Постанова № 64139682, 12.01.2017, Шумський районний суд Тернопільської області

Справа № 609/5/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" січня 2017 р. Шумський районний суд Тернопільської області

В складі головуючого суду Ковтуновича О.В.

При секретарі: Кухарчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Шумськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про порушення права на соціальний захист та зобов'язання поновити виплату пенсії, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із адміністративним позовом до Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про порушення права на соціальний захист, та зобов"язання відповідача поновити виплату пенсії з 07 вересня 2016 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі висновку Тернопільської кардіологічної міжрайонної спеціалізованої МСЕК 26.08.2015 року, в черговий раз з 2013 року, їй було встановлено третю групу інвалідності загального захворювання, у зв'язку із чим позивачка перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області з подальшим переходом до його правонаступника Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із призначенням щомісячної пенсії по інвалідності.

У зв'язку із припиненням виплати пенсії позивачці, остання вважаючи дії відповідача протиправними, такими, що порушують право на пенсійне забезпечення вона звернулася 06.09.2016 року до Шумського районного суду. Постановою Шумського районного суду від 23.09.2016 року, позовні вимоги позивачки були задоволені та визнано дії Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, щодо припинення виплати пенсії останній, як інваліду третьої групи загального захворювання з 01 квітня 2015 року по 06 вересня 2016 року неправомірними та зобов'язано відповідача поновити позивачці нарахування та виплату пенсії, як інваліду третьої групи загального захворювання із 01 червня 2015 року по 06 вересня 2016 року.

У зв'язку із чим відповідачем було відновлено виплату пенсії позивачці із 01 червня 2015 року по 06 вересня 2016 року.

З 07 вересня 2016 року відповідачем припинено виплату позивачці пенсії. 03.01.2017 року позивачка звернулася до Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області за роз'ясненням про причину припинення виплати її пенсії із 07.09.2016 року.

04 січня 2016 року відповідачем розглянуто заяву позивачки та надано відповідь, в якій зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, внесено зміни до частини сьомої ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» відповідно до якого: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії призначені відповідно до законодавства України не виплачуються».

Оскільки 01 січня 2016 року набрав чинності Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внесено зміни до ст.21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», в частині, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії призначені відповідно до законодавства України не виплачуються. На підставі чого позивачці, як посадовій особі місцевого самоврядування, припинено виплату пенсії з 01.04.2015 року.

Відтак, вказаним листом від 04 січня 2017 за № 1/П-11 Кременецького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області було роз'ясненно позивачці причину у відмовленні виплати її пенсії.

Вважаючи дії відповідача протиправними, та такими, що порушують право на пенсійне забезпечення, позивачка звернулась до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Позивачка в судове засідання не з"явилася, однак представила заяву про повне підтримання позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, однак представив заяву, що позов не визнає та просить у ньому відмовити відповідно до заперечення від 12.01.2017 року.

Суд, оцінивши письмові докази по справі, вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Згідно пенсійного посвідчення позивачки серії НОМЕР_1 виданого 19.11.20145 року ПФУ, остання являється пенсіонером.

Судом встановлено, що позивачка з 2013 р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області та отримує пенсію по інвалідності загального захворювання, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове пенсійне забезпечення» та Закону України «Про державну службу».

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 28.06.1981 року, рішенням 3-ої сесії шостого скликання від 09.11.2010 року позивачку з 09.11.2010 року обрано на посаду секретаря Шумської міської ради із залишенням 9 рангу посадової особи місцевого самоврядування.

З 07 вересня 2016 року позивачці припиненно виплату пенсії.

Листом № 1/П -11 від 04 січня 2017 року відповідач роз'яснив причину припинення виплати пенсії з посиланням на Закон України від 02 березня 2015 року №213-VIII та Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

Вирішуючи питання правомірності припинення виплати пенсії позивачці, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст.22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про державну службу») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.

Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України «Про державну службу», в редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачці.

Принципом верховенства права, який визнається і діє в Україні, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Законом України у межах і відповідно до законів України.

Відмову відповідача щодо виплати пенсії позивачці суд вважає неправомірною, оскільки Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх старості. Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею, є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» (з урахуванням змін, внесених Законом України №213, які набрали чинності з 01 квітня 2015 року), тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213 Закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/щомісячне довічне грошове утримання за цими Законами не призначаються.

У теперішній час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позбавлення позивачці з 07 вересня 2016 року права на отримання раніше призначеної пенсії державного службовця є звуженням її конституційного права на соціальний захист і порушує її конституційні права на соціальний захист.

Згідно ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Окрім того, статті 58 та 64 Конституції України передбачають, що Закони не мають зворотної дії в часі. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод, а конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Тому суд вважає, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, який скасовує норми щодо пенсійного забезпечення державних службовців та суддів, прийнятий після призначення позивачу вказаної пенсії, не може бути підставою для невиплати пенсії позивачу, оскільки обмежує права на соціальне забезпечення, передбачені Конституцією України.

При цьому суд враховує, що законодавцем не виконано вимогу вищевказаного закону про прийняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення усіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Але враховуючи, що пенсія державного службовця позивачці призначена та виплачувалася з 2013 року та зважаючи на те, що відповідно до Конституції України Закони не мають зворотної дії в часі, суд вважає дії відповідача по невиплаті позивачу раніше призначеної пенсії, прирівнюється до державного службовця незаконними. При цьому поновити права позивача іншим шляхом ніж відновлення виплати цієї пенсії неможливо.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановленні судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Тому суд вважає, що порушення права позивачки на пенсійне забезпечення та неправомірність дій Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області доведено та встановлено постановою Шумського районного суду від 23.09.2016 року та не потребує додаткового доказування.

Однак за вищевказаною постановою зобов'язано Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області поновити нарахування та виплату пенсії позивачу, як інваліду третьої групи загального захворювання із 01 червня 2015 року лише по 06 червня 2016 року. У зв'язку із тим, що останнє перепризначення пенсії, у відповідності до ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Постановою КМУ від 03 грудня 2009 року №1317, для позивача, як інваліда 3-ї групи, відбулося 26.08.2015 року на підставі довідки серії АВ №0506395 від 28.09.2015 року та діє на сьогодні, і тому невиплата з 07.09.2016 року щомісячної соціальної державної пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в подальшому призводить до порушення прав позивача та є неправомірною.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім цього, відповідно до п.1 ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи , що відповідачем не було належним чином повідомлено позивача про припинення йому нарахування та виплату пенсії, як інваліду 3 групи, яка працює на державній службі, про порушення свого права остання дізналася із листа Кременецького об»єднаного управління Пенсійного Фонду України Тернопільської області у січні 2017 року, суд вважає, позов задоволити.

Керуючись ст.ст.2, 4, 9, 11, 71, 86, 158-163, 256 КАС України, ст.ст.19, 22, 46, 64 Конституції України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задоволити.

Визнати дії Кременецького об»єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, як інваліду третьої групи загального захворювання неправомірними.

Зобов»язати Кременецьке об»єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області поновити виплату ОСОБА_2 пенсії, як інваліду третьої групи загального захворювання із 07 вересня 2016 року.

Постанова суду в частині виплати пенсії у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова вступає в законну силу після закінчення строку на її оскарження.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу сторонами до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів.

Суддя: О. В. Ковтунович