Ухвала суду № 64157857, 18.01.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/1669/16-ц Провадження № 22-ц/772/364/2017Головуючий в суді першої інстанції Зарічанський В. Г.Категорія 27Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.

суддів Кучевського П.В., Зайцева А.Ю.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Дельтабанк», Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача : ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельтабанк» про визнання права на відшкодування заборгованості на частину вкладу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року,

встановила:

28.11.2016 року ОСОБА_2 звернулася до Крижопільського районного суду з позовом до ПАТ «Дельтабанк», Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельтабанк» про визнання права на відшкодування заборгованості на частину вкладу.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ПАТ «Дельтабанк», Державної організації «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельтабанк» про визнання права на відшкодування заборгованості на частину вкладу визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила оскаржувану ухвалу скасувати, справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, визнаючи позовну заяву ОСОБА_2 неподаною та повертаючи її позивачеві виходив з того, що вона не була оплачена судовим збором.

В поданій апеляційній скарзі заявник з такими висновками не погодилась, та зазначила що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали;

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною та повертається позивачеві.

З матеріалів справи вбачається , що позивач звернулась з позовом про визнання права на відшкодування заборгованості на частину вкладу. Підставою позову є невиконання відповідачем умов договору банківського рахунку фізичної особи.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», останній регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Тобто, враховуючи що спір виник з приводу неналежного надання фінансових послуг, на спірні правовідносини поширюється дія ЗУ «Про захист прав споживачів».

Положеннями статті 5 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року) визначено перелік категорій осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, до яких було віднесено позивачів за подання позовів пов'язаних із захистом їхніх прав.

На підставі Закону України № 484-VIII від 22 травня 2015 року частина перша статті 5 ЗУ «Про судовий збір» викладена в іншій редакції, відповідно до якої положення щодо звільнення від сплати судового збору споживачів (за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав) виключено.

Однак, ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Дана норма закону є спеціальною по відношенню до ЗУ «Про судовий збір».

Крім того, в п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що оскільки стаття 5 Закону № 3674-VI не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, статтею 14 Закону України від 01 грудня 1994 року № 226/94/ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», статтею 22 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтею 22 Закону України від 22 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

Таким, чином суд першої інстанції безпідставно визнав позовну заяву ОСОБА_2 неподаною та повернув її позивачеві через несплату судового збору, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Враховуючи те, що суд першої інстанції порушив порядок прийняття позовної заяви, порушив процесуальні норми, колегія суддів, керуючись ст. 312 ЦПК України, приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду в суд першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 313-315, 317, ЦПК України, колегія cуддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 13 грудня 2016 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: