Ухвала суду № 64166581, 17.01.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаВолкова О.Ф.,

суддів:Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року у справі за позовом ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 16 грудня

2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2014 року, відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 вересня 2016 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

29 грудня 2016 року ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2015 року (справа № 820/2649/13-а, К/800/61615/13), 26 березня 2014 року (справа № 808/4543/13-а, К/800/15452/14),

24 жовтня 2014 року (справа № 804/4518/13-а, К/800/47083/14), 22 вересня

2014 року (справа № 804/10882/13-а, К/800/35291/14), 17 лютого 2015 року

(справа № 804/10355/13-а, К/800/6324/15), 1 грудня 2014 року

(справа № 814/2355/13-а, К/800/55814/14), 9 грудня 2015 року (справа № 823/1159, К/800/52730/13), 26 травня 2014 року (справа № 2а-12344/12/0170/14, К/800/50803/13), 16 червня 2014 року (справа № 826/19430/13-а, К/800/10439/14), 24 липня 2014 року (справа № 2а-10136/11/1270; К/9991/19949/12), 2 жовтня

2014 року (справа № 826/20981/13, К/800/35085/14), 30 вересня 2014 року

(справа № 0670/8828/12, К/800/5191/14), 20 жовтня 2014 року

(справа № 826/12968/13-а, К/800/61214/13), які, на думку заявника підтверджують неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції.

Також додано копії постанов Верховного Суду України від 22 вересня

2015 року (справа № 810/5645/14), 3 листопада 2015 року (справа № 826/3477/13-а), 15 грудня 2015 року (справа № 2а-7264/10/0870), 2 грудня 2015 року

(справа № 0870/8011/12), 1 грудня 2015 року (справа № 2а-16024/11/2670),

15 грудня 2015 року (справа № 826/13848/13-а), 17 листопада 2015 року

(справа № 2а-14377/12/2670), 3 листопада 2015 року (справа № 826/14081/14),

27 жовтня 2015 року (справа № 2а-10463/10/0870), 22 вересня 2015 року

(справа № 2а-2717/11/2670), 4 жовтня 2016 року (справа № 810/7161/14), 24 травня 2016 року (справа № П/808/58/14), 26 квітня 2016 року (справа № 2а-4201/11/2670), 19 квітня 2016 року (справа № 816/11081/14), 29 березня 2016 року

(справа № 808/7907/13-а), 22 березня 2016 року (справа № 2а-1670/7873/11),

26 січня 2016 року (справа № 2а-15327/12/2670), 20 січня 2016 року

(справа № 826/11531/14).

Подана заява відповідає вимогам, встановленим статтями 239 та 239-1 КАС.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права у правовідносинах щодо формування податкового кредиту та витрат при взаємовідносинах платників податків із контрагентами, посадові особи яких засуджені за статтею 205 Кримінального кодексу України. Зокрема, у постановах від 1 грудня 2015 року (справа № 826/15034/14, 21-3788а15), 22 листопада

2016 року (справа № 826/11397/14, 21-2430а116) міститься правовий висновок про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб'єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства, є правильним.

Цьому правовому висновку відповідає рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від

29 вересня 2016 року у вказаній адміністративній справі.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за заявою приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Ф. Волков Судді:М.І. Гриців О.Б. Прокопенко