Ухвала суду № 64150474, 11.01.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/5/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Л. Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2017 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко Л.Я.,

суддів - Широкоряда Р.В., Онуфрієва В.М.,

із секретарем Піроженко Д.В.,

за участю прокурора Байдак А.В.

захисника-адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді матеріали кримінального провадження № 12015120160000408 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 на вирок Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.04.2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, співмешкає, на утриманні одна малолітня дитина, місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-07 липня 2005 року Знамянським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;

-01 жовтня 2010 року Знамянським міськрайонним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнився 23 квітня 2013 року по відбуттю строку покарання,

визнано винуватим та засуджено за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ст.395 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишений без розгляду.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком районного суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він на початку липня 2014 року, точної дати під час провадження досудового розслідування встановити не представилось можливим, близько 21.30 год. перебував за місцем свого проживання, за адресою: вул. Ворошилова, 22, м. Знам'янка, Кіровоградської області, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у сховище, а саме на крадіжку металевих предметів з території тракторної бригади ФГ «КАН-1». Реалізуючи указаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цей же день, близько 22.00 год., ОСОБА_4, на своєму мотоциклі «МТ-10» з коляскою, приїхав до тракторної бригади ФГ «КАН-1», розташованої за адресою: вул. Фрунзе, 386, с. Дмитрівка, Знам'янського району, Кіровоградської області. Після цього ОСОБА_6 зайшов на охоронювану територію вказаної тракторної бригади, звідки таємно, повторно, викрав 6 дисків робочої частини секції катка ККШ-6, вартістю 330 грн. кожен, загальною вартістю 1980 грн., які перебували на балансі ФГ «КАН-1», після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ФГ «КАН-1» матеріальну шкоду на загальну суму 1980 грн.

Крім того, в середині липня 2014 року, точної дати під час провадження досудового розслідування встановити не представилось можливим, близько 21.30 год. ОСОБА_6 перебував за місцем свого проживання, розташованого за адресою: вул. Ворошилова, 22, м. Знам'янка Кіровоградської області, де у нього виник умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у сховище, а саме на крадіжку металевих предметів з території тракторної бригади ФГ «КАН-1». Реалізуючи указаний умисел, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, в цей же день, близько 22.00 год., ОСОБА_6, на своєму мотоциклі «МТ-10» з коляскою, приїхав до тракторної бригади ФГ «КАН-1», розташованої за адресою: вул. Фрунзе,386, с. Дмитрівка, Знам'янського району, Кіровоградської області. Після цього ОСОБА_6 зайшов на охоронювану територію вказаної тракторної бригади, звідки таємно, повторно, викрав 7 дисків робочої частини секції катка ККШ-6, вартістю 330 грн. кожен, загальною вартістю 2310 грн., які перебували на балансі ФГ «КАН-1», після цього ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ФГ «КАН-1» матеріальну шкоду на загальну суму 2310 грн.

Крім того, ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 червня 2014 року ОСОБА_6 був встановлений адміністративний нагляд строком на 12 місяців.

Вказаною ухвалою ОСОБА_6 заборонено вихід з місця постійного проживання, в період часу з 22.00 години до 06.00 години, виїзд за межі Знам'янського району без дозволу керівництва Знам'янського MB УМВС України в Кіровоградській області, відвідування кафе, барів, ресторанів та інших торгових точок з метою вживання там алкогольних напоїв, зобов'язано з'являтись до Знам'янського MB УМВС України в Кіровоградській області на реєстрацію у першу суботу кожного місяця з 09.00 години до 12.00 години. Незважаючи на указані обмеження, ОСОБА_6, в період часу з 03 листопада 2014 року до 24 березня 2015 року, маючи умисел на самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду (порушення правил адміністративного нагляду), реалізував свій злочинний умисел, а саме, не маючи поважних причин, з метою ухилення від адміністративного нагляду, не отримавши дозволу керівництва Знам'янського MB УМВС України в Кіровоградській області, самовільно залишив місце проживання та виїхав за межі м. Знам'янка Кіровоградської області. У вказаний період часу за обраним місцем проживання, а саме вул. Ворошилова, 22, м. Знам'янка Кіровоградської області, ОСОБА_6 був відсутнім, на реєстрацію до органів внутрішніх справ не з'являвся.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду першої інстанції скасувати у частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4, винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та призначити покарання за ч.3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців, за ст.395 КК України - у виді арешту на строк 6 місяців, на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. В доповненнях до апеляційної скарги просить відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати обвинуваченому один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, з 15.05.2016 року по день набрання вироком законної сили.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі строком на 4 роки, хоча й зазначив, але не в повному обсязі врахував обставини вчинення кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого.

Скоєння ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ст.395 КК України не є випадковістю, а є наслідком образу його життя, оскільки обвинувачений не працює, раніше судимий, реально відбував покарання у місцях позбавлення волі, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, вчинив дані правопорушення маючи не зняту та не погашену, у встановленому законом порядку, судимість. Також, ОСОБА_4 вину свою у вчиненому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.3 ст.185 КК України не визнав, збитки, завдані потерпілому не відшкодував та з метою уникнення кримінальної відповідальності надавав суду покази, які не відповідають встановленим органом досудового розслідування та судом фактичним обставинам справи.

Крім того, судом належним чином не взято до уваги те, що вчинені обвинуваченим кримінальні правопорушення відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорій невеликої тяжкості та тяжких злочинів, за вчинення найтяжчого з яких передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2016 року - скасувати частково , по епізодам викрадення 6 (шести) дисків робочої частини секції катка ККШ-6, на початку липня 2014 року та по епізоду викрадення 7 (семи) дисків робочої частини секції катка ККШ-6, всередині липня 2014 року кримінальне провадження - закрити у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу кримінального правопорушення. По епізоду порушення правил адміністративного нагляду, вирок залишити без змін. Вважати ОСОБА_4, таким що відбув покарання, призначене за ст.395 КК України у вигляді 6 (шести місяців арешту), звільнивши його в залі суду.

Свої апеляційні вимоги адвокат мотивує тим, що ОСОБА_4А на стадії судового розгляду в ході свого допиту повідомив про те що він визнав свою вину по двох епізодах крадіжки майна на стадії досудового слідства під примусом, насильством застосованим до нього працівниками міліції. Проте відповідно до вимог п.6 ст.206 КПК України, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області, не доручив відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів які містились у заяві його підзахисного ОСОБА_4, чим допустив неповноту судового розгляду, що є підставою для скасування вироку. Крім того, суд не звернув увагу на те, що потерпілий звернувся з заявою до правоохоронних органів фактично через 8 місяців після викрадення майна, позбавивши цим співробітників міліції всебічно, повно дослідити всі обставини вчинення кримінального правопорушення і дійти правильного висновку про те, хто саме викрав майно потерпілого. Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, що полягає у ігноруванні перевірки заяви ОСОБА_4А щодо застосування до нього недозволених методів слідства, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження що полягає у перерахуванні доказів що взагалі не доводять вину його підзахисного, відсутності прямих доказів вини ОСОБА_4А щодо скоєння двох епізодів крадіжок, а тому вирок необхідно скасувати.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить скасувати вирок міськрайонного суду в частині засудження його за ч.3 ст.185 КК України, мотивуючи тим, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, суд не надав обєктивної оцінки тому, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були притягнуті як поняті при проведенні слідчого експерименту - є працівниками ФГ «КАН-1» й є підлеглими голові господарства, а саме потерпілому ОСОБА_5 Крім того, вважає, що свідок ОСОБА_10 надавав неправдиві свідчення під тиском працівників міліції. Зазначає також, що під час досудового кримінального провадження до нього застосовувались недозволенні методи слідства, однак суд першої інстанції не звернув на це уваги та не провів службової перевірки по факту застосування до нього недозволених методів слідства. В доповненнях до апеляційної скарги вказує, що потерпілий відмовився від позову та просив не позбавляти його волі. Вказує на те, що він визнав свою вину, оскільки йому погрожували працівники міліції, однак крадіжку він не вчиняв.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений заперечує проти задоволення апеляційної скарги прокурора доводами, які викладені ним в апеляційній скарзі.

Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і доповнення до неї, та просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та в його інтересах захисника, обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника ОСОБА_3, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримали вимоги апеляційної скарги захисника про закриття кримінального провадження за ч.3 ст. 185 КК України та доводи своїх апеляційних скарг, просили задовольнити апеляційну скаргу захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирок районного суду в частині доведеності вини ОСОБА_4 у порушенні правил адміністративного нагляду, а саме самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, ніким з учасників судового розгляду не оскаржується, а тому колегією суддів в порядку ч.1 ст. 404 КПК України не переглядається.

Розглянувши кримінальне провадження в межах поданих апеляційних скарг, встановлено що викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи, і яким суд першої інстанції дав правильну та обєктивну оцінку.

На підставі цих доказів, достатність та достовірність яких не була поставлена під сумнів вагомими доводами чи доказами стороною захисту під час судового розгляду, суд першої інстанції правильно визнав обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні злочину, передбаченим ч.3 ст. 185 КК України, кваліфікувавши його дії, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище.

Так, в судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України не визнав, пояснивши, що 02 серпня 2014 року він прийшов на відмітку до міліції, оскільки щодо нього було встановлено адміністративний нагляд. В міліції співробітник міліції ОСОБА_11 сказав, що йому відомо, про факт вчинення саме ним крадіжки котків. На його заперечення факту крадіжки він не зважав, погрожував фізичною розправою, бив електрошокером. Після чого визвав до приміщення міліції потерпілого ОСОБА_5, який сказав, що посадить його на ціпок, якщо він не визнає свою вину. Після чого він, побоюючись за своє життя, вину в крадіжці котків визнав. Потім ОСОБА_5 почав вимагати у нього за, начебто викрадені котки, 5000 грн. Оскільки грошей у нього не було, він почав ховатися від ОСОБА_5 За місцем проживання, вказаним ним при встановленні обмежень адміністративного нагляду, перестав проживати, нове місце проживання в міліцію не повідомив, до міліції на реєстрацію не ходив протягом 7 місяців. Він розумів, що таким чином порушує правила адміністративного нагляду, однак боявся за своє життя. Після того як, 05 березня 2015 року, його зловив дільничний інспектор, і судом на нього було накладено стягнення за порушення адміністративного нагляду, його знову віддали ОСОБА_11, який подзвонив ОСОБА_5 та сказав йому, що його знайшли. Коли потерпілий приїхав до відділу міліції, та, побачивши, що він йому гроші не віддає та вину не визнає, написав на нього заяву про факт викрадення ним металолому. Після того, як ОСОБА_5 написав заяву, ОСОБА_11 почав розпитувати кому саме він здав металолом, на що він навмання назвав місце, де розташований пункт прийому металобрухту, оскільки раніше там здавав свій мотоцикл. Після чого, ОСОБА_11, дізнавшись, хто саме там приймає метал, привіз приймальника металу до відділу міліції. Під час його допиту, приймальник металу декілька разів сказав, що він не здавав йому котки, але ОСОБА_11 знову почав словесно тиснути на нього і він вимушений був домовитись з приймальником металу на те, щоб останній підписав пояснення про те, що він дійсно здавав йому металеві котки.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_4 вини, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України повністю доведена дослідженими та перевіреними судом доказами, які є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5 суду першої інстанції, з яких вбачається, що він є засновником і головою фермерського господарства «КАН-1», розташованого по вул. Фрунзе, 233 в с. Дмитрівка, Знамянського району, Кіровоградської області. Територія господарства частково огороджена парканом і охороняється. В липні 2014 року з території господарства викрали робочу частину (13 котків) котка кольчато-шпорового КШК-6. В подальшому ОСОБА_4, якого він знає, бо останній працював у нього охоронцем, признався йому, що це він скоїв крадіжку, а саме двічі приїздив на мотоциклі та вивіз котки. Від заявленого цивільного позову відмовився, вказавши, що претензій матеріального характеру до обвинуваченого не має.

- показаннями свідка ОСОБА_12 в судовому засіданні, який пояснив, що в серпні 2014 року він займався прийомом металобрухту чорних та кольорових металів по вул. Дзержинського в м. Знамянка Кіровоградської області. На початку липня 2014 року, точної дати не памятає, до нього приїхав його знайомий ОСОБА_4, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_5, на своєму мотоциклі, і привіз металобрухт, а саме котки, схожі на колеса з зубцями по бокам, металевий вал, довжиною 2 метри та інші металеві вироби, загальною вагою біля 400 кг. Брухт він прийняв і заплатив за нього ОСОБА_4 приблизно 800 грн. Через два тижні ОСОБА_4 знову привіз йому аналогічний металобрухт, десь такої-ж ваги, за що він з ним розплатився. Через деякий час ОСОБА_4 і свій мотоцикл здав йому на металобрухт.

- показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які суду першої інстанції дали аналогічні показання, згідно яких вони 04 квітня 2015 року були присутні в якості понятих під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_4, де останній добровільно, без будь-якого тиску розповідав і показував, як він у липні 2014 року скоював крадіжки металевих предметів з території тракторної бригади ФГ «КАН-1».

- рапортом старшого слідчого Знамянського МВ від 15 травня 2015 року ,з якого вбачається, що в липні 2014 року ОСОБА_4 скоїв крадіжки 13 дисків робочої частини секції катка ККШ-6 з частково огородженої та охороняємої території ФГ «КАН-1» , яке розташовано за адресою: Кіровоградська область, Знамянський район, с. Дмитрівка, вул. Фрунзе, 386 (т.1а.п.63).

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, прийнятого 26 березня 2015 року від ОСОБА_5 (т.1 а.п.23).

- довідкою товарознавчого дослідження №170 від 29 квітня 2015 року, згідно якого станом на липень 2014 року ринкова вартість 13 дисків до робочої частини секції катка трьохсекційного (чавунного) 3ККШ-6, 1990 року, становить 4290грн. ( 6 шт. х 330 грн.+7 шт. х 330 грн.=4290.00 грн.) (т.1 а.п.62).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 04 квітня 2015 року (т.1 а.п.57-60), згідно якого ОСОБА_4 в присутності двох понятих розказав і показав, як і яким чином він скоїв крадіжку металевих котків. Також з вказаного протоколу вбачається, що 04.04.2015 року в приміщенні каб. № 316 Знам'янського МВ УМВС України в Кіровоградській області ОСОБА_4 було запропоновано розповісти та показати, як саме він скоїв злочин на території с. Дмитрівка, Знам'янського району, Кіровоградської області, про який він розповідав під час допиту його в якості підозрюваного. На дану пропозицію, ОСОБА_4, без будь - якого тиску та примусу з власної волі погодився на місці розповісти і показати, як саме він скоїв крадіжку. Та пояснив, що необхідно виїхати до тракторної бригади ФГ «КАН 1», що розташована по вул. Фрунзе в с. Дмитрівка, Знам'янського району, Кіровоградської області. Приїхавши до тракторної бригади ФГ «КАН 1», ОСОБА_4 добровільно , без примусу дав послідовні покази про те, що з початку квітня 2014 року по травень 2014 року він працював в охороні ТОВ «РосАгро» і охороняв техніку на тракторній бригаді, яка розташована по вул. Фрунзе в с. Дмитрівка, Знам'янського району , Кіровоградської області. На даній тракторній бригаді також знаходилося і фермерське господарство, що належить ОСОБА_5. Після посівних робіт його звільнили. Після цього, через деякий час, так як йому були потрібні гроші на продукти харчування для сім'ї, то він пригадав про те, що на території ФГ ОСОБА_5 він бачив там багато металевих виробів і вирішив поїхати туди і викрасти метал, щоб здати його на металоприймальний пункт і отримати гроші. Приблизно на початку липня 2014 року, точної дати він не пам'ятає, десь о 22.00 год. він на своєму мотоциклі «МТ-10», сірого кольору з коляскою, поїхав до даного фермерського господарства. ОСОБА_4А показав, що мотоцикл він залишив на ґрунтовій дорозі, яка проходить біля бригади з боку полів, а сам, так як територія частково огороджена, в місці де частково був відсутній паркан, зайшов на територію даного господарства. Він знав, що дана територія охороняється. Як показав ОСОБА_4, він підійшов до металевого наборного котка, який розділений на дві секції та знаходився серед інших котків десь в 100 м. від паркану. Корпус даного котка був частково розібраний, та він розібрав одну з секцій і дані запчастини відніс і складав в коляску свого мотоцикла, та поїхав до дому в м.Знам'янка, а наступного дня вранці повіз вказані викрадені запчастини на металоприймальний пункт, який розташований в м.Знам'янка, на території колишнього автопарку, в провулку між вул. Київською та вул. Маяковського, де здав дані запчастини, як металобрухт, вага яких склала приблизно 400 кг. В подальшому отримані за метал гроші, в сумі приблизно 700-800 грн., точну суму не пам'ятає, він витратив на власні потреби та потреби сім'ї.

