Ухвала суду № 64145667, 18.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1684/16

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Вербицької Н.В.,

- Потапчука В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 7120-00 від 25.06.2016 року, яким йому визначено грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 10400,50 гривень за 2015 рік.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 13.04.2008 року володіє на праві приватної власності нежитловою будівлею корівнику, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1707,8 кв.м.

19.01.2015 року Миколаївською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області прийнято рішення № 5 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по Миколаївській сільській раді».

Відповідно до цього рішення встановлено ставку для об'єктів нежитлової нерухомості в розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Станом на 01.01.2015 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1218 гривень, тобто ставка податку 6,09 гривень (0,5%).

На підставі вказаного рішення, Очаківською ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області позивачу обраховано суму податку на нерухоме майно 1707,8 м (площа приміщення) х 6,90 гривень (ставка податку) = 10400,50 гривень.

25.06.2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 7152-00 про визначення ОСОБА_2 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 10400,50 гривень за 2015 рік.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, оскільки в строк до 15.07.2014 року Миколаївської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області не було офіційне оприлюднено відповідне рішення про встановлення ставок такого податку.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

За правилами пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать, зокрема, податок на майно.

Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у період, за який позивачу виставлено податкове зобов'язання) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Аналогічні вимоги містить п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, у наведеній редакції, відповідно до якого сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Також, відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України, у цій же редакції, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР.

Так, пунктом 24 частини 1 статті 26 наведеного Закону встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень, а Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

При цьому, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України (пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Так, згідно пп. 12.3.2, 12.3.3, 12.34 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення Миколаївською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області № 5 від 19.01.2015 року) при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, правила щодо прийняття місцевими радами рішень щодо зміни розмірів податків, які справляються до бюджетів та формують їх доходну частину, що визначені податковим та бюджетним законодавством, є однаковими.

З наведених положень податкового та бюджетного законодавства вбачається, що місцеві ради мають обов'язково вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Тобто, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до Податкового кодексу України.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Тобто, зазначеними приписами було рекомендовано органам місцевого самоврядування, а не зобов'язано, прийняти рішення щодо встановлення у 2015 році місцевого податку на майно.

При цьому, Законом № 71-VІІІ не були внесені зміни до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 та пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

Водночас, відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік на підставі рішення Миколаївською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, яке прийняте 19.01.2015 року, що суперечить наведеним положенням Податкового кодексу України.

Таке застосування не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах колегія суддів застосує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги повністю спростовуються наведеними вище висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: В.О. Потапчук