Ухвала суду № 64147489, 17.01.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9064/15-ц

Провадження № 22-ц/779/185/2017

Категорія 44

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Василишин Л.В.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Івано-Франківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№12) до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року Івано-Франківська установа виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області (№ 12) звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про виселення його без надання іншого житлового приміщення.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що на балансі Івано-Франківського слідчого ізолятора перебуває приміщення гуртожитку, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

У кімнаті АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2, який вселився туди без законних на те підстав, а тому він підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 жовтня 2015 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_2 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначив, що він належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду справи та не мав можливості прийняти участь у розгляді справи.

Апелянт зазначив, що він тривалий час працює в управлінні державної пенітенціарної служби України на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності, у зв»язку з чим йому була надана кімната у гуртожитку Івано-Франківського СІЗО по АДРЕСА_1

В 2011-2013 роках у даній будівлі проводились ремонтно-будівельні роботи по переплануванню адміністративних приміщень під службові квартири. Внаслідок проведення за кошти відповідача реконструкції адміністративних приміщень побудована квартира АДРЕСА_1. Після проведення реконструкції спільним засіданням житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28.01.2014 року дана квартира виділена відповідачу. На той час ордери на вселення позивачем також не видавались, і оскільки це обов'язок покладений саме на власника чи балансоутримувача приміщення, вселення відповідача не можна вважати самовільним. Після вселення в спірне приміщення 29.04.2014 року між відповідачем та Івано-Франківським слідчим ізолятором був укладений договір №Г-73 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, який діє і на даний момент, а відповідачем регулярно сплачуються відповідні платежі.

У зв»зку з наведеним, апелянт вважає невірним висновок суду про те що він вселився в гуртожиток самовільно, тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник апелянта - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній підстав.

Представник позивача Івано-Франківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області Витвицька В.Д. заперечила доводи апеляційної скарги посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до Протоколу №01/2014 спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28 січня 2014 року було проведено попередній розподіл службових житлових приміщень в будівлі відомчого гуртожитку Івано-Франківського слідчого ізолятора між працівниками управління та СІЗО.

Згідно змісту вказаного протоколу - відповідно до п.6 протоколу №2 засідання центральної житлової комісії державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.08.2010 року, погоджено питання щодо надання статусу службового житла відомчому гуртожитку Івано-Франківського слідчого ізолятора. Протягом 2011-2013 років проводилися ремонтно-будівельні роботи по переплануванню приміщень під службові квартири. Відповідно до проектної документації в чотирьох-поверховій будівлі після перепланування отримано 7 квартир, які запропоновано розподілити між працівниками управління та слідчого ізолятора. Так, комісія вирішила попередньо розподілити службові квартиру АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, начальнику відділу бухгалтерського обліку фінансової звітності управління. (а.с.7)

Згідно п. 6 Протоколу №2 засідання центральної житлової комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань від 17 серпня 2010 року погоджено лист управління держдепартаменту в Івано-Франківській області від 24.06.2010 року №11-3123 щодо надання статусу службового житла відомчого гуртожитку Івано-Франківського слідчого ізолятора.(а.с.95).

29.04.2014 року між Івано-Франківським слідчим ізолятором та ОСОБА_2 укладено договір Г-73 на відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг, предметом якого є відшкодування споживачем ОСОБА_2 витрат на утримання приміщення загальною площею 32 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Протоколом №2/2014 Спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 13.08.2014 року за результатами розгляду подання прокуратури Івано-Франківської області про порушення вимог законодавства щодо розподілу службового житла - відмінено попередній розподіл службових житлових приміщень і в будівлі відомчого гуртожитку Івано-Франківського слідчого ізолятора до отримання відповідних рішень органу місцевого самоврядування. (а.с.8).

Управлінням ДПтС України в Івано-Франківській області 17.09.2014 року та 06.10.2014 року ОСОБА_2 надіслано повідомлення про добровільне виселення із зайнятого ним приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та додаткову угоду про розірвання договору №Г-73 від 29.04.2014 року про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг.(а.с. 9,10).

Встановлено, що будівля по вул. Коновальця,70-Б в м. Івано-Франківську знаходиться на балансі Івано-Франківської установи виконання покарань управління ДПтС України в Івано-Франківській області у статусі гуртожитку для працівників.

Так, з відповіді ДПтС України в Івано-Франківській області № 18/1-3271 від 13.11.2015 будівля має статус гуртожитку для працівників на підставі рішення ВК Івано-Франківської міської ради № 356 від 24.07.2008, Івано-Франківською установою виконання покарань управління ДПтС України в Івано-Франківській області кошти на перепланування будівлі гуртожитку не виділялися. В період 2001-2014 років ордери на зайняття приміщень у гуртожитку не видавалися, а також не видавалися ордери на службові приміщення в будівлі гуртожитку.(а.с.97).

Згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 24.07.2008 року №356 - гуртожитку для працівників Державного департаменту України з виконання покарань в Івано-Франківській області присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1. (а.с.6).

Із відповіді керуючого справами виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 13.11.2015 року №4778/01-14/14 вбачається, що виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради не приймалось рішення з приводу надання будинку АДРЕСА_1, статусу «гуртожитку», надання дозволів на переобладнання приміщень під житлові, а також не приймалось рішень щодо включення окремих приміщень вказаного будинку до числа службового житла.

Службові жилі приміщення, згідно ст. 118 ЖК України, призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Відповідно до положень ч.2 ст.121 та ч. 1 ст. 122 ЖК України службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення.

Крім того, згідно зі ст. ст.127, 128, 129 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

З огляду на зазначене, єдиною підставою для вселення у службове жиле приміщення та жиле приміщення в гуртожитку являється спеціальний ордер.

Оскільки за відсутності відповідної проектної документації щодо перепланування приміщення гуртожитку, Спільним засіданням житлово-побутової комісії управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора позивачем прийнято рішення тільки про попередній розподіл службових квартир відомчого гуртожитку, отриманих в результаті перепланування, які фактично не набули статусу службового та за відсутності ордера для вселення, слід дійти висновку, що ОСОБА_2 самоправно зайняв жиле приміщення, а тому відповідно до положень ч.3 ст. 116 ЖК України підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Посилання апелянта на те, що його вселення не можна вважати самовільним, оскільки між ним та Івано-Франківським слідчим ізолятором був укладений договір №Г-73 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до протоколу Спільного засідання житлово-побутових комісій управління ДПтС України в Івано-Франківській області та Івано-Франківського слідчого ізолятора від 28.01.2014 року прийнято рішення про попередній розподіл службової квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 (без зазначення площі), а договір про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна та комунальних послуг не містить даних щодо утримання службової квартири, наданої ОСОБА_2, натомість у договорі вказано про зайняття останнім приміщення загальною площею 32 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а не АДРЕСА_1.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам по справі, рішення суду ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 жовтня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

Л.В. Василишин