Ухвала суду № 64158537, 19.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/1646/16-ц 19.01.2017 19012017 19.01.2017

Провадження № 22ц/784/230/17 Суддя першої інстанції Кірімова О.М.

Справа№467/1646/16-ц

Категорія 39

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 січня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Козаченка В.І., Лисенка П.П.,

із секретарем Андрієнко Л.Д.,

за участю позивачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Арбузинської державної нотаріальної контори про продовження строку для прийняття спадщини,-

В С Т А Н О В И Л А:

20 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який уточнила в подальшому, до ОСОБА_3 про продовження строку для прийняття спадщини.

Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку розміром 7,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Вона не прийняла спадщину у встановлений законом строк, з тих причин, що проживає в м. Миколаєві, з 1997 року стала непрацездатною особою, в зв'язку із досягненням пенсійного віку та погіршенням здоров'я.

Крім того, вона із відповідачкою, яка є її сестрою, усно домовилась, що остання приймає спадщину особисто, а потім спадкове майно, в подальшому, буде розподілено між усіма спадкоємцями.

ОСОБА_3 прийняла спадщину, оформила все майно спадкодавця на своє ім'я, однак відмовилася виконувати домовленість щодо розподілу спадкового майна.

Крім того, позивачка вказувала, що як непрацездатна особа, мала право на обов'язкову частку у спадщині та фактично її прийняла.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2, уточнюючи свої позовні вимоги з посиланням на ст. 550 УРСР, просила суд продовжити їй строк на два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги її позову в повному обсязі, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушені норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_4 є матір'ю сторін. Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 10, 11, 40, 41).

До кола спадкоємців, крім сторін, також входили ще дві доньки спадкодавиці - ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

У визначені законом строки до нотаріальної контори за прийняттям спадщини звернулася тільки ОСОБА_3, яка успадкувала земельну ділянку розміром 7,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Любоіванівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, про що 21 жовтня 2003 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 36, 47).

Як вбачається з повідомлення завідуючого Арбузинською державною нотаріальною конторою Миколаївської області від 23 вересня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надіслали документи про прийняття спадщини після смерті матері, однак їм запропоновано надіслати заяву про прийняття спадщини на майно матері із справжністю підпису, яка повинна бути нотаріально засвідчена, для встановлення кола всіх спадкоємців (а.с. 12).

Як роз'яснено у п.п. 1,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про практику у справах про спадкування» положення ст. 1272 ЦК України 2003 року, частиною 3 якої визначено право спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, застосовуються лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України 2003 року - 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року.

За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК УСРС 1963 року спадкоємець повинен прийняти спадщину протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 550 ЦК УРСР 1963 року передбачено право спадкоємця на продовження строку на прийняття спадщини. Так строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Поважними слід вважати причини, пов'язані з об'єктивними непереборними та істотними труднощами для спадкоємця саме на вчинення дій по прийняттю спадщини.

В обґрунтування позову причинами пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 зазначала те, що вона є особою пенсійного віку, мала певні хвороби, за якими є інвалідом другої групи, проживала у м. Миколаєві, що позбавляло її можливості виїхати до смт Арбузинки Миколаївської області для звернення до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Крім того, існувала домовленість між ОСОБА_3 та іншими спадкоємцями про оформлення спадкових прав на останню та розподіл спадкового майна в подальшому між іншими дітьми спадкодавиці.

У свою чергу відповідачка заперечувала проти позову, посилаючись на те, що позивачкою не доведено поважність причин пропуску строку на прийняття спадщини.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався зокрема ст. 550 ЦК УРСР 1963 року та виходив із того, що не є поважними наведені позивачкою причини пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки до суду вона звернулася майже через 14 років після смерті матері, й доводи ОСОБА_2 свідчать про те, що вона з власної волі, враховуючи домовленість з іншими спадкоємцями, не зверталася з заявою про прийняття спадщини, хоча мала таку можливість з урахуванням сучасних засобів зв'язку й не надала доказів протилежного.

Отже, обставини, на які посилається позивачка, не свідчать про наявність істотних труднощів для спадкоємця для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори і не є причинами, пов'язаними з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Доказів на підтвердження безспірності поважності причин пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачкою не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спадкоємиця ОСОБА_2 своєчасно спадщину не прийняла, тобто свідомо, за відсутності будь-яких перешкод не вчиняла дії з прийняття спадщини протягом шести місяців з моменту її відкриття.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених обставинах та відповідають вимогам закону.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом вірно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення суду ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: В.І. Козаченко

П.Ф. Лисенко