Рішення № 64171799, 12.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 757/31178/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Новак Р.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11575/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору удаваним та стягнення коштів.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

28.08.2015 позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_5, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та на підставі ст. 235 ЦК України просив визнати договір оренди нерухомого майна № 1 від 05.10.2012, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_5 Миколаєвною удаваним в частині орендаря та визнати його позивача орендарем за договором оренди № 1 від 05.10.2012. 05.10.2013 договір оренди припинив свою дію. Після чого, позивач виявив відсутність в квартирі власних речей на суму 17500,00 грн., яку просив стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на свою користь, в якості відшкодування матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.02.2008 між відповідачами був укладений кредитний договір № 2203934266. Для забезпечення виконання зобов'язання з боку відповідача ОСОБА_5, позивач, як поручитель майновий, надав відповідачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 в Києві, що належала йому на праві приватної власності. В зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань відповідача ОСОБА_5 перед відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», позивач 30.08.2012 відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя передав у власність в рахунок виконання боргового зобов'язання вищезазначену квартиру. Після чого, між відповідачем ОСОБА_5 та ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» було укладено договір оренди квартири. При цьому відповідач ОСОБА_5 не мала наміру укладати з відповідачем ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» договір оренди квартири, про що вона зазначала в протоколі від 27.09.2012. Вона формально підписала договір оренди, оскільки відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» висунув умову, що договір оренди підписує або відповідач ОСОБА_5, або ніхто. Відповідач ОСОБА_5 підписала договір оренди, розуміючи, що фактично проживати, користуватися квартирою та виконувати інші умови договору буде колишній власник, тобто позивач.

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору удаваним та стягнення коштів відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду позивач ОСОБА_3 подав на нього апеляційну скаргу. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про стягнення з відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 17 500 грн. Просив апеляційний суд у дванадцяти пунктах встановити обставини та викласти в мотивувальній частині рішення, а саме, що договір оренди був укладений з метою зберігання його майна певний час, що перелічене ним майно знаходилося на зберіганні у спірній квартирі,що кондиціонер, вартістю 6400 грн. залишається орендодавцю, який сплачує йому вартість після передачі квартири, встановити, що банк має обов'язок йому сплатити 6400 грн., а він передати банку ключі від квартири та квитанції про сплату за три місяці, доказів виплати 6400 грн. банк не надав, встановити, що майно, яке знаходилось в квартирі згідно переліку у позовній заяві зникло, йому не повернуто. Позивач просив відшкодувати шкоду (вартість майна) у розмірі 17500 грн. з відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неодноразову неявку відповідачів ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в судові засідання, які належним чином про час та місце розгляду справи були повідомленими, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. До того ж, ОСОБА_5 просила розглядати справу у її відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, позивачем не надано доказів наявності протиправності діяння чи бездіяльності відповідачів, представником позивача та позивачем не надано жодного доказу того, що існують підстави для визнання договору №1 від 05.10.2012 удаваним та завдання позивачу діями відповідача майнової шкоди, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні.

Проте, з такими висновками суду можна погодитися лише частково враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 20.02.2008 між відповідачами ОСОБА_5 та Приватним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» був укладений кредитний договір № 2203934266. Для забезпечення виконання зобов'язання з боку відповідача ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_3, як майновий поручитель, надав відповідачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 що належала йому на праві приватної власності.

Починаючи з листопада 2011 (01.11.2011, 26.04.2012, 11.07.2012, 19.07.2012, 30.08.2012, 27.09.2012 а.с.5, 6, 8-10, 24) велися переговори між позивачем майновим поручителем та відповідачем ПАТ Райффайзен Банк Аваль» з приводу врегулювання заборгованості позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором про що свідчать протоколи зустрічі підписані ОСОБА_5 та представниками банку.

30.08.2012 між поручителем ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладений та нотаріально посвідчений договір про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до якого позивач повинен був передати відповідачу ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» у власність в рахунок виконання боргового зобов'язання вищезазначену квартиру. За умовами зазначеного договору квартира була передана за актом.

Між тим, 05.10.2012 між відповідачем ОСОБА_5 та відповідачем ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено договір оренди № 1 на строк до 05.10.2013.

Пунктом 2.1 зазначеного Договору оренди визначено, що передача об'єкту оренди у користування орендарю, а також повернення об'єкта оренди орендодавцю здійснюється за відповідним актом приймання-передачі, який складається у двох примірниках та підписується уповноваженими представниками обох сторін, підписи яких скріплюються печаткою орендодавця. Акти приймання-передачі об'єкту оренди оформлюються сторонами за формою, встановленою додатками №1,2 до цього договору, які є невід'ємною частиною цього договору. Як вбачається з матеріалів справи Акти приймання-передачі (додаток №1 та №2 взагалі не заповнені та не містять предмету оренди, який передається), тобто носять формальний характер.

З аналізу вищезазначених документів вбачається, що у відповідності до виписаного сторонами порядку, викладеного у Договорі про задоволення вимог іпотекодаржателя, позивач ОСОБА_3 спірну квартиру відповідачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» передав за актом, а банк при передачі квартири в оренду ОСОБА_5 за актом не передавав.

07 жовтня 2013 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди відповідно до якого ОСОБА_5 передає ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» орендовану квартиру. А виселяється із неї лише за умови, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заплатить їй вартість кондиціонеру у розмірі 6400 грн. Матеріали справи не містять даних щодо оплати вартості кондиціонеру у 6400 грн. ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_5, а останньою повернено ключів банку.

О4 березня 2014 року було складено акт огляду квартири за адресою: АДРЕСА_1 в складі ОСОБА_8 - регіонального менеджера з адміністрування заставного нерухомого майна Управління менеджменту активами ПАТ «РайффайзенБанк Аваль», ОСОБА_9 - головного експерта відділу продажу активів Управління пізнього збору заборгованості роздрібних клієнтів Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_10 - головного експерта відділу повернення Управління пізнього збору заборгованості роздрібних клієнтів Київської регіональної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та гр. ОСОБА_11 та під час огляду в квартирі виявлено наступне б/у майно:

Телевізор «Panasonik» чорного кольору зі вставками сірого кольору;

Меблевий гарнітур «стінка» коричневого кольору;

Настінний блок кондиціонеру «Cooper&Hanter»;

Диван розкладний сірого кольору;

Два дерев'яні стільці коричневого кольору;

Телефонні апарати місцевого телефонного зв'язку дві штуки;

Кухонний гарнітур коричневого кольору;

Пральна машина білого кольору;

Мікрохвильова піч білого кольору «Daewoo»;

Холодильник двокамерний білого кольору «Nord»;

Меблевий гарнітур (шафа, комод-тумба, трюмо) коричневого кольору;

М'які меблі сірого кольору (диван, два крісла);

Газова плата білого кольору на чотири конфорки.

Після огляду вказане майно залишене у квартирі для прийняття рішення по суті. Вхідні двері до квартири зачинено на замок.

Із висновку Святошинського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 21.03.2014 (а.с.21) вбачається, що опитаний головний експерт ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_8 пояснив, що 04.03.2014 ним, спільно з іншими працівниками вказаного товариства був здійснений виїзд у належну ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», квартиру АДРЕСА_2. У зв'язку з відсутністю доступу до вказаної квартири ними було викликано слюсаря для відкриття замків вхідних дверей. Після цього ними було зроблено огляд квартири, про що було складено відповідний акт, а двері зачинено на замок. Доступу до квартири, як позивач, так і відповідач ОСОБА_5 після заміни замків працівниками банку не мають. Майно, яке знаходилося у орендованій квартирі і наявність якого підтверджується актом працівників банку відсутнє, місце знаходження не відоме.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №5 Про застосування норм цивільного процессуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз'яснено, що уточнюючи позовні вимоги або заперечення проти позову, суд визначає характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, що їх регулює, і яким належить керуватися при вирішенні спору.

Зокрема, у позивача суд повинен з'ясувати предмет позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав). З'ясовується правильність об'єднання кількох однорідних вимог, наявність у позивача інших вимог до відповідача, які можуть бути пов'язаними між собою, для вирішення питання про їх об'єднання або роз'єднання (стаття 126 ЦПК). У відповідача суд з'ясовує суть заперечення проти позову та характер такого заперечення (процесуальний чи матеріально-правовий).

З урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню (предмет доказування; стаття 179 ЦПК).

Оскільки підставою позову є фактичні обставини, що наведені у заяві, та зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору.

За правилами ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як вбачається з матеріалів справи, у квартирі, яка на виконання кредитних зобов'язань була передана позивачем відповідачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» знаходилося майно позивача. Про наявність майна свідчить акт відповідача. Наявність майна відсутнє, вартість його не сплачена. При передачі уже орендованої квартири від ОСОБА_5 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» останнім не було проведено оплату вартості кондиціонера у розмірі 6400 грн., а відтак і ключі ОСОБА_5 не повернула (умови договору сторін). Разом з тим, банк в порушення умов договору проник до квартири, замінив замки і обмежив доступ орендарю. Судом з'ясовано, що майно, яке знаходилось у квартирі належало позивачу, що підтверджено відповідачем ОСОБА_5 Банк в порушення вимог закону (спосіб звільнення житла орендарем) та укладеного договору між сторонами на свій розсуд розпорядився чужим майном. В судові засідання, як першої, так і апеляційної інстанції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не з'явився.

Вартість зазначеного майна, а саме

Телевізор «Panasonik» чорного кольору зі вставками сірого кольору - 800 грн.,

Меблевий гарнітур «стінка» коричневого кольору- 3000 грн.,

Настінний блок кондиціонеру «Cooper&Hanter» - 6400 грн.,

Диван розкладний сірого кольору - 2100 грн.,

Два дерев'яні стільці коричневого кольору - 50 грн.,

Телефонні апарати місцевого телефонного зв'язку дві штуки - 50 грн.

Кухонний гарнітур коричневого кольору - 200 грн.,

Пральна машина білого кольору - 500 грн.,

Мікрохвильова піч білого кольору «Daewoo» - 500 грн.,

Холодильник двокамерний білого кольору «Nord» - 2700 грн.

Меблевий гарнітур (шафа, комод-тумба, трюмо) коричневого кольору - 200 грн.

М'які меблі сірого кольору (диван, два крісла) - 1000 грн. визначив позивач з розміром якого і вартістю колегія суддів погоджується.

Оскільки ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на вимогу позивача майно не повернув, про його наявність не зазначив, ним розпорядився на свій розсуд, то позовні вимоги позивача в частині стягнення його вартості підлягають задоволенню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості майна не можна визнати законним та обгрутованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

В іншій частині рішення суду є законним і правових підстав до його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справ на новий розгляд, змінює або ухвалює нове рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, то відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року скасувати в частині відмовлених позовних вимог про стягнення коштів. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_3 17 500,00 грн. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судовий збір - 487,20 грн.

В іншій частині заочне рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Суддя