Ухвала суду № 64172020, 12.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/112/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Бабенко С.Ш.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Шевченко А.Г.

захисника ОСОБА_1

підозрюваної ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Черненка О.О., погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г., та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 21 січня 2017 року включно щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, громадянки України, з вищоюосвітою, одруженої, яка займає посаду директора Київського центру соціальної адаптації престарілих, інвалідів та осіб, що не мають постійного місця проживання, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

та яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Одночасно слідчим суддею визначено ОСОБА_2 заставу 3 000 розмірів мінімальної заробітної плати, а саме у розмірі 4 134 000,00 (чотири мільйони сто тридцять чотири тисячі) грн.

Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_2, слідчий суддя врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється, особу підозрюваної, а саме стан здоров'я, міцні соціальні зв'язки, наявність постійного місця роботи та сім'ї, її організаційну роль щодо вчинення протиправних дій, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, та дійшов висновку про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_1, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у розмірі від 80 до 300 мінімальних заробітних плат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає, що стороною обвинувачення не додано доказів, які доводять, що в діях ОСОБА_2 наявний склад кримінального правопорушення, що їй інкримінується.

Так, захисник вказує на те, що акти списання дизельного пального складалися не ОСОБА_2, а іншими працівниками КЦСА, оскільки вона не є матеріально відповідальною особою та не наділена повноваженнями на складання таких актів, а твердження про завищення витрат котельні КЦСА є надуманими та непідтвердженими належними доказами. Захисник додає, що висновок комісійної судово-економічної експертизи № 09/08/16-1, в якому розмір заподіяних збитків обчислено на підставі показників розрахунку з визначення обсягів споживання теплової енергії та палива КЦСА, вважає неналежним доказом, оскільки не є достатнім для здійснення висновку про завищення обсягів споживання палива.

Далі в апеляційній скарзі захисник зазначає про відсутність обґрунтованих підстав для затримання ОСОБА_2, оскільки вона не переховувалася від органів досудового розслідування та суду та не перешкоджала кримінальному провадженню іншим чином.

Крім цього, автор апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею не враховані вимоги ст. 177, 178 КПК України, а аналіз поведінки підозрюваної свідчить про відсутність потреби застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як підсумок, захисник вказує, що визначений слідчим суддею розмір застави є незаконним, оскільки не відповідає соціальному становищу підозрюваної.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваної, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління НП України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015100050000003 від 13.01.2015 року, за підозрою ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

23.11.2016 року ОСОБА_2 затримана в порядку ст. 208 КПК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

24.11.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Старший слідчий в ОВС ГСУ НП України Черненко О.О., за погодженням із заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

25 листопада 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва дане клопотання слідчого задоволено та щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 21 січня 2017 року включно, із визначення застави у розмірі 4 134 000,00 (чотири мільйони сто тридцять чотири тисячі) грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати ймовірною підозруОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні старшого слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, підозра у якому їй повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є доведеними.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваної, в їх сукупності, зокрема наявність місця проживання, роботи, позитивних характеристик, міцність соціальних зв'язків, те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, інші дані про особу в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні, а тому вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині, єнеобґрунтованими.

Посилання захисника на те, що акти списання дизельного пального складалися не ОСОБА_2, а іншими працівниками КЦСА та твердження про те, що завищення витрат котельні КЦСА є надуманими, не є предметом розгляду при вирішення питання про застосування щодо особи заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.

Твердження апелянта з приводу того, що висновок комісійної судово-економічної експертизи не є достатнім для здійснення висновку про завищення обсягів споживання палива, не є безумовною підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки це питання стосується обставин доведеності вини особи, яка зокрема полягає в завищенні обсягу споживання палива та має з'ясовуватись під час розгляду справи по суті, а на цьому етапі кримінального провадження висновок експерта достатньою мірою підтверджує можливу причетність підозрюваної до інкримінованого кримінального правопорушення.

Крім того, не є предметом розгляду на даному етапі і доводи захисника про відсутність доказів наявності в діях ОСОБА_2склад кримінального правопорушення, оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Непереконливими є і доводи щодо неврахування слідчим суддею положень ст. 178 КПК України, оскільки вони спростовуються аналізом обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, який здійснив слідчий суддя.

Посилання адвоката на відсутність підстав для затримання ОСОБА_2, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки зміст протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.11.2016 року відповідає вимогам ст. 208 КПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не дотримався вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, якою встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі, який перевищує 300 мінімальних заробітних плат та становить 2 000 000, 00 (два мільйона) гривень, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання нею обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що, у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання старшого слідчого необхідно задовольнити, застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою, та визначити підозрюваній заставу в розмірі, який перевищує 300 мінімальних заробітних плат та становить 2 000 000, 00 (два мільйона) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 197, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2016 року, якою задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Черненка О.О. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 21 січня 2017 року включно, із визначенням застави у розмірі 3 000 мінімальної заробітної плати, щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України Черненка О.О., погоджене заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити строк тримання під вартою до 21 січня 2017 року включно.

Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в розмірі, який перевищує 300 мінімальних заробітних плат та становить 2 000 000, 00 (два мільйона) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва (м. Київ. вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310016015850).

Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрювану ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрювана, будучи належним чином повідомлена, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ ______ ____

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. Присяжнюк О.Б.