Постанова № 64150570, 26.12.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/5233/16-а

Провадження № 2-а/415/122/16

П О С Т А Н О В А

26.12.16 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючого - судді Бойко С.Л.

при секретарі Тимофієвій О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача УТсЗН Лисичанської міської ради Керімової Е.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лисичанськ адміністративний позов ОСОБА_4 в інтересах недієздатного ОСОБА_5 до УТсЗН Лисичанської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з дійсним позовом і в його обґрунтування пояснила, що з 2000 року її рідний брат ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, почав отримувати допомогу як інвалід дитинства, через Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, (інвалідність встановлена пожиттєво). З серпня 2016 року УПтСЗН Лисичанської міської ради припинено виплату соціальної допомоги як інваліду дитинства її недієздатному брату ОСОБА_5, опікуном якого вона є на підставі рішення Лисичанського міського Луганської області від 19.03.2013 року. З приводу незаконного припинення виплати соціальної допомоги вона звернулася до відповідача з заявою, та негайно вимагала усунути порушення прав її підопічного, але відповіддю від 20.09.2016 року № 8851 їй було повідомлено, що на думку відповідача їх дії законні, та що нібито їй необхідно перереєструвати допомогу інваліда дитинства безпосередньо на своє ім'я. По перше, вона не є інвалідом дитинства, є працездатною особою, і тому не має право оформлювати безпосередньо на себе допомогу як інваліду дитинства. По-друге, припиняючи виплату її підопічному виплату державної соціальної допомоги, як інваліду дитинства, відповідач не діяв в межах та у спосіб визначений законом, як того вимагає, ч. 2 ст. 19 Конституції України, де передбачено, що посадові особа органів державної влади діють виключно в спосіб та у межі визначені Законом. Підстави виплати та припинення виплати соціальної допомоги інвалідам з дитинства дітям-інвалідам регулюються Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16.11.2000 року. Згідно ст. 14 Законом України « Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» (Підстави припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги). Виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини. У разі влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (заклад)) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину-інваліда у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини. При зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживания. Згідно 2.8 наказу про затвердження «Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», N 226/293/169 від 30.04.2002 р.. що зареєстрований в Міністерстві юстиції України за N 466/6754 від 3 1 травня 2002 року, передбачає, що: виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску інвалідом з дитинства строку переогляду стану здоров'я органами медико-соціальної експертизи або дитиною-інвалідом - лікарсько-консультативними комісіями дитячих лікувально-профілактичиих закладів, а в разі визнання знову інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більше як за один місяць. При цьому, якщо при переогляді інваліда з дитинства переведено до іншої групи (вищої або нижчої), державна соціальна допомога за зазначений період виплачується за попередньою групою в розмірах, що були встановлені у відповідних періодах. Якщо строк переогляду пропущено з поважної причини, що підтверджується органом медико-соціальної експертизі, лікарсько-консультаційною штативною комісією дитячого о лікувально-профілактичного заклад, то виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення виплати, але не більш як за 3 роки, за умови, що протягом цього періоду особа визнана інвалідом або дитиною-інвалідом. За місяць до закінчення строку виплати державної соціальної допомоги орган праці та соціального захист населення зобов'язаний у письмовій формі повідомити інваліда з дитинства, а також законного представника дитини-інваліда про причину припинення її виплати. (.Абзац другий пункту 2.8 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства соціальної політики N 258/778/380 (7.0908-1 1 ) від 29.06.2011). Отже, визнання особи недієздатною, та встановлення над ним опіки, не є підставою, для припинення виплати допомоги. Таким чином у своїй відповіді відповідач зазначає, що призупинив виплату державної допомоги ОСОБА_5, але ні Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», ні наказом про затвердження «Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства там дітям-інвалідам». N 226/293/169 від 30.04.2002 р. в загалі не тільки не передбачено право призупинення виплати допомоги, а в загалі відсутні поняття призупинення допомоги, а є поняття призначення допомоги та зупинення виплати допомоги. Вважає, що вимоги відповідача щодо того, що вона повинна на себе оформити державну допомогу як інваліду дитинства, в загалі не передбачено ні Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», ні «Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам». Крім того дані вимоги суперечать поняттям представництва визначених в ЦК України. Так. ч. 3 ст. 67 ЦК України визначено, що опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного, ч. 2 ст. 242 ЦПК України, передбачено, що опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Відповідно до ч. 3 ст. 72 ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦК України. помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребу є допомоги. Таким чином вона не набуває право власності на пенсію чи державну допомого ОСОБА_5, а є лише розпорядником цих коштів і державна допомога як інваліду дитинства повинна призначатися не їй особисто, а її братові. На підставі вищевикладеного просить визнати протиправними дії УПтСЗН Лисичанської міської ради, щодо припинення виплати державної допомоги як інваліду дитинства ОСОБА_5 з 01.08.2016 року. Зобов'язати УПтСЗН Лисичанськаі міської ради поновити виплату державної допомоги як інваліду дитинства ОСОБА_5 з 01.08.2016 року.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, просить справу розглянути у її відсутність.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі і надав аналогічні пояснення викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача Керімова Е.Р. позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що рішенням Лисичанського міського суду від 04.01.2013року ОСОБА_5 визнаний недієздатним. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною визначені статтен 41 Цивільного Кодексу України, за приписами якої недієздатна особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Рішенням Лисичанського міського суду від 19.03.2013року опікуном над недієздатним ОСОБА_5 призначена ОСОБА_4. Умови призначення та порядок надання і виплати державної соціально допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам віком до 18 років визначено Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства ті дітям-інвалідам, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціально політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерств; фінансів України від 30.04.2002 № 226/293/169. Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 2.4 зазначеного Порядку заява про призначенні державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнанні недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законний представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання. За приписами п. 4.1 Порядку державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними. ОСОБА_5 державна соціальна допомога інвалідам з дитинства була призначена та виплачувалась з 02.02.2004 року на підставі його заяви (тобто, до визнання його недієздатним). Після визнання ОСОБА_5 недієздатним ОСОБА_4, як опікун, неодноразово запрошувалась до УПСЗН для переоформлення державної соціальної допомоги на своє ім'я. З серпня 2016 року виплата допомоги ОСОБА_5 призупинена до переоформлення її у відповідності до норм чинного законодавства. На підставі вищезазначеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до УПСЗН про визнання дій не правомірними та зобов'язання до вчинення певних дій.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача законні та підлягають до задоволення.

Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» відповідно до Конституції України гарантує інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам», право на державну соціальну допомогу мають інваліди з дитинства і діти - інваліди віком до 18 років.

Відповідно до ст.9 Закону та п.2.5. Порядку, державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 перебуває на обліку Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради як одержувач пенсії як дитина-інвалід з 20.05.2002року, що підтверджується поданою заявою ОСОБА_5 до Управлінні праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про призначення усіх видів соціальної допомоги (а.с.35).

Рішенням Лисичанського міського суду від 04.01.2013року ОСОБА_5 визнаний недієздатним.(а.с.6).

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною визначені статтен 41 Цивільного Кодексу України, за приписами якої недієздатна особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.

Рішенням Лисичанського міського суду від 19.03.2013року опікуном над недієздатним ОСОБА_5 призначена ОСОБА_4.(а.с.5).

Умови призначення та порядок надання і виплати державної соціально допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам віком до 18 років визначено Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства ті дітям-інвалідам, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціально політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерств; фінансів України від 30.04.2002 № 226/293/169.

Відповідно до абзацу одинадцятого пункту 2.4 зазначеного Порядку заява про призначенні державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнанні недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законний представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

За приписами п. 4.1 Порядку державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними.

Рішенням Лисичанського Управління праці та соціального захисту Лисичанської міської ради від 29.07.2016року № 603/07 ОСОБА_5 було вирішено не здійснювати виплату допомоги з 01.08.2016року до зясування на підставі рішення Лисичаснського міського суду від 19.03.2013року, так як заявнику призначений опікун ОСОБА_4(а.с.34).

ОСОБА_4 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради з питання продовження виплати державної соціальної допомоги інваліду з дитинства недієздатному ОСОБА_5

20.09.2016року за № 8851 Лисичанським Управлінням праці та соціального захисту Лисичанської міської ради на адресу ОСОБА_4 було направлено лист, відповідно до якого недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідно до и.2.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України. Міністерства фінансів України 30.04.2002 № 226/293/169, заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним подається опікуном за місцем постійного проживання особи, яка подає заяву.

З серпня місяця виплата державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства недієздатному ОСОБА_5 була призупинена. Відповідно до діючого законодавства. ОСОБА_4, як опікуну, необхідно оформити виплату допомоги на своє ім'я.(а.с.4).

Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Посилаючись на положення Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» , положення Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров'я України від 30.04.2002 року № 226/293/169 , зокрема п.2.4 Порядку, представник відповідача просить у задоволенні позиву відмовити.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоровя України від 30 квітня 2002 року № 226/293/169 затверджено «Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».

Згідно п.1.2 Розділу 1 зазначеного Порядку державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам призначається управлінням праці та соціального захисту населення районних, районних в містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад.

Відповідно до п. 2.4, 2.5 Порядку для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються документи, в тому числі: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці, довідка про місце проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про постійне місце проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із батьків, усиновителів, опікуном, піклувальником за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву , при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в органі праці та соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Якщо з заявою звертається опікун або піклувальник, то подається також копія рішення про встановлення опіки чи піклування.

Орган праці та соціального захисту населення перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про заявника паспорту та іншим документам здійснює попередню правову оцінку змісту і належного оформлення представлених документів, перевіряє правильність зняття копій відповідних документів.

У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється , які документи повинні бути подані додатково.

Таким чином, судом достовірно встановлено, про що зазначає і представник відповідача, що на час звернення ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту з заявою про призначення державної соціальної допомоги він не був визнаний недієздатним, відповідно до рішення Лисичанського міського суду від 13.03.2013року ОСОБА_6 було визнано опікуном ОСОБА_5, однак до 01.08.2016року ОСОБА_5 продовжував отримувати на своє і'мя державну соціальну допомогу.

Пунктом 2.8 Порядку для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам не передбачені підстави припинення державної соціальної допомоги, на які посилювався відповідач у листі від 20.09.2016року за № 8851.

Згідно зі ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВР України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За таких умов, відповідач не довів правомірність свої дій щодо припинення виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_6

Таким чином, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача поновити ОСОБА_6 державну соціальну допомогу інваліду з дитинства з дня її припинення - з 01.08.2016року.

Відповідно до ст.94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати на сплату судового збору в розмірі 551,20 грн..

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 99, 100, 102, 69, 71, 72, 94, 98, 158 163, КАС України, Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам», Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України, Мінфіну України, МОЗ України № 226/293/169 від 30.04.02 р. «Про затвердження Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», з метою забезпечення реалізації Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам", суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 в інтересах недієздатного ОСОБА_5 до УТсЗН Лисичанської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення певних дій задовольнити.

Визнати противоправними дії УТсЗН Лисичанської міської ради щодо припинення виплати державної допомоги як інваліду дитинства ОСОБА_5.

Зобов'язати УТсЗН Лисичанської міської ради поновити виплату державної допомоги як інваліду дитинства ОСОБА_5 з 01.08.2016року.

Стягнути з УТсЗН Лисичанської міської ради судовий збір на користь держави у розмірі 551.20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. за такими реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу Лисичанський міський суд Луганської області, код ЄДРПОУ 05381343.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга не буде подана. Якщо апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя: С.Л. Бойко