Рішення № 64155655, 12.01.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/108/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 59 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу військової частини А2614 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом військової частини А2614 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року військова частина А2614 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди.

В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що в період з 05 травня 2015 року по 22 травня 2015 року Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю проводився плановий внутрішньо-фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово господарської діяльності військової частини А 2614 за період з 01 травня 2013 року по 05 травня 2015 року.

За результатами даного аудиту складено Аудиторський звіт № 234/1/31/21 від 22 травня 2015 року, яким виявлено порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат на суму 140 319,13 грн.

Згідно з п. 1.4 наказу Міністра оборони України № 590 від 12 листопада 2010 року «Про затвердження Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України» військова частини А2614 є розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня.

Військова частина А 2614 підпорядковується військовій частині А0820.

З метою усунення виявлених порушень по факту нестачі комплектуючих будівель та споруд аеродрому «Умань», на підставі наказу командира в/частини А 2614 від 22 травня 2015 року № 128 було проведено службове розслідування за результатами якого встановлено, що прийом передача фондів аеродрому здійснювалась на підставі директиви Міністерства оборони України від 14 квітня 2011 року № Д-322/1/03. розпорядження заступника командувача з логістики начальника логістики Командування Повітряних Сил України від 08 вересня 2011 року, розпорядження командира військової частини А 0820 від 29 вересня 2011 року, наказу начальника Уманського гарнізону від 29 вересня 2011 року за № 25.

Командир військової частини А 2614 прийняв від командира військової частини А 3024 майно інженерно-аеродромної служби за фактичною наявністю згідно формулярів та складання акту прийому-передачі. Майно, яке було вказане в акті прийому передачі, як недостача, не перебувало на обліку у військовій частині А 2614, посадовими особами не здійснювались ніякі заходи щодо визначення розміру нестачі комплектуючих будівель та споруд, нестача матеріальних засобів в книзі обліку не обліковувалася. Дану нестачу повинен був облікувати командир військової частини А 3024.

Комісія, яка проводила службове розслідування у в/частині А 2614, прийшла до висновку, що нестача не могла рахуватися і не рахується за військовою частиною А 2614 тому, що порушень законодавства з боку посадових осіб частини при здійсненні прийому по даному факту не виявлено.

Також, на підставі наказу командира військової частини А 0820 від 02.06.2015 року № 128ад проведено службове розслідування по факту відсутності комплектуючих матеріальних засобів будівель та споруд службово-технічної забудови аеродрому «Умань» військової частини А 2614.

З матеріалів службового розслідування встановлено, що під час проведення аудиту командиром військової частини А 2614 від 06 травня 2015 року № 112, було призначено проведення позапланової інвентаризації майна інженерно-аеродромної, інженерної, електротехнічної, авіаційно-технічної, автомобільної і електрогазової служб та служби зв'язку військової частини А 2614. За результатами позапланової інвентаризації підтверджено некомплект матеріальних засобів будівель та споруд аеродрому «Умань» на суму 140 319,13 грн.

Наказом командира військової частини А 2614 від 20 травня 2015 року № 127 «Про результати проведення позапланової інвентаризації військового майна» начальнику інженерно-аеродромної служби капітану ОСОБА_8 було поставлено завдання відпрацювати проект наказу про призначення службового розслідування за вказаним фактом некомплекту.

Прийом будівель та споруд був оформлений актом приймання (передачі) майнового комплексу аеродрому «Умань» з військової частини А 3024 до військової частини А 2614 від 25 жовтня 2011 року № 420, який був затверджений ТВП командира військової частини А 0820 генерал - майором ОСОБА_9 25 жовтня 2011 року.

За змістом акту перевірки майнового комплексу аеродрому «Умань» на предмет наявності та якісного стану будівель, інженерних мереж, аеродромних плит від 25 жовтня 2011 року № 116 стосовно питання відсутності комплектуючих будівель та споруд, вбачається, що нестача комплектуючих виявлена методом порівняння місць ймовірного розташування комплектуючих та дійсної наявності обладнання та комплектуючих. При цьому, відповідних заходів щодо визначення розміру нестачі комплектуючих будівель та споруд аеродрому протягом 2011 - 2015 років посадовими особами військової частини А 2614 не здійснювалося, нестача матеріальних засобів в книгах обліку не була облікована, не внесена в книгу обліку нестач військової частини. Службові розслідування за фактом нестачі не проводилися та відповідних рішень щодо відшкодування нестачі, проведення заходів претензійно-позовної роботи не вживалося.

В порушення вимог ст.ст. 11, 16, 59, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України підполковник ОСОБА_6 не організував належну охорону об'єктів військової частини А3024, проведення інвентаризацій будівель та споруд, не вжив заходів щодо вчасного виявлення, оформлення та притягнення до відповідальності осіб, винних в утворені нестачі комплектуючих будівель та споруд майнового комплексу аеродрому «Умань», за обліком нестачу не відобразив і приховував її до моменту передачі будівель військової частини А 3024 у військову частину А 2614. На час прийому та передачі, вказаних вище будівель та споруд, особою, якій будівлі були передані під звіт для зберігання та експлуатації, був начальник квартирно-експлуатаційної служби прапорщик ОСОБА_7 Всупереч ст. ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України прапорщик ОСОБА_7 не організував належне зберігання ввіреного йому майна будівель і споруд та приховував нестачу до моменту передачі з військової частини А3024 у військову частину А2614.

Висновком розслідування та висновком аудиту, порівняльними показниками щодо фактичної наявності та нестачі майна визначено, що зазначена нестача сталася під час перебування будівель та споруд на обліку та зберіганні у військовій частині А3024. Саме внаслідок протиправної поведінки посадових осіб військової частини А3024 заподіяна пряма дійсна шкода державі виявлена в нестачі комплектуючих будівель та споруд аеродрому «Умань» на загальну суму 140319,13 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду війська частина А 2614 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції при постановленні рішення не було оцінено наявні у справі докази, не надано належної оцінки обставинам справи, зроблені неправильні висновки по суті спору, а тому просив його скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Заслухавши осіб, які з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та

перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів

апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до

висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в позові в\частині А2614 суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні в суд з даним позовом позивачем був пропущений встановлений законодавством строк позовної давності.

В повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія судді не може виходячи із наступного.

Звертаючись в суд з позовом в/частина А2614 ставить питання про стягнення з командира в/частини А3024 ОСОБА_6 та начальника квартирно-експлуатаційної служби в\частини А3024 ОСОБА_7 загальної суми майнової шкоди в розмірі 140 319, 13 гривень завданої ними державі в особі в/ч. А2614. При цьому вказує, що ОСОБА_6 не організував належну охорону об»єктів частини, проведення інвентаризації будівель і споруд, не вжив заходів щодо вчасного виявлення, оформлення та притягнення до відповідальності осіб, винних в утворенні нестачі комплектуючих будівель та споруд майнового комплексу аеродрому «Умань», за обліком нестачу не відобразив і приховував її до моменту передачі будівель в/частини А3024 у в/частину А2614. На час прийому та передачі, будівель та споруд, особою, якій будівлі були передані під звіт для зберігання та експлуатації був начальник квартирно-експлуатаційної служби прапорщик ОСОБА_7

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту приймання /передачі/ майнового комплексу аеродрому «Умань» з в/частини А 3024 до в/частини А 2614 від 15 жовтня 2011 року, складеного членами підкомісій обох військових частин, командир військової частини А 2614 прийняв від командира військової частини А 3024 майно визначене в акті за фактичною наявністю згідно формулярів та складання акту прийому-передачі. Також 25 жовтня 2011 року за № 116 було складено акт перевірки майнового комплексу аеродрому «Умань» на предмет наявності та якості стану будівель, інженерних мереж, аеродромних плит, в якому відповідно до його змісту /а.с. 121-126/ було відображено технічний стан будівель. Звірка між дійсною наявністю матеріальних засобів: вікна, двері, батареї опалення, трубопроводи, електропроводка та інше визначалось по місцях ймовірного розташування, а саме: залишки кріплення батарей опалення на стінах, відсутність дверей та вікон в прорізах стін, залишки кріплень від електропроводки. В період з 05 травня 2015 року по 22 травня 2015 року Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту та фінансового контролю проводився плановий внутрішньо-фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово господарської діяльності військової частини А 2614 за період з 01 травня 2013 року по 05 травня 2015 року.

За результатами даного аудиту складено Аудиторський звіт № 234/1/31/21 від 22 травня 2015 року, яким виявлено порушення фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат на суму 140319,13 грн. В матеріалах справи мається розрахунок вартості некомплекту будівель та споруд службово-технічної зони аеродрому Умань станом на 05.05.2015 року / а.с. 13/, згідно якого вартість відсутнього майна складає 140 319, 13 гривень.

З метою усунення виявлених порушень по факту нестачі комплектуючих будівель та споруд аеродрому «Умань», на підставі наказу командира в/частини А 2614 від 22 травня 2015 року № 128 було проведено службове розслідування за результатами якого було зроблено висновки про те, що відсутнє майно є фактом нестачі яка виникла в період з 2006 по 2011 рік, коли аеродром знаходився на балансі в/частини А3024. Нестача не могла рахуватись і не рахується за військовою частиною А2614 тому, що порушень законодавства з боку посадових осіб частини при здійсненні прийому по даному факту не виявлено. Актом проведення службового розслідування було зроблено пропозиції про те, що наявність факту нестачі на загальну суму 140 3129, 13 гривень є причиною бездіяльності посадових осіб в/частини А3024 у період з 2006 по 2011 рік, які не вжили відповідних заходів, щодо притягнення винних осіб до відповідальності. Заступнику командира частини начальнику технічної частини ОСОБА_10 та іншим особам було рекомендовано підготувати подання до військової прокуратури Черкаського гарнізону , щодо надання правової оцінки та прийняття рішення стосовно встановлення винних посадових осіб та винесення подальшого правового рішення.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов»язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов»язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими правовими актами визначається Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 243/95 ВР від 23 червня 1995 року, із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 року № 2171-ІІІ.

П.п. 2, 3 розділу першого Положення передбачено, що відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів /далі військові частини/ для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові витрати.

Військове майно, це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належить: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов»язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: заподіяння прямої дійсної шкоди; протиправної їх поведінки; причинного зв»язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вини у заподіянні шкоди.

П. 11 розділу другого Положення визначено, що командири /начальники/ військових частин за шкоду, заподіяну державі їх підлеглими, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення, якщо вони своїми розпорядженнями порушили встановлений порядок обліку, зберігання, використання, перевезення військового майна. У разі, якщо командири /начальники/ військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 13 Положення, військовослужбовці призвані на збори військовозобов»язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки в нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій /бездіяльності/, що мають ознаки злочину та у випадку недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир /начальник/ військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. шкоди

Положення ст.ст. 10, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи із матеріалів справи , колегія суддів вважає, що позивачем по справі суду не було надано належних та допустимих доказів того, що майно, перелік якого вказаний в розрахунку /а.с. 13/ і яке є відсутнім в будівлях та спорудах службово-технічної зони аеродрому «Умань» /акт № 116 від 25 жовтня 2011 року/ було передано та перебувало на обліку у військовій частині А3024, передавалось за актом прийому-передачі її командиру ОСОБА_6 чи іншим особам військової частини; що саме ОСОБА_7, як начальнику квартирно-експлуатаційної служби вказане майно було передано під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети, що відповідно до Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 243/95 ВР від 23 червня 1995 року виключає наявність підстав для стягнення шкоди з відповідачів.

Колегія суддів також вважає необхідним звернути увагу, що порядок призначення та розслідування для встановлення причини виникнення шкоди, її розміру та винних осіб регламентований саме вищевказаним Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі. Даним положенням визначено випадки обмеженої, повної та підвищеної матеріальної відповідальності командира військової частини, військовослужбовців та призваних на збори військовозобов»язаних осіб.

Із матеріалів службового розслідування не вбачається, в якому саме розмірі визначено розмір шкоди /тільки із розрахунку вбачається, що сума визначена в розмірі 25%/ /а.с. 13/, яка підлягає стягненню, з яких підстав вона складає саме 25 %, і чому поставлено питання про повну матеріальну відповідальність командира ОСОБА_11, що вказаним Положенням взагалі не передбачено, і коли саме майно, яке є нестачею, було передано ОСОБА_7 під звіт для зберігання, що відповідно до п. 13 Положення може бути підставою для повної матеріальної відповідальності військовослужбовця.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким відмовлено позивачу в позові в зв»язку з пропуском строку позовної давності необхідно скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог з інших підстав, а саме в зв»язку з відсутністю доказів наявності вини в завданні такої шкоди саме діями відповідачів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу військової частини А2614 задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 19 жовтня 2016 року у справі за позовом військової частини А2614 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким військовій частині А2614 в позові до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення майнової шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно та може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :