Ухвала суду № 64141629, 12.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ [1]

12 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання договору дійсним та визнання права на отримання гарантованої суми відшкодування за банківським вкладом,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 року,

встановила:

у березні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дійсним Договір банківського вкладу №002-13512-260115 від 26.01.2015 р., укладений між ним та ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого на депозитному рахунку було розміщено кошти в сумі 8 000 доларів США. строком до 25.07.2015 р. з процентною ставкою 5,5 процентів річних. У вересні 2015 р. він отримав лист від банку, в якому його було повідомлено, що вказаний Договір є нікчемним. 16.10.2015 р. він подав заяву до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про виплату йому гарантованої суми відшкодування, однак виплату не було здійснено. В зв'язку з цим позивач просив визнати договір дійсним, визнати за ним право на повернення суми банківського вкладу з нарахованими процентами.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивача - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, він 26.01.2015 р. уклав з ПАТ «Дельта Банк» Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая», відповідно до якого сума вкладу становила 8 000 дол. США на строк до 25.07.2015 р. з процентною ставкою 5,5% річних. Листом від імені Тимчасової адміністрації у банку від 23.09.2015 р. йому було повідомлено, що вказаний договір є нікчемним на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Тому позивач просив визнати укладений ним договір банківського вкладу дійсним та визнати за ним право на повернення суми вкладу в розмірі 8 000 дол. США з нарахованими відсотками в межах гарантованої суми відшкодування.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 р. в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний Договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» від 26.01.2015 р., укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, є нікчемним, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку, задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення Закону України «Про банки та банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», «Про Національний банк України», ст.204, 216, 236, 1066, 1068 ЦК України,

Як видно з матеріалів справи, між позивачем та ПАТ Дельта Банк» 26.01.2015 р. було укладено Договір банківського вкладу. Додатковою угодою від 26.01.2015 р. сторони домовились, що зарахування коштів здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, або шляхом перерахування з відкритого у банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладення договору не буде здійснено зарахування або перерахування коштів, що становлять суму вкладу, цей договір вважається таким, що не був укладений. Відповідно до Платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності того ж дня кошти в сумі 8 000 дол. США на вказаний вклад були перераховані з рахунку ОСОБА_4 (а/с 56).

Постановою НБУ від 30.10.2014 р. №629/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних було запроваджено низку обмежень, у тому числі заборонено проведення будь-яких операцій за чинними договорами, за результатами яких збільшується сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. На момент здійснення вказаної операції 26.01.2015 р. сума грошових коштів, розміщених на рахунку ОСОБА_4 перевищувала граничний розмір відшкодування - 200 000 грн.

Відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №408 від 29.05.2015 р. була здійснена перевірка Договорів банківських вкладів, укладених між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами після 16.01.2015 р. та виявлено договори, за якими здійснювалось перерахування коштів на вкладні рахунки з рахунків фізичних осіб, які є одночасно кредиторами банку, що надає їм переваги перед іншими кредиторами та є підставою для визнання їх нікчемними.

23.09.2015 р. ОСОБА_1 було направлено Повідомлення про нікчемність укладеного ним правочину 26.01.2015 р.

Як закріплено в п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 757/9380/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1250/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.