Рішення № 64138897, 16.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2246/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

ОСОБА_2

ОСОБА_3, ОСОБА_4

За участю ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, Подільської міської ради на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2016 року, у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6

-про відібрання дитини та повернення її матері ,-

ВСТАНОВИЛА:

04.08.2016 року позивачка звернулась до суду з позовними вимогами в котрих зазначала, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2016 року встановлено місце проживання малолітньої ОСОБА_8, 28 лютого2008 року народження, разом з нею- Барбул ОСОБА_9. Виконавчий лист по цьому рішенню суду не виконано через відсутність у ньому необхідності проведення відповідних примусових дій, а відповідач дитину їй не повертає. Посилаючись на вищезазначене просила з підстав ст.162 СК України зобовязати відповідача виконати рішення суду та передати йому для сумісного проживання малолітню доньку ОСОБА_8,28 лютого2008 року народження.

Рішенням Котовського районного суду Одеської області від 03.10.2016 року позовну заяву ОСОБА_7 - задоволено. Відібрано у ОСОБА_6 малолітню дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та передано її ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 551,20грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, про відмову в заявлених вимогах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на не залучення до участі в справі органу опіки та піклування та висновку щодо доцільності відібрання дитини,не враховані інтереси дитини, котра постійно проживала з батьком та відсутність правових підстав для застосування ст.170 СК України на котрі посилається районний суд. Одночасно посилається на те, що позивачка не має постійного місця проживання, не працює,зловживає спиртними напоями.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заявлені вимоги районний суд виходив з вимог ст.170 СК України посилаючись на те, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2016 року встановлено місце проживання малолітньої ОСОБА_8,28 лютого2008 року народження, разом з матірю -ОСОБА_7.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна з наступних підстав.

За правилами ст.162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Матеріалами справи встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_6 розірвано згідно рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2016 року Цим же рішенням було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_10 з позивачкою по справі.( а.с.6-8)

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Сторони в судовому засіданні не заперечували, що ще до встановленні місця проживання дитини з матірю, малолітня Єлізавета проживала з батьком в м. Котовську.

Ці обставини не заперечує і сама позивачка та повязує свої вимоги з неможливістю виконати рішення суду.

Проте ст.162 СК України визначає наслідки самочинної зміни проживання дитини.

Самочинна зміна місця проживання малолітньої дитини це винні дії одного з батьків за зміну місця проживання малолітньої дитини без згоди того з батьків, з ким проживає дитина, без згоди тих осіб, у яких дитина виховується на законних підставах (діда, баби, інших родичів). При цьому немає значення, погоджувалася на це дитина чи ні.

Проте, матеріали справи не містять доказів протиправної поведінки відповідача по справі, оскільки він самочинно не змінював її місце проживання.

Само по собі не виконання відповідачем рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2016року не є правовою підставою для відібрання дитини та передачі їй позивачці з підстав ст.162 СК України, так як ст.162 СК України визначає наслідки самочинної,тобто без згоди другого з батьків ,зміни місця проживання дитини.

Само по собі проживання дитини з батьком не засвідчує самочинної зміни місця проживання дитини відповідачем,оскільки воно було визначено батьками до розірвання шлюбу.

За правилами ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд помилково застосував ст.170 СК України,вийшовши за межі заявлених позовних вимог,без зазначення підстав задоволення позову, а тому судова колегія приходить до висновку, що вимоги не підлягають задоволенню так як позивачка не довела, що відповідач самочинно сзінив місце проживання малолітньої доньки та обрала не вірний спосіб захисту щодо виконання рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2016року, що не позбавляє її права у визначений законом спосіб виконати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.02.2016року

Доводи апеляційної скарги про те, що до участі в справі не залучено орган опіки та піклування та відсутній висновку про недоцільність відібрання дитини,оцінюються критично так як спірні правовідносини не передбачають доведення умов для виховання та розвитку дитини.

Посилання на те, що позивачка не має постійного місця проживання,доходу та зловживає спиртними напоями не приймаються до уваги так як ці обставини не мають правового значення .

Посилання на те, що позивачка завдала дитині тілесних ушкоджень спростовується постановою про закриття кримінального провадження від 28 жовтня 2016 року .

Зважаючи на те, що суд першої інстанції помилково з підстав ст.170 СК України відібрав у ОСОБА_6 малолітню дочку ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, та передав її ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що свідчить про порушення судом вимог ст.ст 212-214 ЦПК України та не врахував норми матеріального та процесуального права котрі регулюють спірні правовідносини,судова колегія з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення суду скасовує з ухваленням нового,про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 218,303, 309,316,317,319 ЦПК України, судова колегія, ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, Подільської міської ради задовольнити частково.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.10.2016 року скасувати з ухваленням нового рішення.

В позовній заяві ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відібрання дитини та повернення її матері відмовити.

Рішення набирає законної сили негайно та може бути оскаржено до касаційного суду на протязі 20 днів.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді А.А.Калараш

ОСОБА_4