Ухвала суду № 64141577, 12.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

12 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Соколової В.В., Чобіток А.О.,

при секретарі - Казанник М.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року,

встановила:

у травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі 108 227 грн. 61 коп., посилаючись на те, що 06 червня 2013 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в розмірі 50 000 грн. строком до 06 червня 2016 року зі сплатою 19% річних. Позивач зазначав, що умови кредитного договору позичальник не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 108 227 грн. 61 коп. та судові витрати.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що 06 червня 2013 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 50 000 грн. строком до 06 червня 2016 року зі сплатою 19% річних. Позивач зазначав, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається з 29 814 грн 76 коп. поточної заборгованості за кредитом, 9 975 грн. 19 коп. простроченої заборгованості за кредитом, 6 311 грн. 49 коп. простроченої заборгованості за відсотками, 1233 грн. 08 коп. суми заборгованості за нарахованими відсотками, а також 3 941 грн. 37 коп. інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, позивач просив стягнути на його користь прострочену комісію за обслуговування кредиту 14 935 грн. 74 коп., поточну заборгованість по сплаті комісії в розмірі 2 535 грн. та пеню в розмірі 21 382 грн. 56 коп.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 108 227 грн. 61 коп. та судові витрати.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено умови укладеного договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, а тому з неї підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 108 27 грн. 61 коп. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 526, 549, 551, 610, 611, 612, 615, 625, 1050, 1054 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 червня 2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 50 000 грн. строком до 06 червня 2016 року зі сплатою 19% річних за користування кредитом.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивачем при зверненні до суду не було надано належних доказів на підтвердження отримання відповідачем кредиту. Однак, такі доводи апелянта є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Матеріали справи містять копію меморіального ордеру, який свідчить про отримання позичальником грошових коштів за спірним кредитним договором. Крім того, відповідач після укладення договору сплачувала чергові платежі, а тому підстави вважати, що грошові кошти на виконання умов договору нею отримано не було - відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки посиланням відповідача на те, що кредитний договір не відповідає вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», а тому підстав для задоволення позову немає, також не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ «ВТБ Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 24 лютого 2016 року, яке набрало законної сили 10 березня 2016 року, у задоволенні вказаного позову було відмовлено та встановлено відсутність порушень закону при укладенні спірного кредитного договору.

Посилання представника апелянта на те, що розрахунок заборгованості не відповідає дійсності не може бути взяте до уваги, оскільки під час розгляду справи стороною відповідача власного розрахунку до суду надано не було, клопотань про призначення експертизи - не заявлено.

Також слід зазначити, що доводи апеляційної скарги про те, що судом було стягнуто з відповідача пеню поза межами строку позовної давності, спростовуються матеріалами справи. Представником позивача в ході розгляду справи було надано розрахунок нарахованої відповідачу пені в межах встановленого законом річного строку.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 755/9295/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1231/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.