Ухвала суду № 64139989, 17.01.2017, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 666/830/16-ц

н/п 2/766/6036/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні заяву відповідача ОСОБА_1 про надання строку на примирення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,

встановив:

26.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовомдо ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

28.11.2016 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява про надання сторонам строку на примирення.

В судовому засіданні представник позивача та позивач заперечували проти задоволення клопотання та надання строку для примирення, вважали його недоцільним, так як примирення між сторонами є неможливим. Додатково позивач зазначив, що сімейних стосунків не підтримує з відповідачем протягом 7 років, а з лютого 2016 року проживає окремо від позивача, жодних кроків до примирення протягом розгляду справи сторонами здійснено не було. Дії відповідача оцінює як спробу затягнути розгляд справи. Крім того, відповідач неодноразово зверталась до органів поліції із заявами щодо начебто його неправомірних дій, що сприяє не відновленню сімейних відносин, а його твердому переконанню щодо необхідності розірвати цей шлюб.

Відповідач в судове засідання не зявилась, про судове засідання повідомлена у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання, що клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст.110 Сімейного кодексу України).

Враховуючи строки розгляду справи, позицію позивача, який наполягає на розірванні шлюбу та ту обставину, що жодних заходів щодо примирення сторонами протягом тривалого розгляду справи вжито не було, сторони тривалий час не підтримують сімейних відносин та проживають окремо з лютого 2016 року, суд вважає, що примирення позивача з відповідачем неможливе, а відповідно надання строку для примирення буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання строку на примирення.

Керуючись ст.24, 111 СК України, ст.ст.209, 210 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про надання строку на примирення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.І.Майдан