Постанова № 64171208, 12.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 січня 2017 року № 826/9590/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Іщука І.О., суддів: Погрібніченка І.М., Шулежка В.П., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної фіскальної служби України провизнання протиправною та скасування податкової консультації №5368/с/99-99-13-01-03-14 від 24.05.2016 року, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати податкову консультацію №5368/с/99-99-13-01-03-14 від 24.05.2016 року та зобов'язати відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що відповідачем не було надано в податковій консультації відповіді по суті запиту, у зв'язку з чим оспорювана податкова консультація є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що податкова консультація надана позивачу відповідно до вимог Податкового кодексу України.

В судовому засіданні 01.11.2016 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову.

Сторонами під час розгляду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, в результаті чого суд на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України вирішив розглядати справу в порядку письмово провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулась до Державної фіскальної служби України з листом від 27.04.2016 року щодо надання письмової індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства, зокрема перед податковим органом було поставлено питання - чи є фізична особа резидентом у розумінні пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПК України, якщо: вона перебуває за межами території України в іноземній державі протягом останнього року; вона має місце постійного проживання в країні перебування; в її паспорті громадянина України мається відмітка про реєстрацію місця проживання в Україні; в країні перебування фізичної особи протягом останнього року знаходяться усі члени сім'ї першого ступеню споріднення, які мають місце постійного проживання в країні перебування і не в'їжджали на територію України протягом останнього року; з членами сім'ї другого ступеню споріднення, які проживають в Україні, фізична особа родинний зв'язок не підтримує; фізична особа не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (фізична особа-підприємець); фізична особа є громадянином України; фізична особа не оформлювала дозвіл на виїзд на постійне проживання за кордон та не має відмітки "Постійне проживання" у паспорті для виїзду за кордон; у фізичної особи залишилися банківські рахунки на території України, але по ним протягом останнього року не проводилися активні банківські операції.

За результатами розгляду вказаного листа позивача, Державна фіскальна служба України № 5368/c/99-99-13-01-03-14 від 24.05.2016 року надала відповідь, якою процитовано п.п. 14.1.122 та п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України. Відповідь по суті поставленого питання відсутня.

Незгода позивача з вказаною податковою консультацією зумовила звернення останньої до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України.

При цьому, відповідно до 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України).

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. (пункт 52.3 статті 52 Податкового кодексу України).

Приписами пунктів 52.4 та 52.5 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Водночас, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.3 статті 53 Податкового кодексу України).

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладені законодавчі положення вбачається, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.06.2016 року №К/800/52977/13.

Як вбачається з матеріалів справи, як на головну підставу для визнання протиправною наданої консультації ДФС України позивач посилалась на відсутність відповіді по суті запиту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що при наданні оскаржуваної податкової консультації не враховано правила складання та надання податкових консультацій, що порушує таким чином визначені чинним законодавством права позивача, а відтак така податкова консультація підлягає визнанню судом протиправною.

При цьому, в силу вимог п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України судом вбачається існування підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Державної фіскальної служби України надати позивачу податкову консультацію на її звернення від 27.04.2016 року (вх. ДФС № С/1915 від 29.04.2016 року) з урахуванням висновків суду.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність надання оскаржуваної податкової консультації.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України №5368/с/99-99-13-01-03-14 від 24.05.2016 року.

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 податкову консультацію на її звернення від 27.04.2016 року (вх. № С/1915 від 29.04.2016 року) з урахуванням висновків суду.

4. Судові витрати у сумі 551,21 гривні присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.О. Іщук

Судді: І.М. Погрібніченко

В.П. Шулежко