Ухвала суду № 64165072, 18.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Осаулов А.А.

№ 22-ц/796/1849/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Кузьмишина Едуарда Миколайовича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 21 жовтня 2016 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозова Олександра Миколайовича про примусовий привід боржника з примусового виконання виданого 22 жовтня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року задоволено скаргу ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозова О.М.

Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозова О.М. від 26 липня 2016 року про примусовий привід боржника з примусового виконання виданого 22 жовтня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованості, ВП №49263604.

В апеляційній скарзі представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України просить скасувати вказану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставини, що мають значення для справи. Вважає безпідставним висновок суду про неправомірність постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 26 липня 2016 року про примусовий привід боржника. Внаслідок неявки боржника ОСОБА_2 за викликом державний виконавець обґрунтовано виніс постанову про його привід через органи Національної поліції.

В судове засідання представники апелянта та стягувача ПАТ «Златобанк» не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.

Представник боржника ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сивокозова О.М. від 09 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 49263604 з примусового виконання виконавчого листа № 2/761/186/2016, виданого 22 жовтня 2015 року Шевченківським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованості за кредитним договором № 113/1/13-КL від 19 квітня 2013 року у розмірі: заборгованість за кредитом - 60 063 620 грн., відсотки за користування кредитом - з 245 139,28 грн., пеня - 316 726,68 грн., що разом складає 63 625 485,96 грн., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованості за кредитним договором № 83/1/13-КL від 29 березня 2013 року у розмірі: заборгованість за кредитом - 15 000 000 грн., відсотки за користування кредитом - 1 458 037,36 грн., пеня - 425 811,39 грн., що разом складає 16 883 848,75 грн.; про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» судових витрат в розмірі 1827 грн. Встановлено строк самостійно виконати рішення суду до 16 листопада 2015 року включно.

19 листопада 2015 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу про надання письмових пояснень з приводу невиконання рішення суду та інших відомостей, необхідних для виконання рішення суду, а також необхідність з'явитися до державного виконавця 01 грудня 2015 року (а. с. 13).

26 липня 2016 року державний виконавець звернувся до скаржника з аналогічною вимогою про надання письмових пояснень з приводу невиконання рішення суду та інших відомостей, необхідних для виконання рішення суду, а також про необхідність з'явитися до державного виконавця 16 серпня 2016 року (а. с. 15).

Цього ж дня державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозовим О.М. було винесено постанову про примусовий привід боржника на 16 серпня 2016 року з 14-00 до 16-00 години.

19 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозова О.М. від 26 липня 2016 року про примусовий привід боржника.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови. За висновком суду ОСОБА_2 виконав вимоги державного виконавця та через свого представника надав письмові пояснення з питань, викладених у вимогах. Постанова про примусовий привід боржника винесена одночасно з вимогою державного виконавця.

Колегія суддів не може погодитися оскаржуваним судовим рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов'язковість вимог державного виконавця щодо виконання рішень.

Згідно з п. 11 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи Національної поліції.

При цьому, визначення обсягу необхідних дій для виконання рішення суду є виключною компетенцією державного виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2015 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_2 було направлено вимогу про необхідність з'явитися особисто до відділу 01 грудня 2015 року (а. с. 13).

01 грудня 2015 року ОСОБА_2 до відділу не з'явився, подав через свого представника письмові пояснення.

Разом з тим, подання письмових пояснень не звільняло ОСОБА_2 від обов'язку особисто з'явитися за викликом державного виконавця.

При вирішенні скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про примусовий привід суд першої інстанції неправильно застосував положення ст.ст.383,387 ЦПК України.

Відповідно до змісту вказаних норм процесуального закону суд вправі задовольнити скаргу та визнати неправомірними рішення, дії або бездіяльність державного виконавця лише в тому, випадку якщо такі рішення, дії або бездіяльність порушують права чи свободи скаржника. Наслідком розгляду такої скарги є не лише визнання неправомірними оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, але й зобов'язання державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновити його порушені права чи свободи.

Оскаржувана ОСОБА_2 постанова державного виконавця про примусовий привід боржника через органи Національної поліції на 16 серпня 2016 року має одноразовий характер та не була виконана. Скаргу на постанову про примусовий привід ОСОБА_2 подав до суду 26 липня 2016 року, після ознайомлення його представником з матеріалами виконавчого провадження.

Оскаржувана постанова державного виконавця не порушує права чи свободи ОСОБА_2, підстави для скасування її судом за правилами розділу VII ЦПК України відсутні.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Кузьмишина Едуарда Миколайовича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2016 року скасувати та постановити нову ухвалу.

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сивокозова Олександра Миколайовича про примусовий привід боржника з примусового виконання виданого 22 жовтня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Златобанк» заборгованості

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді