Вирок № 64169609, 20.01.2017, Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/1853/16-к

п/с 1-кп/164/12/2017

Категорія: 46

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2017 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді Невара О.В.,

з участю секретаря судового засідання Оліферчук І.В.,

прокурора Дуднік М.М., Кирди А.М.,

обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_1,

потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2,

законного представника потерпілого та

цивільного позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015030160000327 від 8 серпня 2015 року, про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 29 Маневицького району Волинської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 КК, ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 7 серпня 2015 року, біля 22 год. 40 хвилин, на автодорозі Луцьк-Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (Р-14), керуючи технічно справним автомобілем „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на ділянці автодороги навпроти будівлі кафе-бару „Лагуна, що по вул. Центральна, 65 в с. Прилісне Маневицького району Волинської області, рухаючись в напрямку с. Городок Маневицького району Волинської області зі швидкістю 40 км/год., з увімкненим ближнім світлом фар, проявив безпечність та неуважність, не врахував дорожню обстановку, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх запобігання, не вибрав безпечної швидкості руху, відволікся від керування автомобілем під час руху, відвернувши свій погляд від дороги на бардачок навпроти переднього пасажирського сидіння, не справився з керуванням транспортним засобом, в результаті чого автомобіль зїхав з проїзної частини дороги на праве узбіччя по ходу руху, де здійснив наїзд на пішохода - неповнолітнього ОСОБА_2, який йшов по узбіччю в попутному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, забійної рани і садна правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 90 від 15 жовтня 2015 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя.

Причинами та умовами, що спричинили дану дорожньо-транспортну пригоду, стало невиконання водієм ОСОБА_1 наступних вимог Правил дорожнього руху:

- п. 2.3 (б) ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну... і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі.

Дане порушення Правил дорожнього руху знаходиться безпосередньо в прямому причинному звязку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до спричинення неповнолітньому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 7 серпня 2015 року, біля 22 год. 40 хвилин, на автодорозі Луцьк-Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (Р-14), на ділянці автодороги навпроти будівлі кафе-бару „Лагуна, що по вул. Центральна, 65 в с. Прилісне Маневицького району Волинської області, після вчинення наїзду автомобілем „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на пішохода - неповнолітнього ОСОБА_2, який в результаті даної дорожньо-транспортної отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, забійної рани і садна правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 90 від 15 жовтня 2015 року відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя, та без свідомості залишився лежати на дорозі у небезпечному для життя стані, позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження через зазначений безпорадний стан, на місці дорожньо-транспортної пригоди не зупинився, медичну допомогу потерпілому ОСОБА_2, якого сам поставив у небезпечний для життя стан, не надав, хоча мав реальну можливість це зробити. Про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_1 нікуди не повідомив. Залишивши потерпілого на місці дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 поїхав автомобілем з місця пригоди, хоча усвідомлював, що потерпілий ОСОБА_2 перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, самостійно пересуватись, а також те, що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, чим порушив вимоги п. 2.10 (а, б, в, г, ґ, д, е) ПДР, згідно якого він повинен був негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті „г пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з предявленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи підрозділ міліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття працівників міліції; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати обїзд місця пригоди…

