Вирок № 64170852, 19.01.2017, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 139/267/15-к

Провадження1-кп/152/5/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2017 року м. Шаргород

Колегія суддів Шаргородського районного суду Вінницької області

у складі:

головуючого судді Соколовської Т.О.,

суддів: Славінської Н. Л.,

Строгого І.Л.,

при секретарі судового

засідання Годованюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №1 Шаргородського районного суду Вінницької області матеріали кримінального провадження №120150000000019 від 16.01.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, не працюючого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Барановського С.Ф.,

потерпілого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

захисника обвинуваченого

ОСОБА_5 - адвоката Кадочнікова А.О.,

В С Т А Н О В И Л А:

Обвинувачений ОСОБА_3 08 січня 2015 року приблизно о 19 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою придбання алкогольних напоїв прийшов до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкав за адресою: АДРЕСА_2, постукав у вікно. На стук з будинку вийшов ОСОБА_7, і на пропозицію ОСОБА_3 продати спиртні напої відповів відмовою. Усвідомлюючи, що потерпілий є особою похилого віку і не може чинити йому суттєвий опір, діючи з раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, вчинив розбій, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з застосуванням молотка. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3, з метою реалізації умислу на заволодіння майном ОСОБА_7, приклавши зусилля, відкрив вхідні двері, які потерпілий намагався закрити, заштовхав останнього у веранду, де побачив молоток, що знаходився на підлозі біля дверей, взяв його в праву руку і, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілого з корисливих мотивів, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс молотком удар в потиличну ділянку голови ОСОБА_7, в результаті чого останній впав на підлогу, а ОСОБА_3 лежачому на підлозі ОСОБА_7 наніс ще біля восьми ударів в потиличну ділянку голови. Продовжуючи злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_3 пройшов в будинок і в одній із житлових кімнат, виявив гроші в сумі 183 грн, мобільний телефон марки "Нокіа" з зарядним пристроєм вартістю 200 грн., з телефону ОСОБА_7 декілька разів телефонував ОСОБА_8, при цьому побачив, що ОСОБА_7 рухається та подає ознаки життя. Тоді ОСОБА_3, доводячи до кінця свої дії, спрямовані на умисне протиправне позбавлення життя потерпілого з корисливих мотивів, наніс ОСОБА_7 приблизно десять ударів молотком в голову та обличчя, перемістив його в одну з кімнат будинку, накрив покривалом. Після цього обвинувачений забрав гроші, мобільний телефон, зарядний пристрій до телефону, поклав їх у кишеню куртки, замкнув будинок та покинув місце події.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер на місці.

Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.

15 січня 2015 року, приблизно о 9 годині, перебуваючи в АДРЕСА_3, зрозумів, що в будинку одиноко проживає жінка похилого віку, ОСОБА_9., ІНФОРМАЦІЯ_5. Підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, в проміжок часу, коли потерпіла залишила будинок і пішла до сусудів, ОСОБА_3 усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, вирішив таємно проникнути в будинок і заволодіти належними потерпілій грошовими коштами. З цією метою ОСОБА_3, шляхом вільного доступу, через незамкнені двері таємно проник в житловий будинок, де в одній із кімнат викрав грошові кошти в сумі 85 гривень, а коли залишав будинок, був виявлений потерпілою, яка несподівано для ОСОБА_3 увійшла до будинку.

Будучи виявленим ОСОБА_9 на місці викрадення грошей, обвинувачений ОСОБА_3, розуміючи, що потерпіла є єдиною перешкодою його наміру заволодіти та утримати викрадене, а також не бути викритим перед іншими особами, не відмовився від свого злочинного умислу заволодіти майном потерпілої та подолати її опір, з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що потерпіла є особою похилого віку і не може чинити йому суттєвий опір, напав на ОСОБА_9, затягнув її в будинок та застосував насильство, яке є небезпечним для життя потерпілої в момент заподіяння, поєднане з застосуванням сокири.

Так, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, направлених на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій з корисливих мотивів, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись в коридорі веранди будинку ОСОБА_9., обвинувачений ОСОБА_3 схопив сокиру, яка знаходилась на тумбочці біля стіни, та, утримуючи сокиру в правій руці, умисно наніс один удар обухом сокири в область тім 'яної частини голови потерпілої, внаслідок чого остання впала на підлогу, та будучи при свідомості, стала кричати і кликати на допомогу. Обвинувачений ОСОБА_3, доводячи до кінця свої дії, спрямовані на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_9. з корисливих мотивів, обухом цієї ж сокири наніс ще приблизно три удари потерпілій в область потиличної ділянки голови справа, накрив потерпілу килимком, сокиру заховав в одній з кімнат на дивані та залишив будинок.

У результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9., померла на місці події.

Викрадені гроші ОСОБА_3 витратив на власні потреби.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні визнав частково, не заперечував факту вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, ОСОБА_9. та заволодіння їх майном при вище наведених обставинах. Не визнає себе винуватим у вчиненні розбійних нападів на ОСОБА_7 та ОСОБА_9., та їх вбивства з корисливих спонукань, посилаючись на те, що вбив ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків через відмову продати горілку, а ОСОБА_9 через страх бути викритим на місці злочину. Запевняв суд, що усвідомив свою протиправну поведінку і готовий понести покарання за вчинені злочини, просив дати йому можливість вийти із місць позбавлення волі, вибачився перед потерпілим ОСОБА_4

Суду показав, що він певний час підтримував стосунки з ОСОБА_8, яка останнім часом не бажала з ним спілкуватися, не відповідала на телефонні дзвінки. 08.01.2015 року, він в черговий раз зателефонував до ОСОБА_8, намагаючись примиритися, але вона відповіла, щоб він їй більше не телефонував, оскільки вона не має наміру спілкуватися і підтримувати з ним стосунки. Будучи в розпачі він придбав графин горілки ємністю 1,5 літра, запросив своїх знайомих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і в с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області в приміщенні закинутого нежилого будинку вони розпивали спиртні напої. Потім до них приїхав ОСОБА_12, який забрав ОСОБА_11, і вони залишились удвох із ОСОБА_10 Приблизно о 19 годині, будучи в стані сильного алкогольного сп'яніння, вирішили ще придбати горілки. ОСОБА_13 запропонував піти до ОСОБА_7, який продає горілку і придбати ще спиртних напоїв. Гроші, на придбання горілки у нього були. Коли прийши до домогосподарства потерпілого, ОСОБА_10 залишився біля брами, оскільки був винен гроші ОСОБА_7, а йому порекомендував постукати у вікно біля веранди та сказати, що прийшов по горілку. Він підійшов до будинку, постукав у вікно. ОСОБА_7 відчинив двері. Він попросив продати горілку, однак ОСОБА_7 йому відмовив, почав сваритися, сказав: "Пізно, йди звідси" і намагався зачинити двері. Розізлившись на відмову та поведінку потерпілого, він на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, приклавши зусилля, відчинив двері та зайшов у веранду, відштовхнув потерпілого, побачив біля дверей всередині веранди молоток, який взяв правою рукою та наніс удар в потилицю потерпілому. Потерпілий від удару впав на вішалку, а потім на підлогу. Після цього лежачому на підлозі ОСОБА_7 наніс ще декілька ударів молотком, скільки саме не пам'ятає, приблизно п'ять. Жодних вимог до потерпілого ОСОБА_7 не пред'являв, кошти на купівлю горілки у нього були. Потерпілий стогнав, ніякого супротиву не чинив. Залишивши молоток біля потерпілого на веранді, він зняв взуття, в шкарпетках пройшов в середину будинку з метою розшукати мобільний телефон ОСОБА_7, щоб зателефонувати ОСОБА_8, яка не відповідала на дзвінки з його мобільного телефону. В одній із житлових кімнат виявив на тумбочці мобільний телефон "Нокіа", зарядний пристрій до нього та 183 грн. Із мобільного телефону ОСОБА_7 в будинку здійснив кілька дзвінків своїй дівчині ОСОБА_8 і побачив, що ОСОБА_7 перевернувся та повзе в хату. Тоді він схопив молоток, перевернув потерпілого та наніс ще кілька ударів в область голови. Точну кількість ударів не пам'ятає. За ноги він заволік потерпілого в кімнату, накрив килимком, взяв гроші, телефон, зарядний пристій, ручку від молотка, зняв шкарпетки, які були в крові, взувся у кросівки, виключив телевізор, світло. Руків'ям від молотка розбив скло у веранді, щоб зачинити двері, замкнув двері. Над вхідними дверими руків'ям молотка розбив лампочку. Вийшови на вулицю, розбудив ОСОБА_10, який спав біля воріт, повідомив, що горілки не має і пішов ночувати до своєї тітки ОСОБА_14 По дорозі викинув ключі, зарядний пристрій від мобільного телефону в одному місці, а шкарпетки та руків'я від молотка в іншому. Наступного дня поїхав в лікарню в смт. Муровані Курилівці до ОСОБА_8 і там на території лікарні викинув мобільний телефон, яким заволодів у ОСОБА_7 Гроші ОСОБА_7 витратив на власні потреби. Підтвердив, що оглянуті речові докази відносяться до події вчиненого ним злочину. Одяг та взуття він видав добровільно, речові докази знайдено в тих місцях, де він їх викинув.

14 січня 2015 року він приїхав в м. Бар до своєї знайомої ОСОБА_15, якої вдома не виявилося. Додому повернутись не було чим, оскільки не було транспорту, а тому він залишився в місті, ходив всю ніч вулицями міста, алкоголь не вживав. Увечері 14.01.2015 року та вранці ІНФОРМАЦІЯ_10 року, він кілька разів проходив повз домоволодіння АДРЕСА_3, та зрозумів, що там проживає самотня жінка похилого віку, а тому приблизно о 09 годині ІНФОРМАЦІЯ_10 року, побачивши, що вона вийшла із будинку та пішла до сусідів, вирішив зайти в будинок та викрасти гроші, щоб доїхати додому. Зайшов в будинок, пройшов по кімнатах, на столі в одній із кімнат знайшов гаманець, викрав з нього 83 гривні та на кухні у шухляді стола 2 гривні і хотів вийти із будинку, але в цей час у веранду зайшла потерпіла та почала кричати. Щоб припинити крик, він затягнув її в коридор, що був за верандою, схопивши за верхній одяг. Від його дій потерпіла впала обличчям до підлоги. Тоді правою рукою він схопив сокиру, яка стояла в кутку веранди на маленькій тумбочці, та яку помітив, коли заходив у будинок, обухом наніс один удар по голові потерпілої, яка почала підніматись, та розвернулась до нього. Від удару потерпіла впала обличчям до підлоги, і продовжувала кричати. Щоб припинити крик, він наніс ще декілька ударів сокирою по тім'яній частині голови потерпілої та відтягнув тіло в наступний коридор, накрив килимком, сокиру заніс в крайню кімнату, поклав на диван, прикривши речами, і залишив будинок. Гроші використав на власні потреби, попутнім транспортом добирався додому.

Розкаюється в тому, що позбавив життя двох людей.