Після вказаної крадіжки він не збирався більше їздити на територію даного фермерського господарства і скоювати там крадіжки, але через деякий час, приблизно через 2 тижні, в середині липня 2014 року, йому знову терміново знадобились гроші і він, пригадавши про метал на території тракторної бригади і вирішив знову поїхати туди і скоїти, ще раз крадіжку металу. Приблизно о 22.00 годині у липні 2014 року, він знову на своєму мотоциклі приїхав до вказаного фермерського господарства ОСОБА_5, мотоцикл знову залишив на ґрунтовій дорозі поруч з господарством, а сам пішов на територію, де підійшов до того ж самого котка, одну секцію якого він розібрав раніше, і почав розбирати другу секцію, носити запчастини та складати в коляску свого мотоциклу. Завантаживши запчастини другої секції котка в коляску свого мотоцикла, він поїхав до дому, а наступного дня знову повіз даний метал на той же металоприймальний пункт, де здав їх на металобрухт. Вага даних запчастин склала також біля 400 кг, скільки саме точно не пам'ятає, та отримав також біля 800 грн., точну суму не пам'ятає.В подальшому отримані за метал гроші він витратив на власні потреби та потреби сім'ї. На початку серпня 2014 року мотоцикл «МТ-10», сірого кольору з коляскою він здав на метал на той же приймальний пункт в м. Знам'янка

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мали значення для зясування винуватості обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, врахував сукупність всіх доказів у справі, та прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_4 умисно вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у сховище, а тому доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника в його інтересах про те, що обвинувачений не вичиняв крадіжки з території ФГ ОСОБА_5, що докази у справі взагалі не доводять його вину, відсутні прямі докази вини ОСОБА_4А щодо скоєння двох епізодів крадіжок, а тому вирок необхідноскасувати, що висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи, так як, суд не надав обєктивної оцінки тому, що свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були притягнуті, як поняті, при проведенні слідчого експерименту - є працівниками ФГ «КАН-1» й є підлеглими голові господарства, а саме потерпілому ОСОБА_5, що свідок ОСОБА_12 надавав неправдиві свідчення під тиском працівників міліції, є безпідставними та необґрунтованими, такими, що спростовуються: показаннями самого обвинуваченого, які він надавав в ході слідчого експерименту 04 квітня 2015 року, показаннями в суді першої інстанції свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_5, який показав, що дізнався від обвинуваченого про вчинення саме ним крадіжки котків з території фермерського господарства, та у своїй сукупності узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12

Крім того, колегія суддів вважає апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_4 стосовно того, що під час проведення слідчого експерименту 04 квітня 2015 року поняті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показували та розповідали йому, яким чином та як він вчиняв крадіжку , є необґрунтованими та такими, що спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_5, які є правдивими, послідовними та такими, що узгоджуються у своїй сукупності з показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які пояснили в суді першої інстанції, що під час проведення слідчого експерименту 04 квітня 2015 року за участю обвинуваченого ОСОБА_4, останній добровільно, без будь-якого тиску розповідав і показував як він у липні 2014 року скоював крадіжки металевих предметів з території тракторної бригади ФГ «КАН-1» та свідка ОСОБА_12, який в судовому засіданні , дав показання про те, що в липні 2014 року обвинувачений двічі здавав металобрухт, а саме котки, схожі на колеса з зубцями по бокам, металевий вал, довжиною 2 метри та інші металеві вироби, а потім через деякий час здав на металобрухт і свій мотоцикл.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника стосовно застосування до обвинуваченого в ході досудового розслідування недозволених методів ведення слідства, а саме: психологічного та фізичного тиску, внаслідок чого він визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, що Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області, не доручив відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів які містились у заяві його підзахисного ОСОБА_4, чим допустив неповноту судового розгляду, що є підставою для скасування вироку, колегія суддів вважає необґрунтованими та надуманими, оскільки вказані доводи були перевірені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження, про що свідчить постанова про закриття кримінального провадження від 31 жовтня 2016 року та вони не є підставою для скасування судового рішення (т.2 а.п.93-96).

Також є необґрунтованими апеляційні доводи сторони захисту про недостатню вмотивованість судового рішення, оскільки при ухваленні вироку міськрайонний суд дотримався вимог ст. 374 КПК України.

У суду апеляційної інстанції немає підстав ставити під сумнів показання обвинуваченого, які він надавав в ході слідчого експерименту 04.04.2015 року, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12, які логічні, послідовні і незмінні. Даних про те, що потерпілий ОСОБА_5, свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12 оговорюють обвинуваченого, судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого та захисника в його інтересах про застосування до ОСОБА_4 в ході досудового розслідування недозволених методів ведення слідства та не визнання ним своєї вини, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, апеляційний суд до уваги не приймає та розцінює їх як спосіб захисту від предявленого обвинувачення.

Таким чином, кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України, як це вказав суд першої інстанції, є правильною та відповідає матеріалам кримінального провадження, а тому апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 і в його інтересах захисника адвоката ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та злочином невеликої тяжкості; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, проте, не працює, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння тяжких, корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, маючи не зняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, знову вчинив тяжкий, корисливий злочин; обставини, що помякшують покарання - визнання своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, обставини, які обтяжують покарання - не встановлені, а тому обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4 не можливе без ізоляції від суспільства та призначив покарання у виді позбавлення волі, яке у даному випадку буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та відповідатиме цілям покарання.

Призначене судом першої інстанції покарання, з яким згодна і колегія суддів, відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року.

Крім того, в силу викладеного, призначене ОСОБА_4 покарання не може бути визнане явно несправедливим внаслідок мякості, як це зазначено в апеляційній скарзі прокурора, і підстав для зміни вироку в частині призначення покарання колегія суддів не вбачає, оскільки вважає, що воно є необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Таким чином, що стосується доводів в апеляційній скарзі прокурора про те, що суд при призначенні покарання обвинуваченому не врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу ОСОБА_4, який свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні передбаченому ч.3 ст.185 КК України не визнав, збитки, завдані потерпілому не відшкодував та з метою уникнення кримінальної відповідальності надавав суду покази, які не відповідають встановленим органом досудового розслідування та судом фактичним обставинам справи, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зазначені в апеляційній скарзі прокурора обставини були враховані судом при призначенні обвинуваченому покарання. Окрім того, потерпілий в судовому засіданні пояснив, що матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 він не має. Переконливих доводів щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм кримінального закону, які визначають мету, загальні засади призначення покарання та порядок його відбування в апеляційній скарзі прокурора не міститься.

Таким чином, за доводами апеляційної скарги прокурора, підстав вважати, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і внаслідок цього призначив обвинуваченому мяке покарання, колегія суддів не вбачає. Підстави для задоволення апеляційної скарги останнього в цій частині відсутні.

Разом з тим, зараховуючи обвинуваченому ОСОБА_4 строк попереднього увязнення з 15 травня 2015 року по 07 квітня 2016 року, суд першої інстанції не в повній мірі зазначив вказаний строк попереднього увязнення, оскільки, відповідно до вимог ч.2 ст. 532 КПК України судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Тому, є слушними доводи прокурора, викладені в доповненні до апеляційної скарги, про зарахування обвинуваченому ОСОБА_4 у строк покарання, строку попереднього увязнення з розрахунку 1 день попереднього увязнення за 2 дні позбавлення волі з 15.05.2015 року по день набрання вироком законної сили, і вирок Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2016 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4, в частині зарахування строку попереднього увязнення у строк покарання , необхідно змінити, зарахувавши, у відповідності до вимог ч.5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання ОСОБА_4 строк його попереднього увязнення з 15 травня 2015 року по 11.01.2017 року, включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, а в решті вирок суду залишити без змін.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга з доповненнями до апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, слід задовольнити частково.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями до апеляційної скарги, задовольнити частково, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 в інтересах останнього, залишити без задоволення.

Вирок Знамянського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07.04.2016 року стосовно ОСОБА_4 змінити в частині зарахування строку попереднього увязнення в строк покарання.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, п. 2 Перехідних положень Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання»зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4, строк його тримання під вартою в місцях попереднього увязнення з 15.05.2015 року по 11.01.2017 року, включно, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:Підписи:

Згідно з оригіналом.

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2