Постанова № 64168663, 19.01.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Справа № 803/1920/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання - Ткачук І.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про зобов'язання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головного управління Національної поліції у Волинській області про зобов'язання нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 03 серпня 1988 року до 18 листопада 2003 року він проходив службу органах МВС України у Волинській області. 30 жовтня 2014 року позивач був знову прийнятий на службу в ОВС України та проходив службу до 29 травня 2015 року. Відповідно до наказу УМВС України у Волинській області від 29 травня 2015 року позивача було звільнено у запас за пунктом "ж" статті 63 (за власним бажанням). В подальшому позивачу була призначена пенсія за вислугу років. При попередньому звільненні позивач вихідної допомоги не отримав. 13 березня 2016 року позивач звернувся до Департаменту фінансового забезпечення Національної поліції у Волинській області про нарахування вихідної допомоги, про те листом від 28 липня 2016 року в порушення статті 9 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", йому було відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги. Просить зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу згідно статті 9 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугу 17 років календарного обчислення в розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В запереченні представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Волинській області позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_1 не вступав у ніякі правовідносини з Головним управлінням Національної поліції у Волинській області, воно є неналежним відповідачем у справі, а тому вимоги позивача до відповідача є безпідставними, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В запереченні представник відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, адміністративний позов не визнала та пояснила, що згідно послужного списку ОСОБА_1 у 2003 році він звільнявся зі служби за пунктом 64 "е" (через порушення дисципліни), тому відповідно до статті 9 Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не набув права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, і така допомога йому не виплачувалася. 30 жовтня 2014 року позивач був знову прийнятий на службу в ОВС України та проходив службу до 29 травня 2015 року. Вислуга з повторного прийому на службу в органи внутрішніх справ становила 06 місяців 29 днів. У зв'язку з тим, що при повторному прийнятті на службу ОСОБА_1 не відпрацював повного календарного року, одноразова грошова допомога йому не нараховувалася. Просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідачів в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 03 серпня 1988 року до 18 листопада 2003 року ОСОБА_1 проходив службу органах МВС України у Волинській області.

30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 був знову прийнятий на службу в ОВС України та проходив службу до 29 травня 2015 року.

Наказом УМВС України у Волинській області від 29 травня 2015 року ОСОБА_1 відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ було звільнено у запас за пунктом "ж" статті 63 (за власним бажанням).

13 березня 2016 року позивач звернувся до Департаменту фінансового забезпечення Національної поліції у Волинській області про нарахування вихідної допомоги.

Листом від 22 липня 2016 року №7/334 Управління МВС України у Волинській області позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки на думку відповідача він не набув права на отримання одноразової грошової допомоги, в 2003 році був звільнений за порушення трудової дисципліни, а при повторному прийнятті на службу не відпрацював повного календарного року.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23-1 Закону України "Про міліцію", пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

02.07.2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію", який опубліковано 06.08.2015 року та набрав чинності 07.11.2015 року.

Положеннями ч.1 ст.102 Закону України «Про Національну поліцію"» від 02.07.2015 р. №580-VІІ (надалі Закон №580) визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"» від 09.04.1992 р. №2262-ХІІ (надалі Закон №2262), в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин передбачалось, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Вказане положення дублюється й в п.10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" № 393 від 17.07.1992 року (в редакції, яка була чинною на час звільнення позивача), де зазначається, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби за власним бажанням та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

В подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393"» від 02.03.2016 №154 абзац перший пункту 10 після слів «військової служби» доповнено словом «поліцейським».

В даному випадку суд не може погодитись з доводами представника відповідачів, якими останній обґрунтовує неможливість виплати одноразової грошової допомоги з огляду на наступне.

Так, п. «б» ст. 12 Закону № 2262 прямо передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, при цьому, жодного твердження щодо віку положення зазначеної статті не містять.

Аналіз положень Закону №2262 та обставин справи дає підстави суду зробити висновок, що законодавець не ставить в залежність отримання працівником одноразової грошової допомоги при звільненні з міліції, Національної поліції України від досягнення останнім пенсійного віку, єдино-значимою обставиною для отримання такої виплати є наявність вислуги 10 років і більше.

Суд також наголошує, що відповідно до п.3 Закону України "Про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 №900 пункт 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про Національну поліцію"» доповнено абзацами такого змісту: «Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Враховуючи викладене, а також те, що на момент звільнення зі служби міліціонера взводу №3 патрульної служби міліції особливого призначення "Світязь" УМВС України у Волинській області вислуга ОСОБА_1 становила 17 років, що підтверджується листом УМВС України у Волинській області № 7/334 від 22 липня 2016 року, поданням про призначення пенсії та розрахунком вислуги років, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за кожен повний рік служби.

При цьому суд вважає, що ОСОБА_1 слід нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу згідно статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугу 17 років календарного обчислення в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки він звільнився зі служби за власним бажанням, а виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсоткового місячного грошового забезпечення передбачена у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, або за станом здоров'я.

Також, слід зазначити, що стягнення з відповідача одноразової допомоги у разі звільнення, за змістом ст.2 Закону України "Про оплату праці" є компенсаційними витратами, та охоплюються поняттям «заробітна плата».

Статтею 116 Кодексу Законів про Працю України встановлено беззастережний обов'язок відповідача провести виплату всіх належних до сплати сум.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, суд зобов'язує Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугу 17 років календарного обчислення в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головне управління Національної поліції у Волинській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу згідно статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за вислугу 17 років календарного обчислення в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 23 січня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду .

Суддя В.Д. Ковальчук