Визнаний органом досудового розслідування потерпілим та цивільним позивачем ОСОБА_16 на виклик суду не прибув, хоча відповідно до вимог ст. ст. 135, 136, 325 КПК України та положень п.12 Постанови Пленуму ВС України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" № 13 від 02.07.2004 року належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду в строки, визначені ч.8 ст.135 КПК України (т. 5, а.с.176, 204). Від потерпілого ОСОБА_16 до суду надійшла заява про розгляд кримінального провадження у його відсутності та про залишення цивільного позову без розгляду (т.5, а.с.233, т.6 а.с.69). Суд, виконуючи вимоги ст.325 КПК України, заслухав думку учасників судового провадження щодо проведення судового розгляду без участі потерпілого, та можливість за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, і вважає за можливе провести судовий розгляд у відсутності потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_16, з огляду на вимоги КПК України, положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо справедливого розгляду справи упродовж розумного строку.

Винуватість ОСОБА_3 у скоєнні розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_9. та умисного вбивства останніх з корисливих мотивів під час розбою, крім часткового визнання ним вини, підтверджується перевіреними, дослідженими і оціненими судом доказами.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 показав, що загиблий ОСОБА_7 є його батьком. Батько проживав сам в АДРЕСА_2, був загалом здоровим, самостійно себе обходив, вів домашнє господарство. Горілка вдома у батька була, але про те чи продавав він спиртні напої, йому нічого не відомо. Свідком події злочину він не був. 15 січня 2015 року йому зателефонував його брат ОСОБА_17 та повідомив, що кілька днів не може додзвонитися до батька і сусіди повідомили, що батько не випускає курей та в будинку відсутнє світло, і це їх насторожує. Брат послав до батька свого сина, який приїхав до діда, побачив розбите вікно у веранді, а через вікно кров у веранді, потім племінник викликав поліцію. Коли він приїхав по місцю проживання батька, працівники поліції повідомили, що останнього вбито. За життя він востаннє спілкувався із батьком перед Новим 2015 роком стаціонарним телефоном. Також у батька був мобільний телефон марки "Нокія" голубого кольору. Із цінних речей з будинку нічого не зникло, лише паспорт батька. Претензій майнового характеру до обвинуваченого ОСОБА_3 не має, просить призначити йому як найсуворіше покарання - довічне позбавлення волі.

При допиті в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що з обвинуваченим вона познайомилася в соціальних мережах, спілкувалася приблизно чотири місяці, а зустрічалася кілька разів. ОСОБА_3 приїжджав до неї в м. Могилів - Подільський, де вона навчалася, а у січні 2015 року в смт. Муровані Курилівці, де вона проходила практику в лікарні. Під час зустрічі обвинувачений повідомив їй, що побився із хлопцями та пошкодив руку. Напередодні обвинувачений телефонував їй кілька разів, але вона не відповідала на дзвінки, оскільки зрозуміла, що не бажає з ним спілкуватися і зустрічатися. Про обставини скоєння злочинів обвинуваченим їй нічого невідомо, а про сам факт вчинення ОСОБА_3 злочинів їй стало відомо від працівників поліції. В даний час вона із обвинуваченим жодних зв'язків не підтримує.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що із обвинуваченим ОСОБА_3 знайомий приблизно п'ять років, перебуває у дружніх відносинах. 08.01.2015 року у першій половині дня та напередодні він вживав спиртні напої. Біля 15 години був у свого знайомого ОСОБА_18, де також був і ОСОБА_11 В цей час до нього зателефонував ОСОБА_19 та повідомив, що у нього є горілка і запропонував зустрітися, Разом із ОСОБА_11 він прийшов до старого нежилого будинку, який знаходиться біля школи, де їх чекав ОСОБА_19, у якого була горілки, яку вони почали розпивати. На закуску було кілька мандарин і вода, які купив у кафе ОСОБА_3 Потім до них, попередньо зателефонувавши, приїхали ОСОБА_12 та ОСОБА_20 Приблизно о 16 годині ОСОБА_11 пішов на роботу, потім пішли ОСОБА_12 і ОСОБА_20, залишились лише він і ОСОБА_3, та ще пили горілку. Що було далі він не пам'ятає, оскільки дуже сп'янів, не міг йти, валявся на дорозі, додому не йшов, а ліз. Дружина розповідала, що коли він повернувся додому то впав у веранді, звідки вона з дитиною заволокли його до хати. Не виключає, що йшов із ОСОБА_3 до ОСОБА_7, але де його чекав і скільки, та що останній розповідав по поверненню не пам'ятає. Після того дня більше з ОСОБА_3 не зустрічався, останній телефонував йому 15 січня 2015 року і запитував чи він чув, що вбили ОСОБА_7, але він відповів, що нічого не знає, оскільки тільки приїхав з м. Вінниці.

Свідок ОСОБА_21 суду показав, що обвинувачений ОСОБА_3 його двоюрідний брат. У січні 2015 року обвинувачений приходив до нього додому ввечері приблизно о 18-19 годині, попросився переночувати, сказав, що побився з колишнім хлопцем своєї дівчини в с. Ольчедаїв, і попросив його маму випрати штани, на яких була пляма, схожа на кров. Вони повечеряли та лягли спати. Зранку ОСОБА_3 випив чаю і пішов. Нічого не звичного у поведінці ОСОБА_3 він не помітив. Вів ОСОБА_3 себе спокійно, дратівливості, страху, тривожності не виказував.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22, який також є двоюрідним братом ОСОБА_3, суду показав, що на початку січня 2015 року, вранці він прокинувся і побачив, що на іншій стороні ліжка спить ОСОБА_3. Коли ОСОБА_3 прийшов до нього додому він не бачив, оскільки вже спав. Мати розповіла йому, що ОСОБА_3 прийшов до них увечері, сказав, що побився, попросив випрати штани, на яких були плями крові. Переночувавши зранку, приблизно о восьмій годині ОСОБА_3 пішов.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що обвинувачений ОСОБА_3 її племінник. 08.01.2015 року, після 20 години до них додому прийшов ОСОБА_3, попросився переночувати та випрати його джинси від крові, оскільки він побився з колишнім хлопцем своєї дівчини в с. Ольчедаїв. Її чоловік ОСОБА_22 та син ОСОБА_23 вже відпочивали. Коли племінник ліг спати, вона випрала штани від крові, яка була розтерта на одній штанині, нижче коліна. Вранці ОСОБА_3 встав, одягнувся, випив чаю і пішов.

Свідок ОСОБА_22 суду показав, що 08 січня 2015 року, увечері він не бачив коли його племінник ОСОБА_3 прийшов до нього додому, оскільки вже спав. Вранці 09 січня 2015 року побачив, що племінник ночує у них. Дружина розповіла, що обвинувачений прийшов увечері, попросився переночувати і попросив її, щоб випрала штани, бо вони були в крові.

Будучи допитаним в судоводу засіданні свідок ОСОБА_25 суду показав, що покійна ОСОБА_9. була його сусідкою і мешкала у АДРЕСА_3. ОСОБА_9 була доброзичливою, позитивною людиною, зі всіма сусідами перебувала в добрих стосунках. Живою він востаннє бачив її вранці 15 січня 2015 року. Близько 10 години він дивився телевізор, ОСОБА_9. тихенько зайшла у веранду будинку, залишила на столі половинку гарбуза і пішла додому через хвіртку. Коли після 17 години його дочка ОСОБА_26 прийшла з роботи, то з внучкою вони пішли в магазин і зайшли до ОСОБА_9., але у неї був зачинений будинок, проте була відчинена веранда та кухня. Вони покликали сусіда ОСОБА_27, разом зайшли в кухню, все було в порядку, але не було ключів від кімнат. Вирішили, що вона пішла до церкви. Коли, вже біля 22 години ОСОБА_9. не з'явилася, вони захвилювалися і зателефонували її племіннику ОСОБА_16, який дозволив зірвати замок і відчинити двері. Коли відчинили монтировкою двері, то побачили, що ОСОБА_9. лежала в коридорі на животі на правій стороні, ногами до дверей у своєму повсягденому одязі, в хустці на голові, тіло прикрито килимком. Біля голови була кров, тому вони викликали швидку допомогу і поліцію. Лікар швидкої допомоги константував смерть ОСОБА_9. Далі приїхали працівники поліції, які здійснювали огляд місця події. При тому, що він, як понятий зазначений в протоколі огляду місця події, фактично під час огляду присутнім на місці події не був, бо його в будинок не допустили. Все, що робили працівники міліції бачив частково через вікно та напів відчинені вхідні двері, протокол підписав на прохання працівників міліції. Предметів, які вилучалися при огляді місця події не бачив.

Аналогічні показання в частині виявлення трупа ОСОБА_9 суду надали свідки ОСОБА_26, ОСОБА_29

Свідок ОСОБА_30 суду показав, що про те, що ОСОБА_9. загинула, його повідомила дружина ОСОБА_26 по телефону. 16 січня 2015 року він допомагав відвезти ОСОБА_9. в морг, потім його довгий час опитували в міліції, через що він був відсутнім під час поховання ОСОБА_9. Про обставини кримінального правопорушення йому нічого невідомо.

Свідок ОСОБА_31 суду показала, що її батько ОСОБА_16 племінник покійної ОСОБА_9., із якою вона особисто спілкувалася рідко. Востаннє вони бачились на Різдво 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_10 року пізно увечері їй зателефонував батько та попросив під'їхати до ОСОБА_9., бо йому повідомили, що вона мертва. Коли вона з чоловіком ОСОБА_32 приїхала на місце події, там були сусіди та приїхали працівники поліції, які проводили огляд приміщення. У будинок вона потрапила лише після 5 години ранку 16.01.2015 року, де в коридорі побачила ОСОБА_9., яка лежала ногами до вхідних дверей, накрита килимком, біля голови якої було багато крові.

Аналогічні показання суду надав свідок ОСОБА_32

Будучи допитаним у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 суду показав, що покійна ОСОБА_9. була його сусідкою і мешкала в АДРЕСА_3. ОСОБА_9 була доброзичливою, позитивною людиною, зі всіма сусідами перебувала в добрих стосунках. Живою він востаннє бачив її 14 січня 2015 року. 15 січня 2015 року увечері до нього прийшла сусідка ОСОБА_26, та запитала, чи не бачив він бабусю ОСОБА_9, бо її чомусь не має вдома. Він відповів, що напевно ОСОБА_9. пішла до церкви, і ОСОБА_26 пішла. Приблизно о 22-й годині ОСОБА_26 знову прийшла і вони разом пішли до будинку ОСОБА_9., До них приєднався також сусід ОСОБА_25 Вони походили навколо будинку, стукали, світили ліхтарем, але ніхто не відгукнувся, що викликало тривогу, тому зателефонували племіннику ОСОБА_9. - ОСОБА_16, який дозволив зірвати замок і відчинити двері. Коли відчинили монтировкою двері, то побачили, що ОСОБА_9. лежала в коридорі на животі на правій стороні, ногами до дверей, прикрита килимком. Біля голови потерпілої була кров, тому вони викликали швидку допомогу і поліцію. Лікар швидкої допомоги оглянув ОСОБА_9. і повідомив, що вона мертва. Далі приїхали працівники міліції, які здійснювали огляд місця події, при огляді місця події присутнім не був, протокол підписав на прохання працівників міліції. 16 січня 2015 року також відвозив труп ОСОБА_9. в морг.

Свідок ОСОБА_33 суду показала, що з 1973 року проживає по сусідству з ОСОБА_9. Бачила останній раз потерпілу живою 14.01.2015 року на вулиці, де була на прогулянці із онукою. ІНФОРМАЦІЯ_10 року, біля 14 години вона повернулась із ринку і була здивована, що ОСОБА_9., як зазвичай не зустріла її. Увечері сусідка ОСОБА_26 повідомила, що ОСОБА_9. немає вдома і двері в веранду не зачинені. Її чоловік ОСОБА_27, ОСОБА_25, ОСОБА_26 пізно увечері пішли до будинку ОСОБА_9., і коли з'ясували, що її ніде немає, зателефонували племіннику потерпілої - ОСОБА_16 З його дозволу відкрили двері і виявили мертву ОСОБА_9., яка лежала на підлозі в коридорі, прикрита килимком, біля голови була калюжа крові.

Клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_20, ОСОБА_11, ОСОБА_35, ОСОБА_15, з врахуванням думки сторони захисту та потерпілого, знято стороною обвинувачення із тих мотивів, що відомості, які їм відомі не мають визначального значення для кримінального провадження.

Колегією суддів, згідно ст. 349 КПК України, за згодою учасників кримінального провадження, задоволено клопотання сторони обвинувачення про зміну обсягу доказів.

Крім показань обвинуваченого, потерпілого, свідків, допитаних в судовому засіданні, винуватість ОСОБА_3 також доводиться відомостями, що містяться у досліджених в судовому засіданні доказах, що надані стороною обвинувачення.

По епізоду розбійного нападу та умисного вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_7:

- рапортом оперативного чергового Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області Д.М. Присяжнюка від ІНФОРМАЦІЯ_10 року, із якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року о 16 год. 20 хв. у чергову частину по телефону поступило повідомлення від громадянина ОСОБА_37 про те, що в будинку свого діда ОСОБА_7 в с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області ним виявлено в коридорі плями, схожі на кров та відсутність діда за місцем проживання (т. 2 а.с.21);

- даними протоколу огляду трупа ОСОБА_7, який проводився у м. Могилів - Подільський Вінницької області, в приміщенні міжрайонного бюро СМЕ 16.01.2015 року із фототаблицями, де зафіксовано та описано одяг, в який був одягнутий ОСОБА_7, характер та дислокацію тілесних ушкоджень. При огляді трупа ОСОБА_7 виявлено та вилучено: одяг покійного - дві сорочки, майку, труси, змиви з обох рук, зістриги нігтів з піднігтьовим вмістом з обох рук ОСОБА_7, відкопійовано пальці обох рук на аркуш паперу, відібрано зразки волосся, зразки крові трупа, частини внутрішніх органів трупа, два фрагменти шкіри голови (т.2 а.с. 76-89);

- лікарським свідоцтвом про смерть від 16.01.2015 року за № 13 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до якого останній помер в період з ІНФОРМАЦІЯ_9 року в с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області. Причина смерті - відкрита черепно - мозкова травма, масивна кровотеча (т. 2 а.с. 90);

- висновком судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_7 № 13 від 16.02.2015 року, із якого вбачається, що при судово - медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 були виявлені: відкрита черепно-мозкова травма, чисельні забійні рани обличчя, волосяної частини голови, чисельні сколкові переломи кісток склепіння черепа, кісток обличчя, крововиливи під м'якими мозковими оболонками головного мозку, мозочка, забій головного мозку, двобічні переломи ребер з двох боків, садни лівої гомілки, які утворились від неодноразової ударної дії тупого (-их) предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, та предметів маючих ребро, можливо молотком, або будь - яким іншим тупим предметом, який має вищевказані характеристики.

Відкрита черепно-мозкова травма, забійні рани волосяної частини голови, обличчя, сколкові переломи кісток склепіння черепа та кісток обличчя, крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку та мозочка, забій головного мозку відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння і знаходяться в причинному зв'язку зі смертю. Тілесні ушкодження у вигляді забійних ран волосяної частини голови, перелому склепіння черепа, крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку та мозочка, забою головного мозку утворились незадовго перед смертю, або в процесі помирання; тілесні ушкодження у вигляді забійних ран обличчя, переломів кісток обличчя утворились посмертно, переломи ребер з обох боків утворились після настання смерті (відсутність крововиливів у навколишні м'які тканини), у зв'язку з чим до уваги при встановленні ступеня тяжкості не брались; садни лівої гомілки утворились від дії тупих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею, та мають ознаки легких тілесних ушкоджень, і в причинному звязку зі смертю не перебувають.

Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, з ураженням головного мозку. Враховуючи розвиток пізніх трупних явищ, місце виявлення трупа, та погодні умови на той час, можна припустити, що з часу настання смерті до моменту розтину минув приблизно один тиждень.

Враховуючи характер та важкість виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень в ділянці голови, а саме: відкрита черепно-мозкова травма з ураженням головного мозку, смерть ОСОБА_7 могла настати відразу після спричинення йому тілесних ушкоджень або в момент їх заподіяння.

Згідно із судово-криміналістичним дослідженням клаптів шкіри обличчя та волосяної частини голови, форма предмету яким наносили удари ОСОБА_7, наближена до овальної (округлої), та мала ребро (ребра) відповідно. Рани утворились при дії травмуючого предмету в перпендикулярному або близьким до цього напрямку відносно тіла, садни утворились внаслідок тангенційної (під кутом) дії травмуючого предмету по відношенню до тіла, з достатньою силою для їх утворення.

Враховуючи кількість виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, можна стверджувати про одинадцять точок прикладення травмуючого предмету в ділянку обличчя, тринадцять точок прикладення в ділянку волосяної частини голови, та дві точки прикладення травмуючого предмета в ділянку лівої гомілки, але нанесених ударів могло бути більше.

Локалізація наявних у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень доступна для спричинення висланою рукою, але враховуючи їх численність та важкість, це неможливо.

У момент заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, останній міг знаходитись у вертикальному, горизонтальному або близьких положеннях до вищевказаних. Точно відповісти на питання, яким було взаєморозташуваня потерпілого та нападника під час нанесення ударів та заподіяння тілесних ушкоджень не можливо, оскільки тілесні ушкодження, наявні у потерпілого, можна спричинити з різних взаєморозташувань його та нападника, і в процесі спричинення тілесних ушкоджень його тіло могло неодноразово міняти своє положення, з урахуванням локалізації тілесних ушкоджень.

Після отримання тілесних ушкоджень, наявних у ОСОБА_7, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з ураженням головного мозку, останній не міг здійснювати самостійні дії.

Не виключена можливість утворення тілесних ушкоджень у вигляді саден лівої гомілки при падінні з положення стоячи, які утворились від дії тупого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, та мають ознаки легких тілесних ушкоджень, утворення інших наявних у нього тілесних ушкоджень, малоймовірне при падінні з положення стоячи, з урахуванням їх локалізації та важкості. Яких-небудь тілесних ушкоджень, які б свідчили про переміщення, волочіння потерпілого, при судово-медичному дослідженні не виявлено.

Яких-небудь тілесних ушкоджень, які б свідчили про захист при судово - медичному дослідженні, не виявлено (т. 2 а.с. 167-169);

- висновком додаткової судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_7 № 27/11 від 11.02.2015 року, відповідно до якого перед експертом ставилось питання: "Чи відповідає характер тілесних ушкоджень, наявних на тілі потерпілого, та механізм їх утворення показам ОСОБА_3, даним останнім 17.01.2015 року під час допиту в якості підозрюваного та показам, які обвинувачений дав 17.01.2015 року під час слідчого експерименту, а саме: дослівно"… в цей час я вирішив вбити його та, кинувши поглядом по веранді, побачив праворуч від входу у веранду в кутку на підлозі молоток... Я швидко схопив правою рукою за ручку даного молотка, та поки ОСОБА_7 стояв лівим боком до мене, швидко завдав сильний удар йому у верхню частину голови, куди саме не пам'ятаю. Від отриманого удару ОСОБА_7 почав підкошуватися та падати на правий бік, під вішалку, що ліворуч від входу у веранду, падаючи, кинув речі з вішалки. В цей час я завдав ще один удар молотком в область голови ОСОБА_17, однак промахнувся, оскільки він в цей час падав. Коли він впав на правий бік, я стоячи біля його ніг, спереду завдав йому біля восьми сильних ударів молотком в область задньої частини голови... та побачив, що ОСОБА_17 ворушиться та повзе у бік холодильника, що в кутку веранди ліворуч від входу з вулиці. Я злякавшись, що він виживе та впізнає мене, повернувся, взяв молоток, та, перевернувши його на спину, оскільки він лежав лицем до підлоги, завдав біля 10 сильних ударів молотком в область його обличчя…". Згідно висновку експерта не виключена можливість утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_7 за викладених ОСОБА_3 обставин (т. 2 а.с. 174);

- заявою ОСОБА_3 на ім'я начальника Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області від 17.01.2015 року, у якій він повідомив, що 08.01.2015 року в с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області умисно молотком вбив ОСОБА_7 (т.2 а.с. 91);

- заявою ОСОБА_3 про добровільну видачу одягу: куртки, кофти спортивної, темно синьої футболки, темно синіх джинсових штанів та чорних шкіряних кросівок, у які він був одягнутий під час вбивства ОСОБА_38 (т.2 а.с. 141) ;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 17.01.2015 року із фототаблицями та відеозйомкою вказаної слідчої дії, що здійснена із дозволу потерпілого ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 96), із яких вбачається, що ОСОБА_3 добровільно, в присутності захисника ОСОБА_39 та понятих, розповів і показав на місці, яким саме чином він скоїв злочин, спосіб та механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 у будинку АДРЕСА_2 Мурованокуриловецького району Вінницької області; місце на території Мурованокуриловецької ЦРЛ, де викинув мобільний телефон, яким він заволодів у будинку ОСОБА_7; відтворено та зафіксовано шлях ОСОБА_3 від будинку потерпілого до місця, де заховав дерев'яне руків'я від молотка, яким наносив удари ОСОБА_7 та власні шкарпетки, в які був одягнутий та місце, де викинув ключі від будинку ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 96, 98 - 123);

- даними протоколу огляду місця події від 17.01.2015 року із фототаблицями та відеозйомкою, із яких вбачається, що на території Мурованокуриловецької ЦРЛ за адресою: АДРЕСА_4 в кущах, виявлено та вилучено мобільний телефон марки "Нокіа 105" в корпусі блакитно - чорного кольору, IMEI НОМЕР_1 з акумуляторною батареєю "Нокіа BL-5СВ" (т. 2 а.с. 124 -127, т. 3 а.с. 26);

- даними протоколу огляду місця події від 17.01.2015 року із фототаблицями та відеозйомкою вказаного огляду, де зафіксовано та описано територію греблі ставка, що між вулицями Молодіжна та Шкільна в с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області, трубу ставка, біля якої виявлено та вилучено дві шкарпетки темного кольору, які належать ОСОБА_3, та дерев'яну палицю овальної форми, на одному кінці якої звуження, і на яку ОСОБА_3 вказав як на дерев'яне руків'я молотка, яким він наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 128 - 134, т. 3 а.с.26);

- даними протоколу огляду місця події від 17.01.2015 року із фототаблицями та відеозйомкою вказаного огляду, із якого вбачається, що на узбіччі дороги по вулиці Леніна в с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області, біля домоволодіння № 2 виявлено та вилучено зарядний пристрій до мобільного телефону із маркуванням "Нокіа", який ОСОБА_3 викрав із будинку ОСОБА_7 ( т. 2 а.с. 135 - 140, т. 3 а.с. 26);

- висновком судово - медичної цитологічної експертизи № 23 від 18.02.2015 року, із якого вбачається, що кров із трупа ОСОБА_7 відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютининами анти-В ізосерологічної системи АВО. При дослідженні піднігтьового вмісту правої і лівої руки потерпілого ОСОБА_7 встановлена наявність крові людини чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності якої був виявлений антиген Н, що може визначати О (І) групу крові ізосерологічної системи АВО. Таким чином, враховуючи отримані результати та групову і статеву характеристику осіб, що проходять по справі, походження слідів крові та епітеліальних клітин, може бути від будь-якого одного чи кількох чоловіків з групою крові О (І), в тому числі і від ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 206 - 210);

- висновком товарознавчої експертизи № 76 від 30.01.2015 року із фототаблицею, відповідно до якого вартість на вторинному ринку мобільного телефону "Nokia 105" на момент проведення експертизи може складати двісті гривень (т.2 а.с. 192-197);

- даними протоколу огляду предметів від 25.03.2015 року, зокрема зразків крові ОСОБА_3, зістригів нігтів з правої та лівої руки ОСОБА_3, шкарпеток, кросівок, куртки чорного кольору із плямами речовини бурого кольору, штанів джинсових синього кольору, кофти з капюшоном чорного кольору, футболки синього кольору, шапки чорного кольору (т. 3 а.с. 1-2);

- постановою ро приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 25.03.2015 року, із якої вбачається, що до матеріалів провадження приєднано в якості речових доказів: зразки крові ОСОБА_3, зістриги нігтів з піднігтьовим вмістом правої та лівої руки ОСОБА_3, пару шкарпеток, пару кросівок, куртку, штани, кофту, футболку та шапку з бірками та поміщено до камери зберігання Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області (т. 3 а.с.3);

- постановою про приєднання до матеріалів провадження речових доказів від 26.03.2015 року, в частині прєднання до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу дерев'яного руків'я молотка та поміщення його до камери зберігання Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області (т. 3 а.с. 5);

- даними протоколу огляду одягу трупа ОСОБА_7: чоловічої сорочки з бавовняної тканини, трусів чоловічих з бавовняної тканини, майки з синтетичної тканини від 26.03.2015 року (т. 3 а.с. 10-11);

- постановою від 26.03.2015 року про приєднання до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів двох сорочок, трусів, майки та поміщення їх до камери зберігання Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області (т. 3 а.с.12);

- даними протоколу огляду предметів від 26.03.2015 року, в частині огляду мобільного телефону "Нокіа 105", зарядного пристрою "Нокіа" належних ОСОБА_7.(т. 3 а.с. 13);

- постановою слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області від 26.03.2015 року про приєднання до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів мобільного телефону "Нокіа 105" із зарядним пристроєм та поміщення до камери зберігання Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області (т.3 а.с. 14);

- даними протоколу огляду предметів від 26.03.2015 року, із якого вбачається, що слідчим СУ УМВС України у Вінницькій області Килимником В.А. проведено оглял мобільного телефону "Нокіа С1" IMEI НОМЕР_2, сім карти мобільного оператора "Київстар" номер НОМЕР_3, належних ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 15);

- постановою слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області Килимника В.А. від 26.03.2015 року, із якої вбачається, що до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів приєднано мобільний телефон "Нокіа С1" IMEI НОМЕР_2, сімкарту мобільного оператора "Київстар", номер НОМЕР_3 та поміщено до камери зберігання Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області (т. 3 а.с. 16);

- аналітичною довідкою №31/588 від 24.03.2015 року про опрацювання технічної інформації, отриманої від оператора мобільного звязку "Київстар", з якої вбачається, що 08.01.2015 р. в період часу з 19:59:30 по 20:34:31 з номера НОМЕР_4, який належав ОСОБА_7, здійснено десять вихідних дзвінків на номер телефону НОМЕР_5, який належить ОСОБА_8 (т. 3 а.с. 19-21).

По епізоду розбійного нападу на ОСОБА_9. та вбивства останньої з корисливих мотивів:

- рапортом чергового Барського РВ УМВС України у Вінницької області ОСОБА_40, із якого вбачається ІНФОРМАЦІЯ_10 року о 23 год. 30 хв. по телефону спецлінії поступило повідомлення від чергового лікаря швидкої медичної допомоги м. Бар про виявлення у своєму будинку трупа гр. ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_3 (т. 3 а.с.54);

- даними протоколу огляду трупа ОСОБА_9. від 16.01.2015 року і фототаблицями до нього, в яких зафіксовано та описано одяг, в якому була одягнута ОСОБА_9., рани в тім'яній частині голови, потиличній частині, на лобі, в лобнотім'яній ділянці, обличчі, синці навколо очей, крововилив на слизовій оболонці вверхньої та нижньої губи, синець по задній поверхні правої вушної раковини, садно на поверхні правого передпліччя, в ділянці черепа встановлено крововилив в м'які тканини тім'яноскроневої частини черепа зліва, багатоскалковий вдавлений перелом скроневої тім'янопотиличної частини черепа справа, на кисті руки на зовнішній частині біля правого вказівного пальця синець та рана. Також зафіксовано та вилучено одяг ОСОБА_9., нігті з лівої та правої рук трупа, волосся з ділянки рани потилиці, волосся з ділянки рани голови, тампон з кров'ю (т. 3 а.с. 91-98);

- лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_9., ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідно до якого остання померла ІНФОРМАЦІЯ_10 року в м. Бар Вінницької області, причина смерті - розтрощення черепа (т. 3 а.с. 100);

- висновком судово - медичної експертизи № 3 трупа ОСОБА_9., яка розпочата 16.01.2015 року та закінчена 26.02.2015 року, із якого вбачається, що при судового - медичній експертизі трупа ОСОБА_9. виявлено: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді багатоскалкового перелому кісток склепіння та основи черепа (скронево - тім'яно - потиличних кісток справа, пірамідки правої скроневої кістки, турецького сідла, багатоскалкового перелому правої середньо- та передньо-черепної ямки), крововилив та розм'яття правої півкулі головного мозку (скронево-тім'яної долі), множинні забиті рани голови (в лобно-тім'яній ділянці голови посередині, в тім'яній ділянці голови справа, на потилиці справа в нижній частині, на чолі справа ближче до середини, в тім'яній ділянці голови посередині), а також синці навколо очей, в ділянці верхньої губи справа, в лівій скроневій ділянці голови, на чолі зліва в ділянці лівої надбрівної дуги, по задній поверхні правої вушної раковини, по зовнішній поверхні правої кисті в ділянці 2-ї п'ястної кістки; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи; забиту рану по зовнішній поверхні правої кисті в ділянці 2-ї п'ястної кістки; садна на спинці носа, між надбрівними дугами посередині та по зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, які виникли від дії твердих тупих предметів та предмету, який мав ріжучий край (не виключно сокира), можливо і ІНФОРМАЦІЯ_10 року та мають ознаки прижиттєвого походження. Смерть ОСОБА_9. настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді багатоскалкового перелому кісток склепіння та основи черепа (скронево - тім'яно - потиличних кісток справа, пірамідки правої скроневої кістки, турецького сідла, багатоскалковий перелом правої середньо - та передньо-черепної ямки), крововиливу та розм'яття правої півкулі головного мозку (скронево-тім'яної долі). Відкрита черепно-мозкова травма, від якої настала смерть ОСОБА_9., має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час їх заподіяння і стоїть в причинному зв'язку із смертю. Множинні забиті рани голови (в лобно-тім'яній ділянці голови посередині, в тім'яній ділянці голови справа, на потилиці справа в нижній частині, на чолі справа ближче до середини, в тім'яній ділянці голови посередині), синці навколо очей, в ділянці верхньої губи справа, в лівій скроневій ділянці голови, на чолі зліва в ділянці лівої надбрівної дуги, по задній поверхні правої вушної раковини, по зовнішній поверхні правої кисті в ділянці 2-ї п'ястної кістки; крововиливи на слизових оболонках верхньої та нижньої губи; забита рана по зовнішній поверхні правої кисті в ділянці 2-ї п'ястної кістки; садна - на спинці носа, між надбрівними дугами посередині та по зовнішній поверхні правого передпліччя в нижній третині мають ознаки легких тілесних ушкоджень і в причинному зв'язку із смертю не стоять (т. 3 а.с. 101-104);

- власноручною заявою ОСОБА_3 на ім'я начальника Мурованокуриловецького РВ УМВС України у Вінницькій області від 17.01.2015 року, у якій він повідомив, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року, приблизно о 9.00 год. в м. Бар Вінницької області зайшов в один із приватних будинків, після того як побачив, що із нього вийшла літня жінка, з метою вкрасти гроші. До будинку зайшов через незамкнені двері, в кімнатах знайшов 85 грн, а коли виходив, то у вхідних дверях зустрівся із господинею будинку, із якою виникла суперечка, в ході якої штовхнув жінку, яка впала біля вхідних дверей та обухом сокири наніс кілька ударів по голові ззаду та спереду, затягнув жінку до кімнати, накрив, сокиру залишив на дивані в другій кімнаті (т. 3 а.с. 159);

- постановою ст. слідчого в ОВС СУ УМВС України у Вінницькій області Білостенного Б.П. від 01.02.2015 року про визнання речовими доказами одягу, вилученого під час проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9., а саме: хустки кольорової, куртки зеленого кольору, светра в'язаного темно-зеленого кольору, футболки бузкового кольору, сорочки жіночої натільної кольорової, спідниці, штанів спортивних двох пар синього та чорного кольорів, шкарпеток, жіночих бурок із шкірозамінника, які приєднано до матеріалів провадження та поміщено до камери зберігання Барського РВ УМВС України у Вінницькій області (т. 3 а.с. 105);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 18.01.2015 року із фототаблицями та відеозйомкою вказаного слідчого експерименту, який здійснено із дозволу ОСОБА_16 (т.2 а.с. 186), з участю понятих та адвоката Токарєва О.Т., де зафіксовано та відтворено показання ОСОБА_3 про подію злочину, а також на підтвердження своїх показів щодо обставин способу та механізму нанесення тілесних ушкоджень при розбійному нападі та вбивстві ОСОБА_9. останній розповів та показав місце, обставини та механізм вчинення ним злочинів у будинку ОСОБА_9. по АДРЕСА_3 Вінницької області; відтворено, зафіксовано та описано шлях ОСОБА_3 до будинку потерпілої, його переміщення в будинку з метою пошуку грошей, місце, де обвинувачений зустрів ОСОБА_9., як штовхнув її на землю, як наносив удари сокирою, яким чином і де залишив труп потерпілої, прикривши його речами, місце, де заховав сокиру; зафіксовано, які дії вчинив ОСОБА_3 в подальшому, а саме: виключив газову плиту на кухні, залишив будинок, замкнув двері, та де заховав ключі від дверей (т. 3 а.с. 179 - 198);

- повідомленням завідувача підстанції №2 "Швидкої медичної допомоги" м. Бар та картою виїзду ШМД , із яких вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року о 22.01 год по телефону поступив виклик на АДРЕСА_3. При прибутті за вказаною адресою медичною бригадою, в коридорі будинку на підлозі виявлено тіло ОСОБА_9. без ознак життя. О 22 год. 15 хв. констатовано смерть ОСОБА_9. (т.3 а.с. 215 - 216);

- висновком судово - імунологічної експертизи речових доказів №78 від 25.03.2015 року, із якої вбачається, що кров трупа ОСОБА_9. відноситься до групи О з ізогемаглютининами анти-А та анти-В. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютинином анти-В. В його крові супутній антиген Н не виявлено. В плямах на одязі трупа громадянки ОСОБА_9., а саме: спортивних штанах із х/б трикотажу синього кольору, куртці, светрі, футболці, хустці, спідниці напіввовняній, жилетці, майці (сорочці), представлених на дослідження встановлено наявність крові людини, при серологічному дослідженні якої виявлено антиген Н, а на куртці, светрі, футболці, хустці, спідниці, жилетці, майці ще й ізогемаглютинини анти-А і анти-В, що не виключає можливості походження крові в цих плямах від потерпілої ОСОБА_9. В слідах на трусах жіночих, парі черевиків, шкарпетках чорного кольору, спідниці х/б та бюстгальтері, представлених на дослідження, наявності слідів крові не встановлено. На спортивних штанах із синтетичного трикотажу (з лампасами), парі шкарпеток світло-сірого кольору, плям, підозрюваних на кров не знайдено ( т. 3 а.с. 227 - 230).

Із висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 34 від 24.02.2015 року вбачається, що на речах, вилучених у ОСОБА_3, а саме: шапці (об'єкт 12), куртці (об'єкти 1, 2, 3, 4), кофті (об'єкти 8, 9), футболці (об'єкти 10, 11), джинсових штанах (об'єкти 6, 7, 8), та кросівках (об'єкти 13, 14, 15, 16), які відповідно до заяви ОСОБА_3 він добровільно передав у розпорядження слідства (т. 2 а.с. 141) виявлені сліди крові людини та клітини з ядрами. На шкарпетках (об'єкт 17), вилучених у ОСОБА_3 та шкарпетках (об'єкт 18), вилучених з греблі ставка, слідів крові не виявлено, виявлені клітини з ядрами. В результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) слідів крові та клітин на куртці (об'єкти 1, 2, 3, 4), кофті (об'єкти 8, 9), футболці (об'єкти 10, 11) та кросівку на ліву ногу (об'єкт 15), які наведені в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки слідів крові та клітин на джинсових штанах (об'єкти 5, 6, 7), шапці (об'єкт 12), кросівках (об'єкти 13, 14, 16) та клітин на шкарпетках (об'єкти 17, 18) не встановлені. Генетичні ознаки слідів крові та клітин на куртці (об'єкт 1) є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразків крові трупів ОСОБА_7 та ОСОБА_9. і не містять генетичних ознак зразка крові ОСОБА_3 Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_3 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин на куртці (об'єкт 2) є змішаними, належить більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_19 та трупів ОСОБА_7 і ОСОБА_9. Генетичні ознаки слідів крові та клітин на куртці (об'єкт 4) є змішаними, належать більше ніж одній особі, містять генетичні ознаки зразків крові трупів ОСОБА_7 та ОСОБА_9. і не містять генетичних ознак зразка крові трупа ОСОБА_3 Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_9. виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин на куртці (об'єкт 3), кросівку на ліву ногу (об'єкт 15) збігаються між собою і з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові трупа ОСОБА_9. та ОСОБА_3 Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові ОСОБА_7 та на куртці ОСОБА_3 (об'єкт 3) складає 4,73418х10-17. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше ніж 1 з 21,1 квадрильйонів (2,11 х 1016) осіб. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові ОСОБА_7 та об'єкті 15 (кросівки) складає 4,39776 х 10-16. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних обєктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 2,27 квадрильйонів (2,27 х 1015) осіб. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_9. та ОСОБА_3 виключається. Генетичні ознаки слідів крові та клітин на кофті (об'єкти 8, 9), футболці (об'єкти 10, 11) збігаються між собою і з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові трупів ОСОБА_7 та ОСОБА_9. Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, встановлених у зразку крові ОСОБА_3 та в об'єктах 8, 9, 10, 11 (кофта та футболка) складає 6,83163 х 10-23. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об'єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 14,6 секстильйонів (1,46 х 1022) осіб. Походження вищевказаних слідів від ОСОБА_7 та від ОСОБА_9. виключається. Інформацію про генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_9. взято з висновку НДЕКЦ №29 від 21.01.2015 року (таблиця 2.1, додаток 2), інформацію про генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_7 та ОСОБА_3 взято з висновку НДЕКЦ №33 від 04.02.2015 року (таблиця 3.1, додаток 3) (т. 2 а.с. 231-242).

Протокол про результати здійснення негласної слідчої дії (розшукової) дії від 17.03.2015 року містить інформацію про те, що в результаті проведення негласної слідчої дії, а саме аудіо - відео контролю камери ІТТ Мурованокуриловецького РВ УМВС України, в якій перебував ОСОБА_3, останній 17 та 18 січня 2015 року розповів співкамернику, що він вбив двох осіб на смерть: 8 числа діда, а 14 бабу, діда - в Обухові, а бабу - в Бару. Взяв у діда 183 гривні та 85 гривень у баби. Діда вбив на веранді тому, що той не хотів продати йому горілки, завдавши близько 20 ударів молотком, а бабу, яка зайшла до будинку, коли він взяв гроші і вже виходив та почала кричати - сокирою (т. 3 а.с.21-25). У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував, що дійсно розповідав співкамернику про обставини вчинення ним злочинів.

При безпосередньому огляді судом та учасниками кримінального провадження речових доказів, наданих стороною обвинувачення, зокрема одягу обвинуваченого: кросівок, куртки, джинсових штанів, в які він був вдягнений під час вчинення злочинів, знаряддя злочину - дерев'яне руків'я; одягу потерпілих: ОСОБА_7 - двох сорочок, трусів, майки; ОСОБА_9. - хустки кольорової, куртки зеленого кольору, светра в'язаного зеленого кольору, футболки бузкового кольору, сорочки натільної, спідниці, двох штанів, шкарпеток, жіночих бурок; мобільного телефону "Нокіа" із зарядним пристроєм, встановлено наявність слідів злочинів. Їх належність, походження, місця виявлення і вилучення обвинувачений ОСОБА_3 не оспорював, підстав критично оцінювати їх у суду немає.

Відповідно до вимог параграфу 3 глави 28 КПК України в ході судового розгляду кримінального провадження судом було досліджено всі надані докази. Проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_3 у тому, що він 08 січня 2015 року, приблизно о 19 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою придбання алкогольних напоїв прийшов до ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який мешкав за адресою: АДРЕСА_2, постукав у вікно. На стук з будинку вийшов ОСОБА_7, і на пропозицію ОСОБА_3 продати спиртні напої відповів відмовою. Усвідомлюючи, що потерпілий є особою похилого віку і не може чинити йому суттєвий опір, діючи з раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, вчинив розбій, а саме: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, з застосуванням молотка. При цьому, обвинувачений ОСОБА_3, з метою реалізації умислу на заволодіння майном ОСОБА_7, приклавши зусилля, відкрив вхідні двері, які потерпілий намагався закрити, заштовхав останнього у веранду, де побачив молоток, що знаходився на підлозі біля дверей, взяв його в праву руку і, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, спрямованих на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілого з корисливих мотивів, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, умисно наніс молотком удар в потиличну ділянку голови ОСОБА_7, в результаті чого останній впав на підлогу, а ОСОБА_3 лежачому на підлозі ОСОБА_7 наніс ще біля восьми ударів в потиличну ділянку голови. Продовжуючи злочинний умисел на заволодіння майном потерпілого, ОСОБА_3 пройшов в будинок і в одній із житлових кімнат виявив гроші в сумі 183 грн, мобільний телефон марки "Нокіа" з зарядним пристроєм вартістю 200 грн., з телефону ОСОБА_7 декілька разів телефонував ОСОБА_8, при цьому побачив, що ОСОБА_7 рухається та подає ознаки життя. Тоді ОСОБА_3, доводячи до кінця свої дії, спрямовані на умисне протиправне позбавлення життя потерпілого з корисливих мотивів, наніс ОСОБА_7 приблизно десять ударів молотком в голову та обличчя, перемістив його в одну з кімнат будинку, накрив покривалом. Після цього обвинувачений забрав гроші, мобільний телефон, зарядний пристрій до телефону, поклав їх у кишеню куртки, замкнув будинок та покинув місце події.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 помер на місці.

Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.

15 січня 2015 року приблизно о 9 годині, перебуваючи в АДРЕСА_3, зрозумів, що в будинку одиноко проживає жінка похилого віку ОСОБА_9., ІНФОРМАЦІЯ_5. Підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, в проміжок часу, коли потерпіла залишила будинок і пішла до сусудів, ОСОБА_3 усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, вирішив таємно проникнути в будинок і заволодіти належними потерпілій грошовими коштами. З цією метою ОСОБА_3, шляхом вільного доступу, через незамкнені двері таємно проник в житловий будинок, де в одній із кімнат викрав грошові кошти в сумі 85 гривень, а коли залишав будинок, був виявлений потерпілою, яка несподівано для ОСОБА_3 увійшла до будинку.

Будучи виявленим потерпілою на місці викрадення грошей, обвинувачений ОСОБА_3, розуміючи, що потерпіла є єдиною перешкодою його наміру заволодіти та утримати викрадене, а також не бути викритим перед іншими особами, не відмовився від свого злочинного умислу заволодіти майном потерпілої та подолати опір ОСОБА_9., з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що потерпіла є особою похилого віку і не може чинити йому суттєвий опір, напав на ОСОБА_9, затягнув її в будинок та застосував насильство, яке є небезпечним для життя потерпілої в момент заподіяння, поєднане з застосуванням сокири.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, направлених на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілої з корисливих мотивів, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись в коридорі веранди будинку ОСОБА_9., обвинувачений ОСОБА_3 схопив сокиру, яка знаходилась на тумбочці біля стіни, та, утримуючи сокиру в правій руці, умисно наніс один удар обухом сокири в область тім 'яної частини голови потерпілої, внаслідок чого остання впала на підлогу, та будучи при свідомості, стала кричати і кликати на допомогу. Обвинувачений ОСОБА_3, доводячи до кінця свої дії, спрямовані на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_9. з корисливих мотивів, обухом цієї ж сокири наніс ще приблизно три удари потерпілій в область потиличної ділянки голови справа, накрив тіло килимком, сокиру заховав в одній з кімнат на дивані та залишив будинок.

У результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9. померла на місці події.

Викрадені гроші ОСОБА_3 витратив на власні потреби.

Дії ОСОБА_3 слід кваліфікувати по епізоду вчинення розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 та його вбивство з корисливих мотивів і з метою заволодіння майном потерпілого за ч.4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України; по епізоду вчинення розбою, тобто нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9. та її умисне вбивство з корисливих мотивів і з метою заволодіння майном потерпілої, особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за ч. 4 ст. 187 КК України а за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Колегія суддів не може не звернути своєї уваги на те, що органом досудового розслідування при кваліфікації розбійного нападу на ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ОСОБА_3 не інкриміновані кваліфікуючі ознаки розбою - проникнення в житло, та по другому епізоду розбою - повторність. Однак, прокурором в ході розгляду кримінального провадження висунуте обвинувачення в цій частині не змінене, а суд позбавлений такої процесуальної можливості, в силу вимог ст. 337 КПК України.

Критично оцінюючи версію обвинуваченого про вбивство ОСОБА_7 на грунті раптово виниклих неприязних стосунків через відмову продати горілку, відсутність в його діях ознак розбійного нападу на потерпілого, та посилання адвоката Кадочнікова А.О. на те, що умисел щодо заволодіння майном ОСОБА_7 у ОСОБА_3 виник після завершення всіх дій, спрямованих на умисне заподіяння смерті потерпілому, який при цьому не мав жодних корисливих мотивів і його дії по даному епізоду слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України, колегія суддів виходить із наступного.

Розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під нападом за статтею 187 КК слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного чи психічного насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Обов'язковою ознакою розбою є корисливий мотив. Напад під час розбою характеризується несподіваним фізичним чи психологічним впливом на потерпілого, застосуванням фізичної сили чи погроз відкрито, раптово, несподівано.

Насильство під час розбою застосовується з метою заволодіти чужим майном чи отримати доступ до нього або утримати вже вилучене, захоплене майно.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Обставини розбійного нападу на ОСОБА_7 мали ситуаційний характер, не були заздалегідь запланованими, характеризуються несподіваним фізичним впливом на потерпілого, застосуванням фізичної сили відкрито, раптово і сам розвиток подій, подальші дії ОСОБА_3 та їх наслідки охоплюються юридичним складом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

Окрім того, враховуючи, що під час розбою було умисно вбито потерпілого, то дії винного підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів - за частиною четвертою статті 187 і пунктом 6 частини другої статті 115 КК України.

Колегія суддів також вважає безпідставним ствердження адвоката Кадочнікова А.О. про те, що потерпілий ОСОБА_7 висловлювався нецензурною лайкою в адресу ОСОБА_3, замахувався на нього, що стало однією з підстав вбивста потерпілого, оскільки вказані обставини не підтверджені належними і допустимими доказами, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, навпаки, при допиті обвинуваченого прокурором, ОСОБА_3 на запитання: "Чи використовував потерпілий при спілкуванні нецензурну лайку?", відповів: "Ні, лише говорив: "Йди звідси, подивися на часи", та "Йди звідси, не продам".

Помилковою є позиція сторони захисту щодо відсутності корисливого мотиву при вбивстві ОСОБА_3 ОСОБА_7, з огляду на те, що, навіть запевняючи суд, що обвинувачений вбив останнього лише на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, ОСОБА_3 при цьому показав суду, що з застосуванням сили відкрив двері, зайшов в будинок, бив потерпілого, після чого пішов по кімнатах з метою розшукати телефон потерпілого, і зателефонувати ОСОБА_8, що є прямою вказівкою на корисливий мотив обвинуваченого.

Пленум ВС України в п. 10 постанови № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", роз'яснив, що час виникнення корисливого мотиву: до початку чи під час вчинення цього злочину не має значення.

Не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах кримінального провадження доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію досудовим слідством дій ОСОБА_3 по епізоду розбійного нападу та вчинення вбивства з корисливих мотивів потерпілої ОСОБА_9. за ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 13 ч. 2 ст.115 КК України.

За ствердженням захисту умисел ОСОБА_3 був спрямований на таємне викрадення чужого майна, що відповідає кваліфікації за ст. 185 КК України, заволодіння майном з застосуванням будь - якого насильства ним не планувалось, всі дії по завершенню крадіжки було здійснено, він мав реальну можливість розпоряджатися викраденими 85 грн., сховавши кошти в кишеню і збирався залишити будинок, але був викритий потерпілою, і застосував насильство лише з метою уникнення затримання.

Станом на січень 2015 року кримінальна відповідальність за крадіжку настає, якщо вартість викраденого чужого майна перевищує 121,80 грн. Відповідно в діях ОСОБА_3 вбачається дрібна крадіжка, що не тягне за собою кримінальної відповідальності, і унеможливлює кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 187 та пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України. На переконання захисту дії ОСОБА_3 .по даному епізоду слід кваліфікувати за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Колегія суддів вважає ці ствердження необґрунтованими.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3, з метою заволодіння грошима потерпілої через незамкнені вхідні двері, проник у її будинок, заволодів 85 грн і при спробі залишити місце події був виявлений ОСОБА_9

ОСОБА_3, розуміючи, що потерпіла є єдиною перешкодою його наміру заволодіти та утримати викрадене і не бути викритим потерпілою перед іншими особами, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи, що потерпіла є особою похилого віку і не може чинити йому суттєвий опір, напав на неї, з метою реалізації свого злочинного умислу на протиправне заволодіння грошима потерпілої та подолання опору, боячись бути викритим перед іншими особами, затягнув її в будинок та, застосовуючи насильство, яке є небезпечним для життя потерпілої в момент заподіяння, вчинив вбивство останньої з корисливих мотивів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 4, 6, 11, 25 постанови № 10 від 06.11.2009 року "Про судову практику у справах проти власності", дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.

Як розбій кваліфікуються дії особи і тоді, коли особа викрала майно (гроші) способом крадіжки чи грабежу, а після цього з метою утримати викрадене застосувала насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. При цьому при даному виді злочину вартіть викраденого майна не має юридичного значення.

Якщо під час розбою було умисно вбито потерпілого, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за частиною четвертою статті 187 і пунктом 6 частини другої статті 115 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3, визнаючи себе винним в умисному вбивстві потерпілих, запевняв суд, що не мав наміру їх вбивати.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним, при цьому, є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

При кваліфікації умисного вбивства суд ретельно дослідив інтелектуальний момент умислу: передбачав чи не передбачав ОСОБА_3, що його дії можуть призвести до смерті потерпілих, визначальним при цьому для суду є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. Так, на запитання суду ОСОБА_19 відповів, що, наносячи потерпілим удари молотком та сокирою по голові він передбачав настання їх смерті. Суд також дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Про умисел обвинуваченого на вбивство ОСОБА_7 та ОСОБА_9. свідчить сукупність всіх фактичних обставин вчиненого ним діяння, а саме: що він, з використанням таких знарядь злочину як молоток, сокира наносив потерпілим удари в життєво важливі органи, а також спосіб вчинення злочинів, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень (молотком та сокирою виключно в область голови, в тому числі по обличчю), інтенсивність та ціленаправленість дій обвинуваченого, причини припинення злочинних дій, поведінку обвинуваченого до вчинення злочинів, стосунки між обвинуваченим і потерпілими, з якими він раніше не був знайомим та ніколи не спілкувався, поведінку обвинуваченого після вчинення злочинів, спрямовану на приховування слідів злочинів, переміщення трупів, приховування знарядь злочинів, закриття будинків на ключ,приховування ключів у випадку з ОСОБА_9. та викидання ключів від будинку ОСОБА_7

До того ж, показання обвинуваченого щодо способу та механізму заподіяння чисельних тілесних ушкоджень в область голови та обличчя ОСОБА_7 молотком об'єктивно узгоджуються з даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 13 від 16.02.2015 року та додаткової судово-медичної експертизи № 27/11 від 11.02.2015 року, щодо часу виникнення тілесних ушкоджень, характеру та локалізації виявлених на трупі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, які перебували в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті безпосередньо на місці вчинення злочину. Так, із висновку № 13 від 16.02.2015 року вбачається, що тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забійних ран волосяної частини голови, перелому склепіння черепа, крововиливи під м'які мозкові оболонки головного мозку та мозочка, забою головного мозку утворились незадовго перед смертю, або в процесі помирання, а тілесні ушкодження у вигляді забійних ран обличчя, переломів кісток обличчя утворились посмертно. Також висновок медико-криміналістичної експертизи № 27 від 20.02.2015 року містить дані про наявність на фрагменті шкіри з потиличної ділянки голови трупа ОСОБА_7 зсаднення овальної форми, що могли утворитись від руків'я молотка, а на іншому фрагменті шкіри рани, які могли утворитись від дії твердого предмета, який мав ребра можливо від дії ребра металевої частини молотка.

Показання обвинуваченого щодо способу та механізму заподіяння тілесних ушкоджень в область голови ОСОБА_9. сокирою об'єктивно узгоджуються з даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи № 3 від 26.02.2015 року щодо часу виникнення тілесних ушкоджень, характеру та локалізації виявлених на трупі ОСОБА_9. тілесних ушкоджень, які перебували в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті безпосередньо на місці вчинення злочину. Також висновок медико-криміналістичної експертизи сокири, двох фрагментів шкіри та кісткового уламка ОСОБА_9. №28 від 24.02.2015 року містить дані про наявність на фрагментах шкіри наскрізного пошкодження, форма якого наближається до трикутної, яке має ознаки забитого, яке утворено дією твердого тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, яка, вірогідніше за все, мала форму кута та наскрізного пошкодження, яке має ознаки утворення від дії предмета, що мав ріжучий край. Не виключається можливість утворення даного пошкодження від дії одного з кутів обуха та леза сокири.

Вказані обставини переконують колегію суддів, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно позбавив життя потерпілих - осіб похилого віку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, а його суперечливі показання про відсутність наміру на вбивство не відповідають дійсним обставинам справи. Між вбивствами і заволодінням майном потерпілих практично не було розриву в часі. Усі дії ОСОБА_3 були продиктовані єдиним умислом і спрямовані на вчинення розбійного нападу та вбивства ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з метою заволодіння їхнім майном, тобто з корисливого мотиву.

Пленум ВС України в абз. 3 п. 10 постанови № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", роз'яснив, у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 187 КК України. При цьому час виникнення корисливого мотиву: до початку чи під час вчинення цього злочину не має значення, а кваліфікація дій особи за п. 6 ч. 2 ст.115 КК України та за ч. 4 ст. 187 КК України може мати місце лише у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу.

Необхідність кваліфікації за сукупністю злочинів пов'язана з тим, що юридичний склад розбою не охоплює заподіяння смерті потерпілому, а тому в разі настання смерті під час розбою потребує обов'язкової кваліфікації ще і за п.6 ч.2 ст. 115 КК України.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування також вірно кваліфіковані за п.13 ч.2 ст. 115 ККУ з урахуванням повторності.

Про це зазначено і в п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи".

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 суд встановив наступне.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків батьки обвинуваченого ОСОБА_44, ОСОБА_45 суду показали, що обвинувачений ОСОБА_3 є їхнім сином. Про вчинені ОСОБА_3 злочини їм стало відомо після затримання сина. Останній раз син був вдома 06 січня 2015 року, увечері поїхав до своєї дівчини ОСОБА_44, коли їхав, то повідомив, що не повернеться додому, поки не помириться з дівчиною. Раніше ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності за крадіжку, по факту крадіжки був поставлений на облік в ССН, проблеми з ним були через те, що він курив, не завжди був слухняним, забезпечений син був не гірше інших дітей, мав комп'ютер, мопед, закінчив в м. Бар ПТУ, здобув професію електозварювальника.

Відповідно до висновку наркологічної експертизи №23 від 29.01.2015 року ОСОБА_3 виявляє ознаки хронічного алкоголізму І ступеня, потребує примусового лікування від алкоголізму та таке лікування йому не протипоказане (т.3 а.с. 213-214).

Проведеною під час досудового розслідування амбулаторною судовою психолого-психіатричною експертизою № 32 від 02.02.2015 року встановлено, що в період часу, до якого відносяться інкриміновані діяння, ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання не страждає, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, а виявляє акцентуалізацію рис характеру по демонстративно-нестійкому типу, що є варіантом психічної норми. В теперішній час ОСОБА_3 може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує, під дію ст.ст. 19, 20 КК України не підпадає. До індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_3 належать збереженість пізнавальних процесів психічної діяльності (пам'ять, увага, мислення). В сфері особистості емоційна нестійкість, дратівливість, запальність, цинічність, егоцентрованість, нехтування загальноприйнятими правилами та нормами, антисоціальна спрямованість інтересів, низький рівень морально-етичних якостей, демонстративність. Споживацько-мотиваційна сфера характеризується звуженням кола інтересів з фокусуванням на вживанні алкоголю. ОСОБА_3 не виявляє змін в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які б перешкоджали його нормальному соціальному функціонуванню, як особистості, внаслідок впливу обставин даної справи. ОСОБА_3, з урахуванням його емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку, повною мірою міг усвідомлювати реальний зміст власних дій, свідомо керувати ними та передбачати їх наслідки. Емоційний стан ОСОБА_3 в досліджувані періоди слід розцінювати як емоційне збудження з проявами агресії. Зазначений емоційний стан не досяг рівня афективної глибини, міг оформити його поведінку в досліджуваний період, але не вплинув на його свідомість, в досліджуваний період ОСОБА_3 в стані фізіологічного афекту не перебував, схильності до навіювання та фантазування не виявляє. За своїм психічним станом ОСОБА_3 міг правильно сприймати обставини, що мають значення по справі, та давати про них відповідні покази (т.3 а.с. 217-224).

Як вбачається з довідок лікувальних установ ОСОБА_3 на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває (т.3 а.с.160, 170).

Обвинувачений ОСОБА_3 в силу ст. 89 КК України не судимий, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно (т. 3 а.с. 168), закінчив ДНЗ "Барський ПБЛ" та здобув професію електрогазозварювальник (т.3 а.с. 165).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статтями 65 - 67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19.10.2006 року, суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість "будь - якого кримінального обвинувачення".

Обвинувачений ОСОБА_3 запевняв суд, що щиро розкаюється у скоєному.

Згідно із ст. 66 КК України щире каяття може бути визнане судом обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Даних про таку оцінку ОСОБА_3 своїх дій судом не встановлено. Колегія суддів, при цьому також враховує поведінку і відношення ОСОБА_3 до скоєних особливо тяжких злочинів, при тому, що останній вину визнав частково, давав визнавальні показання частково та вибірково, на деякі питання суду не бажав давати відповіді, посилаючись на те, що не пам'ятає окремих обставин вчинення злочинів, поряд з тим, про інші, незначні для справи обставини подій, розповідав в подробицях, що на думку колегії суддів також свідчить про відсутність у обвинуваченого щирого каяття у скоєнні злочинів.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає - часткове сприяння розкриттю злочинів, яке полягає у прийнятті участі у слідчих експериментах, у повідомленні про місця знаходження речових доказів, зокрема мобільного телефону ОСОБА_7 з зарядним пристроєм, руків'я молотка, шкарпеток.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд визнає - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та вчинення злочинів щодо осіб похилого віку.

Обтяжуюча обставина - вчинення злочину щодо осіб похилого віку (п.6 ч.1 ст.67 КК України) відсутня у обвинувальному акті.

Разом з тим, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 п. 6 постанови № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, відповідно до вимог ч. 2 ст. 67 КК України, установивши наявність зазначених, зокрема у пункті 6 ч.1 цієї статті обтяжуючих обставин, зобов'язаний навести їх у вироку та врахувати при призначенні покарання.

З урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до частини 5 статті 12 КК України є особливо тяжкими, наявності обставини, що пом'якшує покарання, його поведінки до вчинення кримінальних правопорушень і після його вчинення, думки потерпілих, зокрема ОСОБА_4, який вважає, що ОСОБА_3 заслуговує найсуворішого покарання у виді довічного позбавлення волі, а потерпілий ОСОБА_16 при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 покладається на розсуд суду, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також ту обставину, що серед злочинів проти особи, вбивство становить особливу небезпеку, а в цій конкретній справі - двох осіб похилого віку колегія суддів вважає, що необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих статей із застосуванням правил складання покарань за сукупністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України за тяжкі і особливо тяжкі корисливі злочини застосовується конфіскація майна, яка може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

За вказаних обставин колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 також додаткове покарання, передбачене ч.4 ст.187 КК України, п.6 ч.2 ст.115 КК України у виді конфіскації всього належного йому на праві власності майна.

Пленум Верховного Суду у п.18 постанови №2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" роз'яснив, що при засудженні особи за декількома пунктами ч.2 ст.115 КК покарання за кожним пунктом ції статті окремо не призначається. Однак, при його призначенні необхідно враховувати наявність у діях винного декількох кваліфікуючих ознак умисного вбивства, як обставин, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину.

У абз. 2 п. 20 постанови № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" Пленум ВС України зазначив, що за окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті (частини статті) КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Відповідно до вимог ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Дане покарання встановлене лише за вчинення особливо тяжких злочинів.

Обставиною, яка зумовлює призначення довічного позбавлення волі і водночас вказує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_3 злочинів. Ця обставина визначається сукупністю усіх зібраних у справі даних, що стосуються вчинених злочинів, особи винного і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. На винятково високий ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_3 злочинів, зокрема, вказують: повторність вчинених ОСОБА_3 злочинів (п.13 ч.2 ст.115 КК України); наявність обставин, що обтяжують покарання; суспільна небезпека ОСОБА_3 для інших людей та суспільства в цілому.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_3 довічного позбавлення волі колегія суддів, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід'ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід'ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов'язок держави - захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров'я.

ОСОБА_3, будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, жорстоко та безжально, шляхом нанесення численних ударів молотком та сокирою по голові, холоднокровно вбив двох раніше не знайомих йому людей похилого віку, які не складали для нього ніякої небезпеки, не чинили щодо нього протиправних дій та опору. Убиваючи потерпілих ОСОБА_3, діяв цинічно та зухвало, оскільки, бажаючи заволодіти майном ОСОБА_7 та ОСОБА_9., поставив їхнє життя нижче від свого бажання збагатитися за рахунок їх майна.

Суд також враховує, що ОСОБА_3, убивши з корисливих мотивів одну людину, через незначний проміжок часу вчинив аналогічний злочин, що свідчить про схильність обвинуваченого у майбутньому вчиняти особливо тяжкі злочини, а отже про його небезпеку для суспільства.

За вказаних обставин колегія судів приходить до переконання, що ізоляція ОСОБА_3 до довічного позбавлення волі відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання, і відображує співмірність злочину та кари і тільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. На думку колегії суддів призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України.

Відповідно до правового висновку Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленого в ухвалі від 24.11.2015 року у справі № 5-2468км15, підставами для судового розсуду (судової дискреції) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), при визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у пункті 77 рішення в справі «Довженко проти України» від 12 квітня 2012 року зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Під час дослідження письмових доказів та у судових дебатах захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Кадочніков А.О. наполягав на визнанні недопустимими протоколу огляду місця події від 16.01.2015 року, по епізоду ОСОБА_9. та протоколу огляду місця події по епізоду ОСОБА_7 від 15.01.015 року, оскільки ці протоколи не відповідають вимогам КПК, огляд проведено на підставі повідомлення про виявлення трупів, та в подальшому не було отримано рішення слідчого судді про дозвіл на такі слідчі дії, а у випадку із ОСОБА_9. проведена за відсутності понятих, які не були учасниками слідчої дії, але на прохання працівників поліції підписали протокол. Оскільки огляди місця події проведені з грубими порушеннями КПК, на думку захисника, слід визнати, що всі докази, отримані в ході цих слідчих дій, теж є недопустимими, при цьому не тільки протоколи слідчої дії, а й усі вилучені при цьому предмети і документи, а також результати експертиз по них.

Вирішуючи питання про допустимість доказів колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).

За правилами статті 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це собою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Для визнання доказів такими, що отримані незаконним шляхом, достатньо будь-якого одного із зазначених порушень їх отримання.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" (у пункті 4) звертається увага судів на те, що "згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. У зв'язку з цим судам при розгляді кожної справи необхідно перевірити, чи були докази, якими органи попереднього слідства обґрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК України. Якщо буде встановлено, що ті чи інші докази були одержані незаконним шляхом, повинні визнавати їх недопустимими і не враховувати при обгрунтуванні обвинувачення у вироку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастро проти Португалії" від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла, тощо.

Ці висновки ЄСПЛ повністю узгоджуються з законодавством України, яке передбачає, що збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, та у спосіб, передбачений законом.

Огляд проводиться слідчим, прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 237 КПК України). Процесуальні вимоги до проведення цієї слідчої дії закріплені у ст. 223 КПК, яка встановлює загальні правила проведення слідчих дій, та у ст.ст. 237-239 КПК України, які встановлюють правила проведення такої слідчої дії, як "Огляд". Процесуальний порядок огляду місця події строго регламентований законодавством.

У даному кримінальному провадженні місцем події є житло потерпілих.

Відповідно до вимог ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи, здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

За правилами ч.2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно з положеннями ч.7 ст. 223 КПК України, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Судом встановлено порушення зазначених вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні огляду місця події по факту розбійного нападу та вбивства з корисливих мотивів ОСОБА_9 та ОСОБА_7, які полягають у проведенні даної слідчої дії без дозволу слідчого судді та без участі понятих, тому протоколи огляду місць події від ІНФОРМАЦІЯ_10 року (т. 2 а.с. 24 - 75) та від 16.01.2015 року (т. 3 а.с. 56 - 90) колегія суддів визнає недопустими доказами і не приймає їх в якості доказів винуватості ОСОБА_3

За вказаних обставин, всі інші докази похідні від цих первинних доказів, зокрема: висновок судової медико - криміналістичної експертизи № 27 (т. 2 а.с. 243-249), висновок судово - медичної імунологічної експертизи № 47 від 10.02.2015 року (т. 2 а.с. 198-201), висновок судово - медичної імунологічної експертизи № 48 від 10.02.2015 року (т. 2 а.с. 203 - 205), висновок молекулярно-генетичної експертизи № 35 від 04.02.2015 року (т. 2 а.с. 219-227), протокол огляду кувалди ковальської промислового виготовлення (металева частина молотка) та дерев'яного руків'я молотка від 26.03.2015 року (т.3 а.с. 4), протокол огляду аркушів паперу з слідами папілярних узорів, дактилокарти ОСОБА_7 та ОСОБА_3 від 26.03.2015 року (т. 3 а.с. 8), постанова слідчого від 26.03.2015 року про приєднання до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів двох аркушів паперу з вилученими в ході огляду місця події слідами рук (т. 3 а.с. 9), протокол огляду фрагменту занавіски з плямами речовини бурого кольору, фрагменту шпалери з плямами речовини бурого кольору, змиву із замикача вхідних дверей від 26.03.2015 року (т. 3 а.с. 10-11); постанова від 26.03.2015 року про приєднання до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів фрагменту занавіски, фрагменту шпалери, зразків, змиву із замикача вхідних дверей (т.3 а.с.12), протокол огляду предметів від 26.03.2015 року (т.3 а.с. 17), висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 29 від 21.01.2015 року (т. 3 а.с.106 -114); висновок дактилоскопічної експертизи № 22-д від 21.01.2015 року (т. 3 а.с. 204-211), висновок судово - медичної імунологічної експертизи речових доказів № 36 від 16.02. 2015 року (т. 3 а.с. 144-147), висновок судово - медичної криміналістичної експертизи № 28 від 24.02.2015 року із фото таблицею (т. 3 а.с. 148-152); постанова від 02.02.2015 року про визнання речовими доказами сокири, фрагменту дерев'яного бруска та змивів крові з поверхні підлоги та стіни в коридорі, виявлених та вилучених під час огляду місця події у будинку ОСОБА_9. (т. 3 а.с. 200), висновок судової молекулярно-генетичної експертизи № 79 від 20.02.2015 року (т. 3 а.с. 231-236), висновок судової одорологічної експертизи № 66 від 24.02.2015 року (т. 3 а.с.237-249); висновок судово - медичної імунологічної експертизи № 88 від 25.03.2015 року (т. 4 а.с. 1-5), постанова від 20.01.2015 року про визнання речовими доказами зв'язки із чотирьох ключів, які було вилучено під час додаткового огляду місця події у будинку ОСОБА_9 (т. 3 а.с. 199), також не можуть бути визнані допустимими і покладені в основу обвинувального вироку.

При цьому колегія суддів застосовує також практику ЄСПЛ, який у вирішенні питання про справедливий судовий розгляд, застосовує концепцію "плодів отруйного дерева", тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому, прикладом чого є рішення ЄСПЛ у справах "Хан проти Сполученого Королівства", "Яременко проти України (№2)".

Сторона захисту переконувала суд, що слідчі експеременти по епізодах розбою та вбивства з корисливих мотивів як ОСОБА_9, так і ОСОБА_7 є недопустимими доказами через те, що вказані слідчі дії були вчинені без дозволу володільців будинку, а особи, які надали такий дозвіл на момент їх проведення не були потерпілими. Колегія суддів визнає цю позицію хибною, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи добровільну згоду на проведення слідчих експериментів надали найближчі родичі загиблих, які є потерпілими у цьому кримінальному провадженні (т. 2 а.с. 96, т. 3 а.с. 186).

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міждународними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, а також будь - які інші докади, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Оспорюваними слідчими діями жодним чином не порушено права ОСОБА_3

Слідчі експерименти проводилися в присутності захисника обвинуваченого, понятих, що виключає сторонній вплив на ОСОБА_3, який би виклакав сумнів у допустимості цих доказів. Обвинувачений добровільно, без будь - якого примусу відтворював обстановку та обставини подій злочинів, що мали місце 08.01. та ІНФОРМАЦІЯ_10 року, давав послідовні пояснення щодо способу та механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілим, які узгоджуються з судово - медичними експертизами та додатковою судово - медичною експертизою, відповідно до яких тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7 та ОСОБА_9, утворилися при обставинах, на які вказав ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, тобто від ударів молотком та сокирою в життєво - важливий орган людини - голову.

Відтворення ОСОБА_3 в ході слідчого експерименту обставин і місця приховування ним знарядь злочинів, речових доказів: руків'я від молотка, шкарпеток, мобільного телефону, зарядного пристрою, узгоджується з протоколом виявлення і вилучення цих речей, якими зафіксовано, що 17.01.2015 року в місцях, вказаних обвинуваченим виявлено приховані ним речові докази.

При цьому колегія суддів зважує на той факт, що ОСОБА_3 не оспорює вказаних обставин.

Протоколи слідчих експериментів від 17.01.2015 року (.т.с. 2 а.с. 98 - 123) та від 18.01.2015 року (т.с. 3 а.с. 179 - 197) за формою та змістом відповідають вимогам КПК, тому у колегії суддів немає підстав ставити під сумнів законність даних слідчих дій.

Не грунтуться на законодавстві посилання адвоката Кадочнікова А.О. на невідповідність речових доказів по справі ст.100 КПК України та п.11.8 розділу 11 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах м.Кива та Севастополя, апеляційному суді Автономної республіки Крим та у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом ДСА України від 17.12.2013 року за № 173, який регламентує порядок передачі речових доказів із одного суду до іншого ( далі - Інструкція).

По - перше, посилання на положення ст.100 КПК є недоречним з огляду на те, що вони не регламентують питання руху та належності речових доказів.

По - друге, розділ 11 Інструкції, зокрема п.11.8 регламентує порядок передачі речових доказів із одного суду до іншого. Речові докази по даному кримінальному провадженню надійшли до Шаргородського районного суду не з іншого суду, згідно з матеріалами справи вони зберігалися в камері зберігання речових доказів Мурованокуриловецького та Барського ВП, і були надані для огляду в судовому засіданні прокурором.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 (т. 1 а.с. 28), який не приймав участі у розгляді кримінального провадження, підлягає залишенню без розгляду відповідно до поданої ним заяви (т. 6. а.с. 69).

За правилами ч.2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів щодо експертиз, які покладені в основу обвинувального вироку (т. 2 а.с. 193, 212, 220, 230).

Долю речових доказів слід вирішити згідно із ст. 100 КПК України, зокрема майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використаним підлягає знищенню, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення підлягають поверненню потерпілиму, а мобільний телефон з сімкартою, що належить обвинуваченому ОСОБА_3 - підлягає конфіскації.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, на підставі ч. 4 ст. 187, пунктів 6, 13 ч.2 ст. 115 КК України, колегія суддів

З А С У Д И Л А :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначити покарання:

за ч.4 ст.187 КК України десять років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України довічне позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_3, призначити у виді довічного, позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 відраховувати з моменту затримання - з 17 січня 2015 року.

Речові докази: зразки крові ОСОБА_3; зістриги нігтів з піднігтьовим вмістом правої руки ОСОБА_3; зістриги нігтів з піднігтьовим вмістом лівої руки ОСОБА_3; одяг ОСОБА_3 - пару кросівок, куртку, бірки первинного пакування; металеву частину молотка; дерев'яне руків'я молотка з бірками первинного пакування; зістриги нігтів з піднігтьовим вмістом правої руки ОСОБА_7; зістриги нігтів з піднігтьовим вмістом лівої руки ОСОБА_7 з бірками первинного пакування; два аркуші паперу з вилученими в ході огляду місця події слідами рук; дактилокарту ОСОБА_7; дактилокарту ОСОБА_3 з бірками первинного пакування; фрагмент занавіски; фрагмент шпалери; зразки крові ОСОБА_7; змив правої руки ОСОБА_3; змив лівої руки ОСОБА_3; змив правої руки ОСОБА_7; змив лівої руки ОСОБА_7, змив з замикача вхідних дверей; зразки крові ОСОБА_3; одяг ОСОБА_7- дві сорочки, труси, майку з бірками первинного пакування; два сліди взуття; запаховий слід ОСОБА_3; запаховий слід з зовнішньої ручки вхідних дверей з бірками первинного пакування; квиток; два недопалки цигарок «Мальборо» та «Девідоф», недопалок цигарки «Президент»; чотири недопалки цигарок; волосся трупа ОСОБА_7 з бірками первинного пакування, одяг ОСОБА_3 - знищити.

Речові докази: мобільний телефон марки "Нокіа105" та зарядний пристрій, свідоцтво про народження ОСОБА_7, судові документи та розписки - повернути потерпілому ОСОБА_4; мобільний телефон "Нокіа С1" з НОМЕР_6 з сім картою мобільного оператора № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3 - конфіскувати.

Речові докази: одяг ОСОБА_9 - хустку кольорову, куртку зеленого кольору, светр в'язаний темно-зеленого кольору, футболку бузкового кольору, сорочку жіночу натільну кольорову, спідницю, штани спортивні, дві пари синього та чорного кольорів, шкарпетки, жіночі бурки із шкірозамінника, сокиру, фрагмент дерев'яного бруска та змиви крові з поверхні підлоги та стіни в коридорі, виявлені та вилучені під час огляду місця події у будинку ОСОБА_9 - знищити; зв'язку ключів повернути потерпілому ОСОБА_16

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_16 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином в розмірі 250000 грн. - залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілому ОСОБА_16 його право звернутись із вказаним позовом в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати:

за проведення товарознавчої експертизи № 76 від 30.01.2015 року в сумі 307,45 грн;

за проведення молекулярно-генетичної експертизи № 33 від 04.02.2015 року в сумі 4435,20 грн;

за проведення молекулярно-генетичної експертизи №35 від 04.02.2015 року в сумі 3326,40 грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом тридцяти днів з моменту вручення судового рішення.

Вирок вступає в законну силу після закінчення строку на подання апеляційної скарги, встановленого п.1 ч.2 ст.395 КПК України, якщо апеляційну скаргу на нього не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий суддя Т.О. Соколовська

Судді

Н.Л. Славінська

І.Л.Строгий