Постанова № 64171438, 19.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2017 року № 826/11051/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (позивача)доПершого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (відповідача-1), Першого Суворівського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (відповідача-2)третя особа:ОСОБА_1 (третя особа)про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Першого Суворівського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про:

- скасування постанов, якими накладено арешт на спірне нерухоме майно, а саме: постанови, Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ 46598317 від 23.02.2015 року і 42969860 від 17.04.2014 року та Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ 34565756 від 27.09.2012 року в частині накладення арешту на нерухоме майно (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язати Перший Приморський ВДВС Одеського МУЮ та Перший Суворовський ВДВС Одеського МУЮ звільнити з-під арештів нерухоме майно, що перебуває у власності TOB «Кей-Колект», а саме нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, у зв'язку із чим відповідач не мав права накладати арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. У позовній заяві та у клопотанні, що було подане через канцелярію суду 07.12.2016 року, представником позивача було викладено вимогу про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, на підставі вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З огляду на неявку в судове засідання представників сторін, які згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України є такими, що належним чином повідомлені про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою від 16.08.2016 року витребувано від відповідача матеріали виконавчих проваджень ВП №46598317, ВП № 42969860, ВП № 34565756.

Відповідно до ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що станом на час складення даного рішення, витребувані документи до суду не надходили, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у матеріалах справи документами.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

15.12.2006 року ОСОБА_1 уклалав з АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», кредитний договір №11131006000, за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використані грошові кошти, а позичальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.

В забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором укладений іпотечний договір 15.12.2006 року, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором №11131006000 від 15.12.2006 року наступне нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Обтяження згідно вищевказаного іпотечного договору відступлено TOB «Кей-Колект» та зареєстровано у Державному реєстрі іпотек.

12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступив TOB «Кей-Колект», відповідно до Договору факторингу №1 та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги за зобов'язаннями по кредитному договору №11131006000 від 15.12.2006 року та Іпотечним договором від 15.12.2006 року.

05.04.2016 року TOB «Кей-Колект» зареєструвало за собою право власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

07.07.2016 року позивачу при зверненні до нотаріуса стало відомо про накладення арештів на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі постанови 46598317, від 23.02.2015 року, виданої Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ, постанови 42969860, від 17.04.2014 року, виданої Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ, постанови 34565756, від 27.09.2012 року, виданої Першим Суворовським ВДВС Одеського МУЮ.

Вважаючи неправомірними дії відповідача по накладенню арешту на рухоме майно, що на дату накладення арешту вже перебувало в заставі, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку заявленим позивачем вимогам, з урахуванням викладених ним обставин, суд враховує наступне.

Оцінивши за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №606-XIV).

У п.5 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV зазначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Статтею 25 Закону України №606-XIV, яка регулює порядок прийняття виконавчого документа до виконання, передбачено, що за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

У ч.2 ст.57 Закону №606-XIV зазначено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч.3 ст.57 Закону №606-XIV постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, накладення арешту на майно боржника є правом державного виконавця, тобто знаходиться в межах його компетенції; фактичною підставою для реалізації цього права є виконавчий документ та заява стягувача; арешт накладається шляхом прийняття державним виконавцем відповідної постанови, яка надсилається органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Суд відхиляє доводи позивача, стосовно відсутності у відповідача правових підстав для накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з тих підстав, що накладення цього арешту унеможливлює реалізацію товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» першочергового права задоволення вимог до боржника за рахунок предмета іпотеки, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року №898-IV (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон №898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.5 ст.3 Закону №898-IV іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст.33 Закону №898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, іпотека виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання і спрямована на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

У іпотекодержателя виникає право на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язання за основним договором. При цьому, звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано доказів наявності чи відсутності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №11131006000 від 15.12.2006 року, її суми, чи сума цієї заборгованості є меншою або більшою, ніж вартість предмета іпотеки, і чи дозволяє така сума задовольнити вимоги стягувача у виконавчих провадженнях без шкоди потенційним інтересам ОСОБА_1 та позивач не навів жодних поважних причин їх ненадання.

Той факт, що позивач зареєстрував за собою право власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не спростовує зазначені обставини.

Зазначені обставини є суттєвими для правильного застосування приписів ч.3 ст.54 Закону №606-XIV, адже правила цієї норми допускають можливість стягнення на користь стягувача, який не є заставодержателем, у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 07.07.2015 №826/3818/15.

З огляду на викладене, постанови Першого Приморського ВДВС Одеського МУЮ 46598317 від 23.02.2015 року і 42969860 від 17.04.2014 року та Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ 34565756 від 27.09.2012 року в частині накладення арешту на нерухоме майно (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, винесені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №606-XIV, є обґрунтованими та не порушують жодних прав чи інтересів позивача.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук