Постанова № 64148196, 16.01.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1895/16

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Войтовича І.І.,

при секретарі: Багненко Т.В.,

за участю:

представника позивача - Кермача А.І.,

представника відповідача - Юдіна В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптимум транс"

до Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимум Транс» з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.11.2016 р. №0001901422 та №0001911422.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши думку представників сторін та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Херсонській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Оптимум транс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 р. та податку на додану вартість за грудень 2015 р. по взаємовідносинам із платником податків ПП «Комір груп», подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента - постачальника послуг, відображення здійсненних фінансово - господарських операцій у податковій звітності.

За результатами перевірки складено акт №131/21-22-14-06/38823296 від 07.11.2016 р., яким встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст..135 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755- VI ( в редакції після 01.01.2015 р. ); п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996- ХIV; п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п.4,п.21 П9С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 107204,00 грн. за 2015 р.;

- п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755- VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2015 р., що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 119116,00 грн. по фінансово - господарським взаємовідносинам ПП «Комір Груп».

22 листопада 2016 року, на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки, відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення №0001911422, яким ТОВ "Оптимум транс" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 178674,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 119116,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 59558,00 грн. та повідомлення-рішення №0001901422, яким ТОВ "Оптимум транс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 107204,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 107204,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 0,00 грн.

Підставою для визнання недійсності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Комір Груп», за договором від 01.12.2015 р. №18-02-СМПО, слугувало посилання контролюючого органу на лист Державної прикордонної служби України №2310/5/99-9909-01-16 від 12.02.2016 р. відповідно до якого ОСОБА_3 (директор ПП «Комір Груп») виїхав з України 07.08.2011 р. та в подальшому не перетинав Державний кордон України.

На підставі вищевикладеного відповідач вважає, що ТОВ «Оптимум Транс» не мало реальної спроможності для проведення фінансово - господарських операцій з вищезазначеним контрагентом по договору від 01.12.2015 р. №18-02-СМПО на здійснення транспортно - експедиційних послуг.

Не погоджуючись із вищенаведеним оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що 01.12.2015 р. між ТОВ «Оптимум Транс» та ПП «Комір Групп» (виконавець) укладений договір №18-02-СМПО про надання транспортно- експедиційних послуг в ДП «Спеціалізований морський порт «Октябрьськ» м. Миколаїв.

Зазначений договір було укладено з метою виконання іншого договору №18-СМПО від 01.04.2015 р., укладеного між ТОВ «Оптимум Транс» (виконавець) та ТОВ «АСТ «Логистик» (замовник) про транспортно - експедиційне обслуговування зовнішньо - торгівельних вантажів в ДП «Спеціалізований морський порт «Октябрськ» м. Миколаїв.

Із ДП «Спеціалізований морський порт «Октябрьськ» м. Миколаїв ( портовий оператор) ТОВ «Оптимум Транс» (замовник) також укладений договір від 23.12.2014 р. № 434П- 2014 р. про надання послуг із вантажних операцій на території портового оператора з вантажами, що прибули для замовника.

Отже, у ТОВ «Оптимум Транс» була наявна ділова мета та економічна доцільність укладення договору із ПП «Комір Груп».

На виконання умов договору №18-02-СМПО про надання транспортно - експедиційних послуг ПП «Комір Груп» сторонами складені та підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 12.12.2015 р. №42, від 24.12.2015 р. №140 та від 27.12.2015 р. №143 про транспортно - експедиційне обслуговування вантажів на території ДП «Спеціалізований морський порт «Октябрьськ» м. Миколаїв.

Оплата за отримані послуги проведена у повному обсязі у безготівковому порядку на загальну суму 714696,48 грн., в тому числі ПДВ 119116,08 грн., що підтверджується наданими суду доказами, а саме: рахунок - фактурою №140 від 24.12.2015 р. на суму 182016,00 грн. у т.ч. ПДВ 30336,00 грн., №143 від 27.12.2015 р. на суму 86731,20 грн. у т.ч. ПДВ 14455,20 грн., №42 від 12.12.2015 р. на суму 445949,28 грн. у т.ч. ПДВ 74324,88 грн.; платіжними дорученнями №509 від 15.12.22015 р. на суму 445949,28 грн. у т.ч. ПДВ 74324,88 грн., №540 від 25.12.2015 р. на суму 182016,00 грн. у т.ч. ПДВ в сумі 30336,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача як на підставу визнання недійсності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «Комір Груп», за договором від 01.12.2015 р. №18-02-СМПО, на лист Державної прикордонної служби України №2310/5/99-9909-01-16 від 12.02.2016 р. відповідно до якого ОСОБА_3 (директор ПП «Комір Груп») виїхав з України 07.08.2011 р. та в подальшому не перетинав Державний кордон України, виходячи з наступного.

Суд звертає увагу, на те що відповідно наданих суду доказів на момент укладення правочинів та на день подання позову до суду позивач є правоздатною особою і перебуває у якості зареєстрованої особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується випискою.

Як вбачається з Акту перевірки в ньому відсутні посилання на те, що установчі документи Свідоцтво про державну реєстрацію та Свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Комір Груп» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочину.

Також, суд зазначає, що відсутність засновника підприємства на території України не може бути підставою для визнання нереальними його господарських операцій, оскільки до ЄДР з 12.04.2015 р. внесений запис про те, що особою, що обрана до органу управління та має право вчиняти від імені особи без довіреності є ОСОБА_4.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання (надання) транспортно - експедиційних послуг.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом безпідставним.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для встановлення нереальності господарських операцій позивача з контрагентом слугував лист Державної прикордонної служби України №2310/5/99-9909-01-16 від 12.02.2016 р.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), по операціям з придбання послуг, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 107204,00 грн. за 2015 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування валових витрат по взаємовідносинах з ПП «Комір - Груп».

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на підставі наявних належно оформлених первинних документів податкового обліку позивач правомірно включив до складу валових витрат у перевіряємому періоді витрати по взаємовідносинам з ПП «Комір - Груп», у зв'язку з чим висновки акту перевірки про порушення позивачем пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, ст..135 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо встановлення контролюючим органом порушень п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 р. №2755- VI (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2015 р., що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 119116,00 грн. по фінансово - господарським взаємовідносинам ПП «Комір Груп», суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновок відповідача щодо порушень п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, безпідставним.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення від 22.11.2016 р. №0001901422 та №0001911422 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов є підставним та обґрунтованим, а тому його слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області №0001911422 від 22.11.2016 року, яким ТОВ "Оптимум транс" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 178674,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 119116,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 59558,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області №0001901422 від 22.11.2016 року, яким ТОВ "Оптимум транс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 107204,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 107204,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 0,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Оптимум транс" ( код ЄДРПОУ 38823296) сплачений судовий збір в сумі 4 288, 18 грн. (Чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень 18 коп.) шляхом безспірного списання.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 січня 2017 р.

Суддя Войтович І.І.

кат. 8.3.3