Постанова № 64146567, 13.01.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2017 рокум. Ужгород№ 807/1937/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Пирожук Н.П.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;

відповідача: Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області, представник - Савицький С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ужгородської об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі-відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 22058-13.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Ужгородською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області 29.06.2016 року складено податкове повідомлення-рішення № 22058-13, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб розміром 25 тис. гривень.

Перелік платників транспортного податку встановлений ст. 267 п. 267.1 пп. 267.1.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), відповідно до якого платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування транспортним податком згідно зі ст. 267 п. 267.2 пп. 267.2.1 ПК України є лекові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Позивач в позовній заяві також зазначила, що розрахунок середньоринкової вартості належного їй автомобіля марки TOYOTA (модель Highlander, тип двигуна - V6 бензиновий, об'єм циліндрів двигуна - 3,5 л., тип коробки переключення передач - автомат, пробіг станом на день подання позовної заяви - 109873 км, реєстраційний номер НОМЕР_1), виконаний за допомогою офіційно визнаного інструменту, розміщеного на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України свідчить про те, що його середньоринкова вартість складає 642 тис. 666 гривень 14 копійок. Мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2016 року встановлений ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та дорівнює 1 тис. 378 гривень, а відтак 750 розмірів мінімальної заробітної плати складають 1 млн. 33 тис. 500 гривень, що більше ніж середньоринкова вартість належного позивачці автомобіля.

Таким чином, з урахуванням норми ст. 267 п. 267.2 пп. 267.2.1 ПК України, належний позивачці легковий автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком, внаслідок чого у неї відсутній податковий обов'язок з його сплати.

Отже, податкове повідомлення рішення № 29.06.2016 року № 22058-13 підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених в запереченнях на адміністративний позов (а.с.21) та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки TOYOTA, модель Highlander V6 4 WD, бензиновий, об'єм двигуна - 3456 куб. см.., тип коробки переключення передач - автомат, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією талона про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.12).

29.06.2016 року, Ужгородською ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято податкове повідомлення рішення № 22058-13 (а.с.8), яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по транспортного податку з фізичних осіб (код-18011000) та зобов'язано позивачку сплатити суму податку в розмірі 25000,00 грн. за 2016 рік.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачка оскаржила його в адміністративному порядку, звернувшись з скаргою від 13.10.2016 року до Головного управління ДФС у Закарпатській області (а.с.9), в якій просила скасувати податкове повідомлення-рішення № 22058-13 від 29.06.2016р.

Рішенням Головного управління ДФС у Закарпатській області від 01.11.2016р. № 475/Х/07-16-10-01-47 (а.с.10) скаргу позивачки від 13.10.2016р. залишено без розгляду.

Протиправність, ну думку позивачки, податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року № 22058-13 і стала підставою для звернення до суду з позовом про його скасування.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», норми якого набрали чинності 01.01.2015р., викладено у новій редакції статтю 267 ПК України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Разом з тим, Законом України від 24.12.2015 році № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» внесені зміни до ПК України, зокрема у частині спплати транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016р.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України: платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України: об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

У відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України: базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України: ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України: базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пункт 267.6 статті 267 ПК України визначає порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Зокрема, згідно з п. 267.6 ст. 267 ПК України: обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Як вже зазначалося вище та враховуючи положення пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Тобто, даною нормою встановлено два критерії, згідно з якими нараховується та справляється транспортний податок з фізичних осіб, а саме:

- легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) (в 2016 році, це автомобілі не старіше 2011 року включно);

- середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (тобто, легкові автомобілі, вартість яких у 2016 році складала понад 1 033 500 грн.).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» передбачено розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2016 року в сумі 1378,00 грн.

Отже, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких у 2016 році становила понад 1 033 500 грн. (750х1378) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), тобто не старіше 2011 року.

З 19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016р. № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» (далі-Постанова), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

В силу п. 2 Постанови зазначено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

В п. 14 цієї ж Постанови передбачено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Як встановлено судом та підтверджується в матеріалах справи, позивач ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля марки TOYOTA, моделі HIGHLANDER, об'ємом двигуна 3,5 л., рік випуску 2011, пробігом 109873 км, середньоринкова вартість якого становить 642 666,14 грн., визначена на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, що підтверджується відповідною роздруківкою з офіційного сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.13).

Водночас, представником відповідача в судовому засіданні 16.12.2016 року було заявлено клопотання про проведення розрахунку середньоринкової вартості автомобіля у урахуванням нульового пробігу « 0».

Позивачем було повторно проведено розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля марки TOYOTA, моделі HIGHLANDER, об'ємом двигуна 3,5 л., рік випуску 2011, пробігом 0 км, середньоринкова вартість якого становила 680 656,25 грн., що додатково підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.27).

Тобто, ціна легкового автомобіля, що є предметом спору у даній справі є меншою ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат (1 033 500 грн.), встановленої законом на 1 січня 2016 року.

Представником відповідача не надано жодних належних доказів того, що належний позивачці автомобіль, станом на 01.01.2016р., мав вартість більшу, ніж вона розрахована, згідно з методикою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України.

Наданий в судовому засіданні технологічний файл, який послужив підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взагалі не місить ціни легкового лекгового автомобіля (а.с.28).

За таких підстав, належний позивачу транспортний засіб не є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, а тому вона не зобов'язана сплачувати транспортний податок.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивачу безпідставно визначено суму податкового зобов'язання по транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 22058-13 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, виходячи з наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України: якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області - задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Закарпатській області від 29.06.2016 року № 22058-13.

3.Стягнути з Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Загорська, 10 а, код ЄДРПОУ 39595916) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одну гривню двадцять копійок) грн.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяО.М. Шешеня

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 13 січня 2017 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 січня 2017 року.