Ухвала суду № 64171174, 16.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

16 січня 2017 року м. Київ № 826/651/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

за позовом

Державної аудиторської служби України

до

третя особа

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор електронної реєстрації та

звітності"

Державне підприємство "Держреєстри України"

про

стягнення коштів в сумі 99000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна аудиторська служба України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор електронної реєстрації та звітності", третя особа: Державне підприємство "Держреєстри України" про стягнення коштів в сумі 99000,00 грн.

У відповідності до пункту 4 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 6 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з’ясовує чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Приписи норми статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують положенням частини четвертої статті 21 Кодексу, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Аналіз приписів наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України у своєму рішенні від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13 та повинна враховуватись іншими судами загальної юрисдикції відповідно до ст. 2442 КАС України.

У позовній заяві Державна аудиторська служба України просить стягнути кошти в сумі 99000,00 грн. з не підконтрольній їй організації – Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор електронної реєстрації та звітності".

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор електронної реєстрації та звітності" є контрагентом Державного підприємства "Держреєстри України", за наслідками ревізії якого позивач встановив, що Державне підприємство "Держреєстри України" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор електронної реєстрації та звітності" коштів на загальну суму 99000,00 грн. без отримання результатів робіт за договором №DР-13/04-2, чим державному підприємству завдано збитків (матеріальної шкоди).

Тобто, відповідач не виконував функцій суб’єкта владних повноважень. В той же час спірні правовідносини виникли внаслідок ймовірного завдання збитків Державному бюджету України відповідачем внаслідок укладення та виконання ним договорів з контрагентом. Тому позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення вказаних збитків з відповідача на користь Державного бюджету України. Суть даного спору полягає в тому, що позивач заявляє позовну вимогу про стягнення незаконно отриманого майна (коштів) до особи, з якою підконтрольна установа перебувала у приватних правовідносинах.

Аналогічна права позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 по справі № 2а-18099/11/2670 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016 К/800/19075/16 по справі № 826/6118/16.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Позивачу слід звернутися до суду господарської юрисдикції.

Згідно із статтею 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі суддя постановляє ухвалу. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами. Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній аудиторській службі України у відкритті провадження по справі.

2. Копію ухвали разом з позовною заявою, усіма доданими до неї матеріалами та платіжним дорученням від 13.12.2016 №737 на суму 1485,00 надіслати позивачу.

3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’яти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.П. Огурцов