Постанова № 64146754, 10.01.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

10 січня 2017 року Справа № 814/2330/16

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 1903, 87 грн., -

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 1903, 87 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно розрахунку за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується заборгованість перед бюджетом по єдиному податку у розмірі 1903, 87 грн., яка відповідачем у добровільному порядку погашена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини не прибуття не повідомив, клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, жодних пояснень, заперечень проти позову, заяв до суду не надавав. На підставі пункту 10 частини 1 статті 3, частини 6 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 12.12.2013 року та перебуває на обліку як платник податків в Южноукраїнській ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області з 13.12.2013 р. №141413197627.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 18.12.2013 року звернувся до позивача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2014 року (а.с. 18), в якій зазначив вид підприємницької діяльності: роздрібна торгівля в неспіціалізованих магазинах (КВЕД 47.19).

Згідно розрахунку податкового боргу, відповідач станом на 01.11.2016 р. має заборгованість зі сплати єдиного податку у розмірі 1903,87 грн. (а.с. 20).

У відповідності до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п.16.1.4. п.16.1.ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.10.1.2 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, єдиний податок.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою І розділу XIV ПК України.

Згідно з п.291.3 ст.291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Групи платників єдиного податку, на які поділяються суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності встановлені у п.291.4 ст.291 ПК України.

Так, п.п. 298.1.1, 298.1.2. п.298.1 ст.298 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) передбачено, що для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву. Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виписано свідоцтво платника єдиного податку.

Як вже встановлено судом, відповідач 18.12.2013 року подав до позивача заяву про застосування спрощеної системи оподаткування з 01.01.2014 року, в якій зазначив вид підприємницької діяльності: роздрібна торгівля в неспіціалізованих магазинах (КВЕД 47.19).

Згідно з пп. 293.1, 293.2. ст.293 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості), ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктами 294.1, 294.2 ст.294 ПК України визначено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої групи є календарний рік. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Відповідно до п. 295.1. ст.295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Але, всупереч вказаних вимог законодавства, внаслідок несплати грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб починаючи з 20.07.2014 р. по 30.04.2015 р., утворилася заборгованість у сумі 1903,87 грн.

Відповідно до п. 300.1. ст. 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Згідно п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, відповідач суму боргу у визначені строки не сплатив. Пунктом 59.1 ст.59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.59.5. ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Судом встановлено, що позивачем було винесено податкову вимогу форми "Ф" від 06.01.2015 року №19-14 на суму 1026,91 грн. (а.с.17).

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості по єдиному податку станом на момент розгляду справи до суду не надано. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання до суду облікової картки платника податків та обґрунтованого розрахунку суми податкового боргу.

Відповідно до п. 41.2 ст.41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. 20.1.34 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п.п. 95.1, 95.2, 95.3 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи, що з дня надіслання податковим органом відповідачу податкової вимоги минуло 60 календарних днів, в першу чергу вживаються заходи щодо погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення коштів, які перебувають у його власності, з рахунків платника податків у банках за рішенням суду.

Отже, за відсутності добровільної сплати відповідачем суми заборгованості, вказана сума податкового боргу відповідача підлягає стягненню за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст.11, 71, 128, 158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 1903, 87 грн. - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 1903, 87 грн. (одна тисяча дев'ятсот три гривні вісімдесят сім копійок) до Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва