигодонабувача за Договором добровільного страхування наземного транспорту «повне КАСКО») №13-32/322/2.1.5.1 від 20.03.2013 року.

ПАТ «Альфа Банк» не є вигодонабувачем, так як до нього такі права не переходили, що не позбавляє страхувальника - позивача права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

Сторони та треті особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлені, що підтверджується розписками про вручення поштових відправлень завчасно.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підставно виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Судом встановлено, що 01.08.2013 року на АДРЕСА_1 ОСОБА_4, керуючи автомобілем Пежо, реєстраційний номер НОМЕР_2, не надала переваги в русі автомобілю Хюндай, реєстраційний номер НОМЕР_3, який наближався праворуч, у результаті чого вчинила дорожньо-транспортну пригоду, що призвело до пошкоджень транспортних засобів.

Згідно постанови Ленінського районного суду м. Севастополя від 23.08.2013 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. (а.с. 17 т. 1)

У силу ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

20 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Країна» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №13-32/322/2.1.5.1. (а.с. 9-14)

05.08.2013 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку від 01.08.2013 року за вх. №4244/1. (а.с. 81-82 т. 1)

Згідно із висновком №25 від 09.08.2013 року про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість матеріального збитку, заподіяного ОСОБА_2 у результаті ДТП, становить 67 179,12 грн. (а.с. 18-23 т. 1)

ПАТ «СК «Країна» також замовлено оцінку пошкоджень даного автомобіля.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження серія SL №20798 про оцінку колісного транспортного засобу HYUNDAI ACCENT, реєстраційний номер НОМЕР_3, складеного 13.09.2013 року, вартість матеріального збитку складає 53705,64 грн, в тому числі ПДВ на запчастини і матеріали 7122,61 грн. (а.с. 83-90 т. 1)

03.03.2014 року ОСОБА_2 повторно подала заяву на виплату страхового відшкодування за вх. № 1920. (а.с. 102 т. 1)

У п. 4 Договору страхування визначено, що предметом цього Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та додатковим обладнанням до нього.

Із п. 5 Договору страхування вбачається, що застрахованим транспортним засобом є автомобіль марки HYUNDAI ACCENT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, 2012 року випуску.

Відповідно до п. 7.1. Договору страхування страхова сума становить 134250 грн.

За п. 3 Договору страхування вигодонабувачем за цим Договором є ПАT «Банк Кіпру».

Матеріалами справи підтверджено, що ПАT «Неос Банк» є правонаступником ПАT «Банк Кіпру». (а.с. 156 т. 1)

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2015 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_3 призначено судову автотехнічну експертизу. (а.с. 8-9 т. 2)

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи №24303/15-54 від 18.07.2016 року розмір матеріального збитку без урахування втрати товарної вартості завданого володільцю HYUNDAI ACCENT, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок його пошкодження 01.08.2013 року, станом на 01.08.2013 року складав 62 973,74 грн. (а.с. 17-22 т. 2)

Сторонами підтверджено, що страхове відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №13-32/322/2.1.5.1 ПАТ «СК «Країна» не виплачувалося.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ч. 1, 2 ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

У ст. 636 ЦК України передбачено, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Згідно п. 14.6 Договору страхування вигодонабувач має право з метою отримання страхового відшкодування за своєю власною ініціативою вчиняти будь-які дії, які повинен чи має право вчиняти страхувальник. При цьому, вчинення таких дій вигодонабувачем буде породжувати такі ж самі правові наслідки, якби такі дії були вчинені страхувальником.

У п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 1 березня 2013 року роз'яснено, щоякщо за договором страхування визначений вигодонабувач, він повинен бути залучений до участі у справі (стаття 985 ЦК,стаття 3 Закону України «Про страхування»). Відповідно до наведених положень закону договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, хоча і не покладає на нього обов'язків останнього. При розгляді таких справ суди повинні враховувати положення статей 636, 985 ЦК, статтю 3 Закону України «Про страхування», і у разі якщо буде встановлено, що вигодонабувач відмовився від пред'явлення позову до страховика або сума страхової виплати більша, ніж має отримати вигодонабувач, страхувальник/потерпілий не позбавлений права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

Таким чином, договір страхування надає право третій особі (вигодонабувачу) вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника.

Якщо вигодонабувач (банк) відмовився від права, наданого йому на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, тоді банк виступає третьою стороною у справі, якщо ні - належним позивачем має бути вигодонабувач (банк).

Страхувальник може мати право вимоги лише на підставі уповноваження його належним чином вигодонабувачем. Якщо ж вигодонабувач не наділив позивача такими повноваженнями, то страхувальник не має права на одержання страхової виплати і на цій підставі є неналежним позивачем у позові про її стягнення.

21 липня 2014 року між ПАT «Неос Банк» та ПАT «Альфа Банк» укладено Договір факторингу №2. (а.с. 209-219 т. 2)

В апеляційній скарзі апелянт посилається, що у матеріалах справи немає доказів переходу до ПАТ «Альфа Банк» прав вигодонабувача за Договором добровільного страхування наземного транспорту «повне КАСКО») №13-32/322/2.1.5.1 від 20.03.2013 року, а тому ПАТ «Альфа Банк» не є вигодонабувачем, що не позбавляє страхувальника - позивача права на пред'явлення позову про виплату страхового відшкодування на свою користь на загальних підставах.

Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно пп. 2.1 п.2 Договору факторингу №2 клієнт (ПАТ «Неос Банк») відповідно до умов цього Договору відступає фактору (ПАТ «Альфа Банк») свої Права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку Кредитних договорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор, шляхом надання фінансової послуги клієнту, набуває Права вимоги такої заборгованості від боржників та сплачує клієнту грошові кошти в розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення ПАТ «Неос Банк» відступило ПАТ «Альфа Банк» Право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі, за Кредитним договором №31/36-62/2013 від 20.03.2013 року. (а.с. 230-232 т. 2)

21 липня 2014 року між ПАT «Неос Банк» та ПАT «Альфа Банк» укладено Договір №2 про передачу прав за договорами застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу НеммО.В., за умовами якого первісний заставодержатель передає новому заставодержателю права за договорами застави рухомого майна, перелік яких наведено у Додатку №1 до цього Договору. (а.с. 234-236 т.2)

Згідно Додатку №1 ПАТ «Неос Банк» відступило ПАТ «Альфа Банк» права за Договором застави №69ДАВ4Д316 від 20.03.2013 року. (а.с. 238-239 т. 2)

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За положеннями ст. 512, 514 ЦК України відступлення права вимоги, яке має наслідком заміну кредитора у зобов'язанні, передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наведених вище норм права вбачається, що від ПАТ «Неос Банк» до ПАТ «Альфа Банк» перейшли права вимоги за Кредитним договором №31/36-62/2013 від 20.03.2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «Неос Банк», та ОСОБА_2, та Договором застави №69ДАВ4Д316 від 20.03.2013 року, укладеним між ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «Неос Банк», та ОСОБА_2

Договір добровільного страхування наземного транспорту №13-32/322/2.1.5.1 від 20.03.2013 року пов'язаний з Договором застави №69ДАВ4Д316 від 20.03.2013 року, оскільки необхідність укладення Договору страхування визначена Договором застави, за яким заставодержателем є кредитор.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_2 не надано доказів, що вигодонабувач відмовився від права вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь чи уповноважив її належним чином повноваженнями вигодонабувача.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що за даних обставин страхувальник ОСОБА_2 не має права на одержання страхової виплати.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Всі ці доводи були предметом дослідження суду першої інстанції і суд дав оцінку всім доводам сторін.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва