Ухвала суду № 64166601, 16.01.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

16 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, публічне акціонерне товариство «Фінанси та кредит», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання права власності та зобов'язання повернути транспортний засіб,

в с т а н о в и л а :

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 22 грудня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовив у зв'язку з пропуском позивачем позовної давності.

Апеляційний суд Дніпропетровської області 22 березня 2016 року змінив рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 28 вересня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилила, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року залишила без змін.

9 грудня 2016 року ОСОБА_4, за дорученням якого діє ОСОБА_9, звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статті 257, частини першої статті 261, статей 387, 388, 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

На обґрунтування підстави перегляду зазначених судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 травня і 17 грудня 2014 року, постанову Верховного Суду України від 11 червня 2014 року, в яких, на його думку, по-іншому, ніж в оскаржуваних судових рішеннях, застосовано вказані норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з огляду на таке.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Постановляючи ухвалу від 28 вересня 2016 року, про перегляд якої порушує питання заявник, касаційний суд, залишивши без змін рішення суду апеляційної інстанції, погодився з його висновком про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що спірний автомобіль був реалізований на прилюдних торгах і ці торги позивач не оспорював, а оскільки вимога щодо визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною від вимоги про визнання недійсними прилюдних торгів, то відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_4 права власності на спірний транспортний засіб та його повернення.

При цьому касаційний суд погодився й з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовна давність не пропущена.

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих для порівняння, містяться такі висновки:

- в ухвалі від 17 грудня 2014 року касаційний суд, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, указав на порушення судами норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи;

- в ухвалі від 28 травня 2014 року касаційний суд, залишивши без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно та витребування цього майна з чужого незаконного володіння, оскільки виконавчий напис, який слугував підставою для продажу спірного автомобіля, був визнаний таким, що не підлягає виконанню, а тому всі дії, які були вчинені на підставі цього виконавчого напису, в тому числі набуття права власності на спірний автомобіль, є безпідставними.

Порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

Постанова Верховного Суду України від 11 червня 2014 року не може слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки ця постанова прийнята за результатами перегляду судових рішень на підставі статті 355 ЦПК України і не є судовим рішенням суду касаційної інстанції.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що в допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись частиною другою статті 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, публічне акціонерне товариство «Фінанси та кредит», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарита Миколаївна, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про визнання права власності та зобов'язання повернути транспортний засіб за заявою ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2016 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Я.М. Романюк