Рішення № 6415578, 16.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/26016.06.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест»

до акціонерного комерційного банку «Київ»

про стягнення 51084934,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Чупрун М.М. представник за довіреністю № 112/05-651 від 19.05.09;

Чубарай М.А. представник за довіреністю № 112/05-1724/2 від 07.02.08;

від відповідача: не зявився.

встановив :

Комунальне комерційне унітарне підприємство «Фінансова компанія «Житло-інвест»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до акціонерного комерційного банку «Київ»про стягнення 51084934,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.10.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 07/378, відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок, а вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти у безготівковій формі у сумі 50000000,00 грн. на умовах визначених цим договором.

На виконання умов договору позивачем 09.10.2007 року було перераховано відповідачу кошти в розмірі 50 000000,00 грн.

На виконання п.п. 2.4.1, 2.4.2. сторони 16.10.2008 року підписали додаткову угоду № 4 до договору банківського вкладу (депозиту) № 07/378 від 08.10.2007 року, згідно якої строк дії закінчився 18.01.2009 року та не був продовжений.

Відповідачем умови договору виконано частково, виплачено кошти по процентній ставці (депозиту), а основна сума коштів вкладу в розмірі 50000000,00 грн. не повернута на поточний рахунок позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2009 року порушено провадження у справі № 33/260, розгляд справи призначено на 19.05.2009 року.

У судовому засіданні 19.05.2009 року представники позивача подали документи на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2009 року, доповнення до позовної заяви про стягнення коштів відповідно до якого просили суд стягнути з відповідача 50000000,00 грн. основного боргу, 320547,95 грн. заборгованості по сплаті відсотків по договору, 1989041,56 грн. штрафних санкцій.

Також, подали заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представників позивача про продовження строку розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/260 від 30.03.2009 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача подав клопотанням про відкладення розгляду справи та беручи до уваги його неявку в судове засідання суд відклав розгляд справи на 16.06.2009 року.

В судовому засіданні 16.06.2009 року представники позивача підтримали свої позовні вимоги, просили позов задовольнити з урахуванням доповнення до позовної заяви.

Представник відповідача не зявився, проте через загальний відділ діловодства подав відзив на позовну заяву відповідно до якого зазначив, що неповернення своєчасно коштів позивачу мало місце у звязку з важким фінансовим станом банку, саме тому постановою Національного банку України від 06.02.2009 року № 53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 року до 09.02.2010 року, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року. Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій заперечував та вважає їх застосування такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням доповнення до позовної заяви.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.10.2007 року між акціонерним комерційним банком «Київ»та комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінансова компанія «Житло-інвест»було укладено договір № 07/378 банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до п.1.1 договору № 07/378 від 08.10.2007 року банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 26516001768202, а вкладник перераховує на цей рахунок грошові кошти у безготівковій формі (вклад (депозит) у сумі 50000000,00 грн. на умовах визначених цим договором.

Факт перерахування позивачем коштів в розмірі 50000 000,00 грн. на депозитний рахунок відповідачем не заперечувався.

Відповідно до ч.1 стаття 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.1.2 договору № 07/378 від 08.10.2007 року вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у п.1.1 цього договору, по 10.01.2008 року.

29.12.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу (депозиту) № 07/378 від 08.10.2007 року, відповідно до якої продовжено строк розміщення вкладу (депозиту) по 14.04.2008 року включно. Дата повернення вкладу (депозиту) 15.04.2008 року.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 15.04.2008 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 07/378 від 08.10.2007 року датою повернення вкладу (депозиту) є 15.07.2008 року.

Згідно з укладеною сторонами 15.07.2008 року додатковою угодою № 3 до договору банківського вкладу (депозиту) № 07/378 від 08.10.2007 року продовжено строк розміщення вкладу (депозиту) по 15.10.2008 року включно. Датою повернення вкладу (депозиту) 16.10.2008 року.

16.10.2008 року між сторонами підписано додаткову угоду № 4 до договору банківського вкладу (депозиту) № 07/378 від 08.10.2007 року, відповідно до якої продовжено строк розміщення вкладу (депозиту) по 18.01.2009 року включно. Датою повернення вкладу (депозиту) є 19.01.2009 року.

Відповідно до п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Згідно з п.3.2.3 договору № 07/378 від 08.10.2007 року, банк зобовязаний повернути вклад (депозит) і проценти у строк, вказаний у п.1.2 або у разі дострокового розірвання договору, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок вкладника, вказаний у п.6 цього договору.

Відповідно до довідки № 112/015-614 від 18.05.2009 року підписаної директором та головним бухгалтером позивача борг АКБ «Київ» перед ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест»складає 50000000,00 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків між комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінансова компанія «Житло-інвест»та акціонерним комерційним банком «Київ»за період з 01.01.07 по 18.05.09, який підписаний та скріплений печатками сторін, заборгованість АКБ «Київ»згідно позовної заяви по договору банківського вкладу (депозиту) № 07/378 від 08.10.2007 року становить 50000000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що строк повернення депозиту позивачу по депозитному договору № 07/378 від 08.10.2007 року закінчився 19.01.2009 року, а банком сума депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, та факт наявності боргу у відповідача в сумі 50000 000,00 грн. по депозитному договору № 07/378 від 08.10.2007 року перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, представники позивача просили стягнути з відповідача заборгованість по сплаті відсотків по договору в розмірі 320547,95 грн.

Відповідно до п.1.3 договору № 07/378 від 08.10.2007 року процентна ставка на вклад (депозит) становить 10,0% річних.

Пунктом 2 додаткової угоди № 4 від 16.10.2008 року до договору банківського вкладу (депозиту) № 07/378 від 08.10.2007 року пункт 1.3 договору № 07/378 від 08.10.2007 року викладено в новій редакції, а саме: «процентна ставка на вклад (депозит) з 17.10.2008 року становить 13,0% річних».

Згідно з п.2.1 договору № 07/378 від 08.10.2007 року при розрахунку процентів не враховується день надходження та день повернення вкладу (депозиту).

Відповідно до п.2.2 договору № 07/378 від 08.10.2007 року нарахування процентів на вклад (депозит) здійснюється банком щомісячно, виходячи з розрахунку фактичної суми, що обліковується на вкладному (депозитному) рахунку за фактичну кількість днів у місяці та році.

Пунктом 2.3 договору № 07/378 від 08.10.2007 року передбачено, що банк виплачує нараховані проценти щомісячно з 01 по 05 число місяця, наступного за звітним, а також у день повернення вкладу (депозиту), шляхом перерахування суми нарахованих процентів на поточний рахунок вкладника, вказаний у п.6 цього договору.

Згідно з п.3.2.2 договору № 07/378 від 08.10.2007 року банк зобовязаний нараховувати та сплачувати вкладнику проценти на вклад (депозит) згідно з умовами, визначеними п.2 цього договору.

Відповідно до довідки № 112/015-614 від 18.05.2009 року підписаної директором та головним бухгалтером позивача борг АКБ «Київ» перед ККУП «Фінансова компанія «Житло-інвест»по відсотках за період з 01.01.2009 року по 18.01.2009 року становить 320547,95 грн.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків між комунальним комерційним унітарним підприємством «Житло-інвест»та акціонерним комерційним банком «Київ»за період з 01.01.09 по 18.05.09, який підписаний та скріплений печатками сторін, заборгованість АКБ «Київ»згідно позовної заяви по відсотках за користування коштами договору банківського вкладу (депозиту) № 07/378 від 08.10.2007 року становить 320547,95 грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначене вимога позивачів щодо стягнення відсотків по вкладу за період з 01.01.2009 року по 18.05.2009 року по договору № 07/378 від 08.10.2007 року в розмірі 320547,95 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 статті 230 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Постановою Правління Національного банку України від 06.02.2009 року № 53 в АКБ «Київ»введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Відповідно до п.2 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тому судом штрафні санкції нараховується до моменту введення мораторію, а саме до 09.02.2009 року.

Розрахунок штрафних санкцій (з 20.01.2009 року по 09.02.2009 року):

50000000,00 * 12% / 365 * 20 (днів) = 328767,12 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню в розмірі 328767,12 грн.

В частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 1660274,44 грн. відмовити.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку від 06.02.2009 року № 53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 09.02.2009 року до 09.02.2010 року, та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.

Відповідно до ч.2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобовязань за договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обовязку відповідача за договорами щодо повернення позивачу суми депозиту та процентів по ньому, стягнення пені, у сумах зазначених вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 810,90 грн., на відповідача 24689,10 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 3,75 грн., на відповідача 114,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст., ч.5 ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 322498, код ЄДРПОУ 14371869) з вкладного рахунку № 26516001768202 в АКБ «Київ», а у випадку відсутності коштів з інших транзитних чи кореспондентських рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 42, п/р 2650400028172 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 32855406) суму вкладу в розмірі 50 000 000 (пятдесят мільйонів) грн. 00 коп., проценти по вкладу в розмірі 320 547 (триста двадцять тисяч пятсот сорок сім) грн. 95 коп.

3. Стягнути з акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській обл., МФО 322498, код ЄДРПОУ 14371869) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь комунального комерційного унітарного підприємства «Фінансова компанія «Житло-інвест»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 42, п/р 2650400028172 в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 32855406) штрафну санкцію в розмірі 328767 (триста двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 12 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 24 689 (двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят девять) грн. 10 коп. та 114 (сто чотирнадцять) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення штрафної санкції в розмірі 1660274,44 грн. відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 15.07.2009 року.