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, показавши, що 7.08.2015 року, біля 22 год. 40 хвилин, він рухався по автодорозі Луцьк-Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (Р-14), керуючи технічно справним автомобілем „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в напрямку с. Городок Маневицького району Волинської області. Швидкість руху транспортного засобу становила 40 км/год. В автомобілі було увімкнено ближнє світло фар. На ділянці автодороги навпроти будівлі кафе-бару „Лагуна, що по вул. Центральна, 65 в с. Прилісне Маневицького району, він відволікся від керування автомобілем під час руху, відвернувши свій погляд від дороги на бардачок навпроти переднього пасажирського сидіння, внаслідок чого не справився з керуванням транспортним засобом, який зїхав з проїзної частини дороги на праве узбіччя по ходу руху, де здійснив наїзд на пішохода, як зясувалось пізніше, - неповнолітнього ОСОБА_2, який йшов по узбіччю в попутному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження. На місці дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не зупинився, медичну допомогу потерпілому ОСОБА_2, якого сам поставив у небезпечний для життя стан, не надав, хоча мав реальну можливість це зробити. Про дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_1 нікуди не повідомив. Залишивши потерпілого на місці дорожньо-транспортної пригоди, він поїхав автомобілем з місця пригоди, хоча усвідомлював, що потерпілий ОСОБА_2 перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, самостійно пересуватись, а також те, що він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан. Підтвердив, що на час дорожньо-транспортної пригоди не перебував в стані алкогольного спяніння. У вчиненому розкаюється, просив його суворо не карати. Цивільний позов прокурора в інтересах управління фінансів та бюджету Луцької міської ради про відшкодування витрат закладу охорони здоровя Волинського обласного дитячого територіального медичного обєднання на лікування потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 2149 гривень 74 копійки ОСОБА_1 визнає у повному обсязі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної та майнової шкоди на загальну суму 35360 гривень 89 копійок ОСОБА_1 визнає частково: вимоги про відшкодування моральної шкоди - на суму 10000 гривень, вимоги про відшкодування майнової шкоди - на суму 9202 гривень 02 копійки.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що 7.08.2015 року, біля 22 год. 40 хвилин, коли він йшов по узбіччі автодороги Луцьк-Маневичі-Любешів-КПП Дольськ (Р-14), на ділянці автодороги навпроти будівлі кафе-бару „Лагуна, що по вул. Центральна, 65 в с. Прилісне Маневицького району, його збив автомобіль, як пізніше зясувалось, „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку. В результаті даної дорожньо-транспортної ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, забійної рани і садна правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя. Водій ОСОБА_1 на місці пригоди не зупинився, медичної допомоги йому не надавав, поїхавши з місця ДТП, хоча ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень втратив свідомість і не міг самостійно пересуватись. Інших осіб на момент пригоди біля місця наїзду не було. З приводу отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Волинському обласному дитячому територіальному медичному обєднанні. Цивільний позов, заявлений до обвинуваченого ОСОБА_1, про відшкодування моральної та майнової шкоди на загальну суму 35360 гривень 89 копійок ОСОБА_2 підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду позовній заяві, та просив його задовольнити.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідають фактичним обставинам справи, які ним не оспорюються.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 вини в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, його винуватість у вчиненому підтверджується іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, зокрема, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 8.08.2015 року та схемою до нього (а.с. 17-18), яким підтверджується, що в ході проведення даної слідчої дії було зафіксовано обстановку на місці дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, слідів гальмування на місці пригоди, уламків скла; протоколом огляду місця події від 8.08.2015 року (а.с. 21), з якого встановлено, що під час проведення слідчої дії було оглянуто та вилучено автомобіль „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1; протоколом огляду від 6.06.2016 року та фототаблицею до нього (а.с. 25-27), яким підтверджується, що в ході проведення слідчої дії було оглянуто автомобіль „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та зафіксовано його технічний стан; протоколом огляду від 5.09.2016 року та фототаблицею до нього (а.с. 84-85), згідно якого під час проведення слідчої дії було оглянуто пошкоджене лобове скло та частини склоочисників з автомобіля „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1; висновком судово-медичної експертизи № 90 від 15.10.2015 року (а.с. 37), з якого встановлено, що в результаті ДТП неповнолітній ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки в середній третині зі зміщенням, забійної рани і садна правої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя; висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 248 від 3.08.2016 року (а.с. 73-76), яким підтверджується, що наїзд автомобіля „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на пішохода ОСОБА_2 відбувся в с. Прилісне Маневицького району на правому узбіччі в напрямку смт. Маневичі; повідомленням Маневицької ЦРЛ від 7.08.2015 року (а.с. 16), згідно якого 7.08.2015 року після ДТП, яка мала місце на вулиці с. Прилісне Маневицького району, на лікування було доставлено ОСОБА_2 з діагнозом: ЗЧМТ, закритий перелом обох кісток правої гомілки; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 4.07.2016 року (а.с. 12), з якого встановлено, що 7.08.2015 року, біля 23 год., на вул. Центральна в с. Прилісне Маневицького району, ОСОБА_1 автомобілем „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, вчинив наїзд на пішохода - неповнолітнього ОСОБА_2, який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, після чого втік з місця пригоди, не надавши медичної допомоги; заявою ОСОБА_3 від 4.07.2016 року (а.с. 11), якою підтверджується, що 7.08.2015 року в с. Прилісне Маневицького району ОСОБА_1 автомобілем „ВАЗ 21011 вчинив наїзд на неповнолітнього ОСОБА_2, який внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, після чого втік з місця пригоди, не надавши медичної допомоги; заявою ОСОБА_1 від 8.08.2015 року (а.с. 38) про обставини вчинення кримінальних правопорушень; повідомленням Волинського обласного дитячого територіального медичного обєднання № 835/2-19.15 від 23.09.2015 року (а.с. 62) про термін та вартість лікування потерпілого ОСОБА_2

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки порушив вимоги п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, під час якої ОСОБА_2 було спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки завідомо залишив без допомоги ОСОБА_2, який перебував в небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану в звязку з отриманими тілесними ушкодженнями, при цьому сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив два злочини, з яких один є злочином невеликої тяжкості з необережності та один є умисним злочином невеликої тяжкості.

Разом з тим суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, а саме: посередню характеристику за місцем проживання, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, ніде не працює, є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу обвинуваченого, які викладені вище, його молодий вік, суд вважає, що призначення покарання у виді обмеження волі в межах санкцій статей, по яких він притягується до кримінальної відповідальності, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів, із звільненням від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням та встановленням іспитового строку, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання у виді обмеження волі в межах санкцій статей, по яких він притягується до кримінальної відповідальності, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів, із звільненням від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням та встановленням іспитового строку. Остаточне покарання обвинуваченому визначити з урахуванням положень ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суд вважає, що заявлений ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди на загальну суму 35360 гривень 89 копійок підлягає до часткового задоволення. Матеріалами, приєднаними до позовної заяви, показаннями потерпілого ОСОБА_2, а також матеріалами кримінального провадження доведено, що потерпілим було затрачено кошти на лікування після ДТП та проїзд до лікувального закладу для проведення операції на загальну суму 9958 гривень 82 копійки. Вказані кошти не були потерпілому відшкодовані обвинуваченим в добровільному порядку. Разом з тим, витрати на проїзд на суму 39 гривень 67 копійок та на придбання бензину на суму 353 гривень 40 копійок, на думку суду, не повязані з лікуванням потерпілого ОСОБА_2, а тому відшкодуванню не підлягають. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1, як винної особи, на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає стягненню 9958 гривень 82 копійки у відшкодування завданої майнової шкоди.

Суд вважає, що внаслідок винних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 було спричинено моральну шкоду, яка полягала у нервовому потрясінні, моральних переживаннях та фізичних стражданнях в звязку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої позивачу були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоровя, вимушених змінах у звичному способі життя, тривалості лікування у Волинському обласному дитячому територіальному медичному обєднанні. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, обставини вчинення кримінальних правопорушень, завдану ОСОБА_2 моральну шкоду суд оцінює в сумі 15000 гривень і в такій сумі, а не в сумі 25000 гривень, вона підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Згідно ч. 1, 3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Суд вважає, що цивільний позов прокурора Маневицької місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_4 в інтересах управління фінансів та бюджету Луцької міської ради, заявлений до обвинуваченого ОСОБА_1, про відшкодування витрат закладу охорони здоровя Волинського обласного дитячого територіального медичного обєднання на лікування потерпілого ОСОБА_2 на загальну суму 2149 гривень 74 копійки, сума якого не оспорюється обвинуваченим ОСОБА_1 в судовому засіданні, підлягає до повного задоволення.

Матеріалами, приєднаними до позовної заяви, показаннями потерпілого ОСОБА_2 та матеріалами кримінального провадження доведено, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в дитячому ортопедо-травматологічному відділенні Волинського обласного дитячого територіального медичного обєднання в період з 8.08.2015 року по 17.08.2015 року. На лікування потерпілого було затрачено кошти на загальну суму 2149 гривень 74 копійки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_1, як винної особи, на користь управління фінансів та бюджету Луцької міської ради, яким з міського бюджету фінансується Волинське обласне дитяче територіальне медичне обєднання, підлягає стягненню 2149 гривень 74 копійки у відшкодування витрат, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2 у Волинському обласному дитячому територіальному медичному обєднанні.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Виходячи з вищевикладеного, з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, повязані з проведенням по кримінальному провадженню судової експертизи.

Речові докази: автомобіль „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, частини склоочисників від даного автомобіля слід передати власнику ОСОБА_5; пошкоджене лобове скло з автомобіля „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, слід знищити.

Керуючись ст.ст. 98, 100, 110, 118, 122, 124, 126, 369-371, 373-374, 395 КПК України, ст.ст. 23, 1166-1168, 1187, 1195, 1206 ЦК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 КК, ч. 1 ст. 286 КК України, призначивши покарання:

- за ч. 1 ст. 135 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі.

- за ч. 1 ст. 286 КК України - 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбування 2 (два) роки обмеження волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання у виді обмеження волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст. 76 КК України зобовязати засудженого ОСОБА_1 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь управління фінансів та бюджету Луцької міської ради Волинської області (р/р 31416544700001 в ГУДКСУ у Волинській області, МФО 803014, код отримувача 38009371, код класифікації доходів бюджету 24060300) 2149 (дві тисячі сто сорок девять) гривень 74 копійки у відшкодування витрат, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_2 у Волинському обласному дитячому територіальному медичному обєднанні.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 15000 (пятнадцять тисяч) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди та 9958 (девять тисяч девятсот пятдесят вісім) гривень 82 копійки у відшкодування завданої майнової шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) в доход держави 351 (триста пятдесят одна) гривень 84 копійки судових витрат за проведення судової інженерно-транспортної експертизи.

Речові докази: автомобіль „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, частини склоочисників від даного автомобіля - передати власнику ОСОБА_5; пошкоджене лобове скло з автомобіля „ВАЗ-21011, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, - знищити.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя районного суду О.В. Невар