Постанова № 64145996, 10.01.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 січня 2017 р. Справа № 802/1845/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Калинівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області

про: скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) до Калинівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Калинівська ОДПІ) про скасування вимоги про сплату боргу.

В обґрунтування позову зазначає, що 21.04.16 року отримала вимогу про сплату боргу від 03.03.16 року №Ф-21023-23, згідно з якою відповідач зобов'язав сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 73487,96 грн. Дану вимогу позивач вважає протиправною, оскільки у податковій вимозі не вказано, на підставі якого акту перевірки відповідач визначив суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак просить скасувати податкову вимогу №Ф-2102-23 від 03.03.2016 року.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що 21 квітня 2016 року позивач отримала вимогу про сплату боргу від 03.03.16 року №Ф-21023-23, згідно з якою зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 73487,96 грн (а.с. 11).

27 квітня 2016 року позивач направила первинну скаргу до ГУ ДФС у Вінницькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2016 року №Ф-2102-23.

13 травня 2016 року ГУ ДФС у Вінницькій області надіслало рішення про результати розгляду первинної скарги позивачу, у якому повідомлено про відсутність підстав для задоволення скарги (а.с. 12-15).

Вважаючи, що рішення про результати розгляду первинної скарги від 13.05.16 року є протиправним, позивач звернулася із скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Голови ДФС України Насіровим Р.М. від 14.06.16 року, рішення від 13 травня 2016 року ГУ ДФС у Вінницькій області залишено без змін, скаргу ОСОБА_2 від 26.05.16 року без задоволення (а.с. 16-17).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо правомірності винесеної податкової вимоги №Ф-2102-23 від 03.03.16 року суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною першою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Судом встановлено з письмових доказів, що податкову вимогу вимогу №Ф-2102-23 від 03.03.2016 року сформовано на підставі інтегрованої картки по ОСОБА_2 станом на 29.02.2016 року Калинівською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, підпунктом 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VІ передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом.

Грошове зобов'язання платника податків відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З у рахуванням уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 сума чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік становить 4161 грн. 36 коп.

Відтак, за 2013 рік сума нарахованого єдиного внеску становить 4080,76 грн.

В свою чергу, позивач сплатила у 2013 році єдиний соціальний внесок в сумі 2388 грн. 06 коп., що підтверджується випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що міститься в матеріалах справи.

Отже, суд дійшов висновку,що сума недоїмки ОСОБА_2 щодо сплати єдиного соціального внеску за 2013 рік становить 2412,70 грн.

У відповідності з податковою декларацією про майновий стан і доходи ОСОБА_2 сума чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік становить 3198,42 грн.

Відтак, за 2014 рік сума нарахованого єдиного внеску становить 5071,80 грн.

Разом з тим, позивач сплатила у 2014 році єдиний соціальний внесок в сумі 4226 грн. 50 коп., що підтверджується випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що міститься в матеріалах справи.

Отже, на думку суду, сума недоїмки ОСОБА_2 щодо сплати єдиного соціального внеску за 2014 рік становить 845,30 грн.

Крім того, суд встановив, що згідно із податковою декларацією про майновий стан і доходи ОСОБА_2 сума чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік становить 3190 грн.

Відтак, за 2015 рік сума нарахованого єдиного внеску становить 5293,88 грн.

В свою чергу, позивач сплатила у 2015 році єдиний соціальний внесок в сумі 5071 грн. 80 коп., що підтверджується випискою по рахунку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», що міститься в матеріалах справи.

Таким чином, сума недоїмки ОСОБА_2 щодо сплати єдиного соціального внеску за 2015 рік становить 222 грн. 08 грн.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що застосування штрафних санкцій в зв'язку з несплатою самостійно визначених грошових зобов'язань слід застосовувати лише до суми котра рахується податковим боргом на кінець звітного періоду.

Разом з тим, з досліджених у судовому засіданні матеріалів справи, встановлено що відповідачем застосовано штрафні санкції на загальну суму податкового зобов'язання, тоді як згідно з положеннями ПК України відповідні санкції мали б бути застосовані виключно на суму недоплаченої суми єдиного внеску.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що під час винесення податкової вимоги суб'єкт владних повноважень діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством, а тому, наявні усі підстави для визнання протиправною та скасування податкової вимоги №Ф-2102-23 від 03.03.2016 року.

Згідно ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті вищезазначеного, суд вважає, що доказів, які б спростовували позовні вимоги, суду надано не було. Тому, прийнята податкова вимога №Ф-2102-23 від 03.03.2016 року Калинівською ОДПІ є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню у повній мірі.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.03.2016 року № Ф-2102-23.

Стягнути на користь ОСОБА_2 1378 грн. (судовий збір, що був сплачений згідно квитанції № 96 від 01.11.2016 року) за рахунок бюджетних асигнувань Калинівської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна