Рішення № 64167481, 12.01.2017, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/8507/15-ц

№ провадження 2/208/617/17

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2017 р. м. Кам'янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., при секретареві Шешуревої Я.І.,

За участю:

- представника позивачів ОСОБА_1,

- відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що відповідач ОСОБА_2 отримав у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позику у сумі 2 500 доларів США, що становить 57 537,50 грн., які зобовязався повернути до 01 липня 2015 року та гарантував не вжиття дій по відношенню належного йому майна на праві власності до розрахунку з кредиторами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 01 липня 2015 року відповідач не виконав грошове зобовязання по поверненню коштів. Натомість 30.06.2015 року відповідач звернувся до Заводського РВ ДМУ ГУМВС України Дніпропетровської області із заявою про примушування його позивачем з невстановленими особами до виконання цивільно-правових відносин. Сума боргу відповідача складає 57 537,50 грн.

У звязку з чим, з урахуванням уточнень до позовних вимог, позивачі просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 28 768,75 грн. - суму основного боргу, 829,95 грн. три відсотка річних, 4 157,08 грн. - інфляційні витрати, 993,60 грн. витрати на правову допомогу та 337,56 грн. суму судового збору; на користь ОСОБА_4 28 768,75 грн. - суму основного боргу, 829,95 грн. три відсотка річних, 4 157,08 грн. - інфляційні витрати, 993,60 грн. витрати на правову допомогу та 337,56 грн. суму судового збору.

В судовому засідання представник позивачів підтримала позові вимоги та просила суд задовольнити. З урахуванням уточнень до позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 28 768,75 грн. - суму основного боргу, 829,95 грн. три відсотка річних, 4 157,08 грн. - інфляційні витрати, 993,60 грн. витрати на правову допомогу та 337,56 грн. суму судового збору; на користь ОСОБА_4 28 768,75 грн. - суму основного боргу, 829,95 грн. три відсотка річних, 4 157,08 грн. - інфляційні витрати, 993,60 грн. витрати на правову допомогу та 337,56 грн. суму судового збору.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення позову, просив суд відмовити, у звязку з тим, що кошти він від позивачів не отримував та під загрозою підписав розписку.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 19 травня 2015 року між позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 фактично був укладений договір позики, відповідно до якого позивачі передали відповідачу в тимчасове користування грошові кошти на загальну суму 2 500 доларів США, що підтверджується розпискою від 19 травня 2015 року.

Згідно до ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до розписки відповідач ОСОБА_2 взяв в борг 19 травня 2015 року гроші в сумі 2 500 доларів США та зобовязався повернути зазначену суму коштів до 01 липня 2015 року, підписання якої не заперечував відповідач.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 до 01 липня 2015 року свої зобовязання не виконав та до сьогоднішнього часу борг не повернув.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Посилання відповідача не те, що він не отримував кошти та розписка була підписана ним під погрозами є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Відповідач на виконання вимог ст.60 ЦПК України, будь-яких доказів того, що правочин визнаний недійсним та був вчинений позивачами чи іншою особою проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску суду не надав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що договір позики між сторонами є укладеним 19 травня 2015 року, а саме з часу передачі позивачами відповідачу грошей в розмірі 2 500 доларів США, що підтверджується розпискою.

Таким чином, враховуючи, що до сьогоднішнього часу відповідач свої зобовязання за договором позики не виконав, а тому вимоги позивача про стягнення боргу позики в розмірі 2 500 доларів США, що становить 57 537,50 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України, якщо позивальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Так, згідно до змісту ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що свої зобовязання відповідач ОСОБА_2 до 01 липня 2015 року та до сьогоднішнього часу не виконав, а тому відповідно до вимог ст.625 ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача суму трьох відсотків річних в розмірі 1 659,91 грн. (57 537,50 грн. х 3%/100% х 351 дн./365 дн.), за період з 01 липня 2015 року по 14 червня 2016 року підлягають задоволенню.

За змістом ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.91 №1282-ХІІ індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми ч.2 ст.625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобовязання, визначеного у гривнях.

Установивши, що між сторонами виникли правовідносини на підставі розписки, за змістом якої відповідач позичив у відповідачів грошові кошти в іноземній валюті, тому до таких грошових зобовязань положення закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях, не застосовується, у звязку з чим, вимоги позивачів про стягнення інфляційних витрат не підлягають задоволенню.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у своїй постанові від 27 січня 2016 року у справі № 6-771цс15, яка в силу ст.360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, є обовязковою для застосування судами.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь кожного позивача сплачений ними судовий збір, але в частині задоволених вимог, тобто 305,94 грн., а також 993,60 грн. - витрати на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 209, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3:

- 28 768 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 75 коп. суму боргу;

- 829 (вісімсот двадцять девять) грн. 95 коп. три відсотка річних;

- 993 (девятсот девяносто три) грн. 60 коп. витрати на правову допомогу;

- 305 (триста пять) грн. 94 коп. суму судового збору.

Усього: 30 898 (тридцять тисяч вісімсот девяносто вісім) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4:

- 28 768 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн. 75 коп. суму боргу;

- 829 (вісімсот двадцять девять) грн. 95 коп. три відсотка річних;

- 993 (девятсот девяносто три) грн. 60 коп. витрати на правову допомогу;

- 305 (триста пять) грн. 94 коп. суму судового збору.

Усього: 30 898 (тридцять тисяч вісімсот девяносто вісім) грн. 24 коп.

В іншій частині позову, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін апеляційної скарги з дня його проголошення.

Суддя Похваліта С. М.