Постанова № 64171502, 19.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2017 року № 826/13628/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П.Корольова

до треті особи:Київської міської ради Департамент земельних ресурсів КМДА, Департамент містобудування та архітектури КМДА, Солом'янська районна у м.Києві державна адміністрація Управління освіти Солом'янської районної у м.Києві державної адміністраціїпровизнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П.Корольова звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів КМДА, Департамент містобудування та архітектури КМДА, Солом'янська районна у м.Києві державна адміністрація, Управління освіти Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 453/453 від 30.06.2016 р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки управлінню освіти Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації на бульварі Івана Лепсе, 81-а у Солом'янському районі м.Києва для будівництва дитячого дошкільного закладу».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України винесено рішення відносно земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні юридичної особи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, вважає протиправність рішення полягає у тому, що Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення про передачу у користування чи власність земельної ділянки в межах населеного пункту зобов'язана була врахувати положення ст.ст. 38, 39 Земельного кодексу України та передати земельну ділянку за її цільовим призначенням, функціональне призначення якої визначено генеральним планом та іншою містобудівною документацією, яка є обов'язковою під час використання земель житлової та громадської забудови в межах населеного пункту. Надаючи дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва дитячого дошкільного закладу, відповідачем не дотримано вимог наведених положень Земельного кодексу України. На час звернення позивача до суду порушується охоронюваний законом інтерес позивача щодо способу використання земельної ділянки позаяк позивач проводить роботи по будівництву дитячого садка.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивачем не доведено порушення його прав, зокрема, того, що він є правонаступником державного підприємства - виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова, а Київрада при прийнятті оскаржуваного рішення не порушила майнових прав та інтересів позивача.

Представник третьої особи 1 в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки вважає, що Управління освіти Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації отримало дозвіл на розробку проектної документації у встановленому законом порядку, а тому оскаржуване рішення прийнято відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства та у межах наданих йому повноважень.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Пояснень по суті заявлених позовних вимог не надав.

Представник третьої особи 3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вважає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник третьої особи 4 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв в межах визначених законодавством, позивачем не доведено порушення його прав та законних інтересів.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника третьої особи 2, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Рішенням Київської міської ради №453/453 від 30.06.2016 року надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки управлінню освіти Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації для будівництва дитячого дошкільного закладу. Вказана земельна ділянка орієнтовною площею 1,04 га знаходиться в Солом'янському районі міста Києва за адресою: бульвар Івана Лепсе, 81-а.

Позивач, вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси звернувся до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення та землі житлової та громадської забудови.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у межах їхніх територій передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 38 Земельного Кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

За загальним правилом, що випливає з наведеної вище норми Земельного кодексу України, - землі житлової та громадської забудови складають той обсяг землі, що знаходяться в межах населеного пункту і які призначені для будівництва об'єктів містобудування.

При цьому, положеннями ст. 39 Земельного Кодексу України імперативно встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно - господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Як визначено ст. ст. 1, 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року N 3038-VI (надалі - Закон N 3038-VI) Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Статтею 2 названого Закону передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Виходячи із наведеного, Генеральним планом м.Києва визначено (або повинно бути визначено), частину території населеного пункту, що включає землі по бульвару Лепсе, 81-а у Солом'янському районні м.Києва як територію призначену для громадської забудови та реконструкції під будівництво дошкільного закладу освіти.

Отже, генеральний план містить обґрунтування розподілу земель (території) за їх цільовим призначенням, у відповідності до якого, самою ж Київською міською радою, яка і затверджувала Генеральний план, визначено функціональне призначення території, яка включає землі по бульвару Лепсе, 81-а у Солом'янському районні м. Києва, які віднесені до категорії земель житлової та громадської забудови.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.1982 р. рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1758 вищевказану земельну ділянку було відведено Виробничому об'єднанню ім. С.П. Корольова для будівництва дитячого дошкільного закладу.

Протоколом №2 Загальних зборів засновників Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова прийнято рішення про припинення діяльності даного виробничого об'єднання та всі майнові та фінансові зобов'язання передано правонаступнику - Відкритому акціонерному товариству «Меридіан» ім. С.П. Корольова.

Також в матеріалах справи міститься копія витягу з акту прийому-передачі майна та фінансових зобов'язань Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова до правонаступника ВАТ «Мередіан» ім. С.П.Корольова від 02.11.2000 р., відповідно до якого Виробниче об'єднання ім. С.П. Корольова передає, а ВАТ «Мередіан» ім. С.П. Корольова приймає корпус незавершеного будівництва дитячого садка та земельну ділянку за адресою: м.Київ, бульвар Івана Лепсе, 81-а, яке планувалось для будівництва дитячого садка. Також зазначено, що передача матеріальних цінностей здійснюється у відповідності до протоколу загальних зборів засновників Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова № 2 від 02.10.2000 р. та рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1758 від 01.11.1982 р.

Зважаючи на викладене вище, слід дійти висновку, що ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова є правонаступником Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що протокол наданий позивачем датований 2000 р., що не може свідчити про його правонаступництво, оскільки рішення приймалося в 2000 році та було затверджено всіма уповноваженими представниками учасників вказаного товариства. Доказів того, що загальні збори Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова було визнано недійсними, відповідачем не надано, а тому підстави вважати, що до ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова не перейшли всі майнові та фінансові зобов'язання Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова, у зв'язку із давністю підписання документів, у суду відсутні.

Суд приймає до уваги, що Головним архітектурно-планувальним управлінням Виконкому Київської міської ради народних депутатів № 39/25 було погоджено План земельної ділянки в м.Києві по бул. Лепсе № 81-а Жовтневого району, що рішенням Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 01.11.1982 р. № 1758 за проектом Головного архітектурно-планувального управління м.Києва відведено в користування виробничого об'єднання ім. С.П.Корольова для будівництва дитячого дошкільного закладу.

Згідно із Витягу Служби містобудівного кадастру щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов провадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості, в т.ч. викопіювання із містобудівної документації на земельну ділянку в м.Києві по бул. Лепсе № 81-а було виготовлено фрагмент схеми функціонального зонування території за чинною містобудівною документацією, фрагмент схеми проектних планувальних обмежень та зон охорони об'єктів культурної спадщини, фрагмент ортофотоплану на основі аерофотозйомки 2013 р., згідно якого та відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 р. № 370/1804, територія за функціональним призначенням належить до території багатоповерхової житлової забудови. На вказаній території дозволений вид використання території відповідно до функціонального призначення: розташування багатоквартирних житлових будинків, супутніх об'єктів повсякденного обслуговування, некомерційних комунальних об'єктів, а також окремих об'єктів загальноміського значення.

Позивачем також було замовлено та отримано Висновок фахівця будівельно-технічної спеціалізації по проведеному будівельно-технічному дослідженню № ЕД-11-4/15, яким було надано оціночну вартість будівлі дитячого дошкільного закладу, розташованого за адресою: м.Київ, Солом'янський район, бульвар Івана Лепсе, 81 а, також зазначено, що вказана будівля не задіяна в господарській діяльності та підлягає списанню.

Наведене свідчить, що на зазначеній земельній ділянці позивачем проводиться будівництво дошкільного закладу, що також підтверджується Довідкою позивача, локальним кошторисом наявними в матеріалах справи.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем не доведено його право користування земельною ділянкою, оскільки в силу приписів ст. 116 Земельного кодексу України останнім не оформлено договору користування земельною ділянкою, позаяк земельна ділянка відводилася в користування Виробничому об'єднанню ім. С.П. Корольова, правонаступником якого є ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова, згідно із рішенням комітету Київської міської ради народних депутатів № 1758 від 01.11.1982 р., яке є чинним та скасовано в установленому порядку не було, не зважаючи на дату його прийняття.

При цьому, не оформлення договору користування земельної ділянкою не є підставою для позбавлення позивача права на її використання за функціональним призначенням.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2016 року в офіційному виданні Київської міської ради - газеті Хрещатик за №85(4855) від 10.08.2016 р. було опубліковано Рішення Київської міської ради №453/453 від 30.06.2016р., згідно якого надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню освіти Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації для будівництва дитячого дошкільного закладу. Вказана земельна ділянка орієнтовною площею 1,04 га заходиться в Солом'янському районі міста Києва, за адресою: бульвар Івана Лепсе, 81-а.

Таким чином, Київська міська рада, приймаючи рішення про передачу в користування земельної ділянки в межах населеного пункту, не врахувала положення ст. ст. 38, 39 Земельного кодексу України, чим порушила право позивача на використання земельної ділянки, оскільки надала дозвіл на розробку проекту землеустрою Управлінню освіти Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації із зміною її функціонального призначення та без відповідних розпорядчих документів.

Суд враховує, що жодного рішення стосовно передачі в користування земельної ділянки, яка заходиться в Солом'янському районі міста Києва, за адресою: бульвар Івана Лепсе, 81-а Управлінню освіти Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації відповідачем не приймалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Виходячи з наведеного, відповідач в порушення ч. 1ст. 123 Земельного кодексу України, виніс рішення відносно земельної ділянки щодо якої було прийнято рішення щодо відведення іншій юридичній особі.

У такій спосіб, оскаржуване рішення Київської міської ради не відповідає вимогам Закону, а саме положенням ст. ст. 38, 39, 123 Земельного кодексу України, зокрема, порушує права позивача як землекористувача земельної ділянки, у зв'язку із чим підлягає скасуванню як таке, що винесено всупереч положенням чинного законодавства.

Враховуючи, що позивачем здійснювалися заходи, спрямовані на будівництво дитячого садка, а також враховуючи, що позивач є правонаступником Виробничого об'єднання ім. С.П. Корольова, якому земельну ділянку орієнтовною площею 0,8 га, яка знаходиться в Солом'янському районі міста Києва за адресою: бульвар Івана Лепсе, 81-а було відведено відповідачем, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Частиною 2 ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (надалі - Закон N 280/97-ВР) передбачено, що спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, в п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також неврахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. З огляду на вказане вище положення, випливає право позивача, пред'явити в адміністративному позові вимогу про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю або окремих його положень.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

При цьому, суд виходить із того, що відповідач у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції, а саме контрольні функції у сфері управлінської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з системного аналізу фактичних обставин справи та наявних в матеріалах доказів, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушеннями вимог чинного законодавства у зв'язку із чим, суд визнає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П.Корольова задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради № 453/453 від 30.06.2016 р. «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки управлінню освіти Солом'янської районної у м.Києві державної адміністрації на бульварі Івана Лепсе, 81-а у Солом'янському районі м.Києва для будівництва дитячого дошкільного закладу».

3. Судові витрати в сумі 1378,00 грн. присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П.Корольова за рахунок асигнувань Київської міської ради.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук