Ухвала суду № 64141554, 12.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц/796/935/2017 Головуючий в 1 інстанції -Гончарук В.П.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Романенка Олексія Євгеновича, діючого в інтересах Національної академії внутрішніх справ України, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року в справі за позовом Національної академії внутрішніх справ України до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за навчання,-

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2016 року провадження у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ України до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за навчання - закрито.

В апеляційній скарзі Романенко О.Є., діючий в інтересах Національної академії внутрішніх справ України, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засідання апеляційної інстанції відповідач заперечував проти апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день на час розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір випливає з публічно - правових відноси і є публічно правовим, а тому позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначеному КАС України.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до компетенції адміністративних судів відносяться спори щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з ч.3 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат за навчання, вказуючи на те, що наказом тимчасово виконуючого обов'язки ректора КНУВС від 22 липня 2005 року № 77дск ОСОБА_2 був зарахований на перший курс відділення підготовки експертів-криміналістів навчально-наукового інституту підготовки слідчих та криміналістів Національної академії внутрішніх справ України з 01 вересня 2005 року (а. с. 7 т.1).

29 листопада 2007 року між КНУВС та ОСОБА_2 було укладено договір № Кв-392 про підготовку фахівця у КНУВС (а. с. 8‒10 т.1), пунктом 2.3.3 якого відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком.

Наказом ректора КНУВС від 19 червня 2009 року № 468 ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю «Правознавство» та видано диплом спеціаліста (а. с. 12).

11 листопада 2010 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до начальника Головного управління МВС України в м. Києві з рапортом про звільнення з органів внутрішніх справ (а. с. 24).

Наказом від 30 грудня 2010 року № 1280о/с ОСОБА_2 був звільнений у запас Збройних Сил України з 31 грудня 2010 року (а.с.25 т.1).

Таким чином, спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України на підставі укладеного між сторонами договору, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ та відрахована з числа курсантів вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України.

Сторонами такого договору є: виконавець - навчальний заклад, замовник -Головне управління або управління Міністерства внутрішніх справ України, особа- курсант.

Враховуючи те, що між сторонами у справі було укладено договір про підготовку фахівця у навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, який є цивільно-правовим договором, вимоги про стягнення витрат за цим договором повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства за правилами встановленими ЦПК України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України при розгляді справи №6-2154цс16, який в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів, у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ЦПК України).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України).

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної службита спори за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964.

Зазначений Порядок визначає механізм відшкодування курсантамив

разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі, у тому числі і на користь СБУ.

Отже, спір у справі, яка переглядається, виник з приводу відшкодування вартості навчання особою, яку звільнено з військової служби у запас протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу відповідно до підпункту «б» пункту 61 і підпункту «и» пункту 62 Положення № 1262/2007 у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем та виключено зі списків особового складу Академії СБУ.

Таким чином, установивши у справі, яка переглядається, що між СБУ та особою виник спір з приводу відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, підпорядкованому СБУ, яка у цих правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, суди апеляційної та касаційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що справа підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність постановленої судом ухвали є обґрунтованими, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу РоманенкаОлексія Євгеновича, діючого в інтересах Національної академії внутрішніх справ України, - задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2015 року - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: