Постанова № 64170839, 19.01.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року справа № 823/2025/16

м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді – Тимошенко В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання – Цаплі І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області до приватного підприємства “Агросвіт-Р” про стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючого такого платника,

УСТАНОВИВ:

26 грудня 2016 року до суду з позовною заявою звернулася Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач), в якій просить стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство “Агросвіт-Р” (далі - відповідач) до бюджету через Звенигородську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області податковий борг у сумі 300551 грн 40 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив вищевказану суму узгоджених зобов’язань.

Позивач просив розгляд справи проводити без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідач зареєстрований як юридична особа з 08.07.2012 (код ЄДРПОУ 38178508). Згідно з довідкою позивача від 14.12.2016 №8238/23-12-08-011 відповідач має відкриті рахунки у банківських установах (а.с.26).

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач не сплатив самостійно задекларовані зобов’язання згідно з деклараціями з ПДВ:

від 20.07.2016 №9125281199 у сумі 94964 грн;

від 22.08.2016 №9151569188 у сумі 98411 грн;

від 20.09.2016 №9173428653 у сумі 28772 грн;

від 19.10.2016 №9197238195 у сумі 52749 грн;

від 21.11.2016 №9223878610 у сумі 25223 грн.

П.54.1. ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Абз.1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом підп.14.1.175 п.14.1 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Врахувавши викладене, суд дійшов висновку, що грошові зобов’язання, визначені вищевказаними деклараціями, є податковим боргом відповідача.

Суд встановив, що 11.08.2016 позивач прийняв ППР №0002821500, яким застосував до відповідача штраф у сумі 432,40грн. за затримку реєстрації податкових накладних.

Право органів державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки передбачене п.75.1 ст.71 ПК України.

Суд звернув увагу, що вищевказане ППР 18.08.2016, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.24).

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

П.56.1 ст.56 ПК України передбачає право платника оскаржити рішення, прийняті контролюючим органом (у т.ч. ППР) в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з вимогами п.56.1 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Підп.56.17.1. п.56.17. ст.56 ПК України встановлює, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження на підставі абз.2 підп.56.17.5. п.56.17. ст.56 ПК України вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Оскільки докази оскарження у встановлений ПК України строк вищевказаного ППР відсутні, суд дійшов висновку про узгодженість визначеного ним грошового зобов’язання.

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв’язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов’язання позивач прийняв податкову вимогу форми «Ю» від 22.12.2014 №274-19 на суму 261088 грн 09 коп. В установленому законом порядку відповідач її не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов’язання не сплатив, що підтверджується даними зворотного боку облікових карток відповідача.

Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З даних зворотного боку облікових карток суд встановив, що податковий борг відповідача з часу прийняття податкової вимоги та до часу судового розгляду справи не переривався, а недоїмка збільшувалась. Тому погашенню підлягає вся сума податкового боргу відповідача, у т.ч. яка виникла після прийняття податкової вимоги.

П. 95.2. ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Право органів доходів і зборів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачено підп.20.1.34 п.20.1. ст.20 ПК України.

Отже, суд вважає доведеним право заявника на примусове стягнення з банківських рахунків відповідача вищевказаного податкового боргу.

Оскільки відповідно до підп.9.1.3. п.9.1. ст.9 ПК України податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, суд дійшов висновку стягнути вищевказаний податковий борг до Державного бюджету України.

Суд також взяв до уваги діючу на час вирішення спору ч.4 ст.94 КАС України, якою передбачено, що у справах за позовами суб'єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому відсутні підставі для повернення позивачу сплаченого судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст.ст. 159 – 163, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне підприємство “Агросвіт-Р” (20220, Черкаська обл., Звенигородський район, с.Хлипнівка, вул.Набережна, буд.108; код ЄДРПОУ 38178508), на користь Державного бюджету України через Звенигородську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області (20200, Черкаська область, м.Звенигородка, вул.Енгельса, буд.142; код ЄДРПОУ 39785739) податковий борг з податку на додану вартість в сумі 300551 грн 40 коп. (триста тисяч п’ятсот п’ятдесят одна гривня 40 коп.).

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копію постанови направити сторонам.

Суддя В.П. Тимошенко