Ухвала суду № 64139507, 16.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №577/2881/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кущенко М. Ф.Номер провадження 22-ц/788/21/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Рибалки В. Г.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Конотопської міської ради Сумської області про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь 6932,25 грн. інфляційних витрат та трьох відсотків річних через невиконання Конотопською міською радою Сумської області рішення суду щодо стягнення на її користь грошової суми у відшкодування майнової та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 03.12.2014 року з Конотопської міської ради Сумської області на її користь стягнуто 43 216,00 грн. матеріальної шкоди та 10 000,00 грн. моральної шкоди. Крім того, рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.12.2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача по даній справі на її користь 24761,25 грн. інфляційних витрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Позивач вважає, що оскільки вказані рішення суд до цього часу не виконані, відповідач, відповідно до ст. 625 ЦК України, повинен сплатити на її користь 5300,81 грн. інфляційних витрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання по відшкодуванню шкоди за період з 12.11.2015 року по 05.07.2016 року та 1631,54 грн. - за невиконання грошового зобов'язання за період з 14.01.2016 року по 05.07.2016 року на підставі рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.12.2015 року.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 21.11.2016 року про виправлення описки, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що місцевий суд дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України, оскільки відшкодування майнової та моральної шкоди є грошовим зобов'язанням, а нарахування інфляційних витрат та 3 % річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника, про що висловився Верховний суд України у поставі від 01.10.2014 року. Натомість правова позиція, на яку посилався у своєму рішенні місцевий суд, стосується адміністративних правовідносин.

Сторони в судове засідання не з'явилися, надавши суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судових рішень про відшкодування шкоди, тому до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

Як вбачається з цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 03.12.2014 року стягнуто з Конотопської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_3 43216,00 грн. майнової шкоди та 10000,00 грн. моральної шкоди (а.с. 4-9).

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 07.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14.01.2016 року, стягнуто з Конотопської міської ради Сумської області 24761,25 грн. інфляційних витрат, трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання по відшкодуванню майнової та моральної шкоди. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.11.2016 року вказані рішення були скасовані (а.с. 10- 14).

Рішення суду апеляційної інстанції від 03.12.2014 року знаходяться на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (а.с. 31, 32, 55).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому ч. 5 ст. 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Як вбачається з цивільної справи, між сторонами виник спір у зв'язку з тривалим, на думку позивача, невиконанням рішення суду про відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до ст.ст. 1167, 1173 ЦК України, тобто між сторонами виникли деліктні правовідносини.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що до спірних правовідносин, які виникли у зв'язку з виконанням судового рішення про відшкодування шкоди, не застосовуються положення ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Отже, рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, після повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування, тому колегія суддів залишає рішення суду без змін.

Ухвалою судді Апеляційного суду Сумської області від 06.12.2016 року клопотання ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору було задоволено та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2016 року до ухвалення судового рішення судом апеляційної інтонації.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діє з 07.09.2016 року) за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З цивільної справи вбачається, що з позовною заявою майнового характеру (стягнення 6932,25 грн. інфляційних витрат та трьох відсотків річних) ОСОБА_3 звернулося під час дії Закону України «Про судовий збір» у редакції від 03.09.2015 року і ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою складала 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (станом на 01.01.2016 року), а саме 551,20 грн. (6932,35х1% ‹1378х0,4). Отже ставка судового збору за подання апеляційної скарги складає 606,32 грн. (110% від 551,20 грн.).

Таким чином, з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню 606,32 грн. судового збору за подання апеляційної скарги щодо оскарження рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30.09.2016 року.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки судового збору за подання апеляційної скарги щодо оскарження рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: