Ухвала суду № 64148503, 18.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 січня 2017 року Справа № 905/1517/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,перевіривши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016у справі№ 905/1517/16 господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"прозобов`язання ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" повернути на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" вантажний автомобіль MAN 26413, № кузова/шасі WMAH23ZZ24G167685, номерний знак АА0369СТ

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.07.2016 у справі № 905/1517/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" повернуто скаржникові на підставі п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.10.2016 у справі № 905/1517/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" повторно повернуто скаржникові на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України

Скаржник втретє звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, яка ухвалою Вищого господарського суду України від 18.11.2016 була повернута на підставі п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Подана 07.12.2016 (відповідно до вхідного штампу суду апеляційної інстанції) вчетверте Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (надалі - скаржник) касаційна скарга б/н, б/д на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 905/1517/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі

Дослідивши подану вчетверте Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" касаційну скаргу, колегія суддів встановила, що скаржником взагалі не додано доказів надсилання копії касаційної скарги іншій стороні у справі, що відповідно до наведеного є підставою для повернення касаційної скарги скаржникові без розгляду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Колегією суддів з'ясовано, що звертаючись вчетверте з касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" не додало документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України є підставою для повернення такої скарги.

При цьому, у касаційній скарзі скаржник вказував, що на даний час підприємство знаходиться у важкому фінансовому стані та не має змоги сплатити судовий збір. Проте, жодного разу при зверненні до Вищого господарського суду України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" не подано клопотання про звільнення чи відстрочення сплати судового збору з відповідним обґрунтуванням та з додаванням до нього, відповідно до ст. 32 ГПК України, належних доказів.

Крім того, згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у клопотанні про відновлення пропущеного строку повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за клопотанням сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" в прохальній частині касаційної скарги просить поновити строк для подання касаційної скарги, але будь-яких доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не надано.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для відновлення строку на касаційне оскарження.

Стаття 129 Конституції України визначає, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом приписів статті 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами (тобто, не зловживати ними, у тому числі, з метою умисного затягування судового процесу; в даному випадку, судова колегія вбачає у діях скаржника, який вчетверте звертається з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, при цьому, щоразу допускаючи одні й ті ж порушення та не усуваючи їх при наступному зверненні, зловживання правами, з метою затягування судового процесу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, поданий в квітні 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" позов до господарського суду Донецької області з вимогами до ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" до цього часу не розглянутий, у зв'язку з постійним оскарженням ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" процесуальних документів судів попередніх інстанцій та допущенням останнім аналогічних та ідентичних помилок, що зумовлюють повернення поданих ним касаційних скарг без розгляду).

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 3, п. 4, п. 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" у відновленні строку на подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016у справі № 905/1517/16.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 13.06.2016 у справі № 905/1517/16 повернути скаржнику без розгляду.

3. Справу № 905/1517/16 повернути до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере