Вирок № 64137009, 17.01.2017, Корабельний районний суд м. Миколаєва

справа № 488/3392/16-к

провадження № 1-кп/488/54/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2017 року Корабельний районний суд міста Миколаєва

у складі: головуючого суддіКороткова Т.В.за участю секретаряСидорової Т.А.прокурораМалюк А.В.обвинуваченогоОСОБА_4захисникаОСОБА_5потерпілоїОСОБА_6представника потерпілоїОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Миколаєва, українець, громадянин України, працює адміністратором системи ТРК «Норма», не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2016 року близько 17 години 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_4, знаходячись на сьомому поверсі першого під'їзду будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_6, діючи умисно, завдав останній не менше трьох ударів дерев'яною палкою по голові, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, множинних ран голови, садна лівого передпліччя, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Допитаний в ході судового засідання обвинувачений свою вину визнав повністю, пояснивши, що з жовтня 2015 року з квартири, в якій проживає потерпіла, регулярно у нічний час чув шум, який йому заважав відпочивати, не давав заснути. Для врегулювання ситуації обвинувачений звернувся до сусіда - свідка ОСОБА_8, який є чоловіком потерпілої. В ході розмови свідок відмовився провести ремонт своєї підлоги, про який просив обвинувачений та нецензурно виражався на адресу обвинуваченого.

30.03.2016 року ввечері, близько 18:00 години обвинувачений повертався додому та побачив потерпілу, яка також, як він зрозумів, йшла додому та вирішив поговорити з нею про шум. Піднявшись до себе в квартиру, обвинувачений взяв черенок від лопати та, піднявшись на сьомий поверх, почав чекати потерпілу біля ліфту. Коли потерпіла вийшла з ліфту, зайшов їй за спину та, тримаючи палку в правій руці, наніс удар в область правого вуха. Від удару потерпіла сіла на підлогу, після чого обвинувачений ще раз вдарив її палкою по підборіддю, можливо наносив й інші удари, але точно не пам'ятає. Наносячи удари обвинувачений бажав причинити потерпілій біль, оскільки шум з її квартири йому заважав. Потерпіла почала кричати, а обвинувачений викинув палку та подзвонив у двері потерпілої, оскільки хотів допомогти їй зайти до квартири та зупинити кров. Після цього з'явилася сусідка, яка згодом викликала поліцію, потім ще приходили сусіди. Згодом приїхала швидка медична допомога та поліція, до прибуття поліції обвинувачений знаходився поруч із потерпілою.

На даний час кається у вчиненому, розуміючи, що вчинив неправильно. Мати обвинуваченого - свідок ОСОБА_9. яка проживає разом із обвинуваченим, передала потерпілій 2.700,00 гривень на лікування, від подальшого отримання грошових коштів потерпіла відмовляється.

На даний час обвинувачений звернувся за медичною допомогою до психіатру, лікувався стаціонарно, продовжує лікування амбулаторно, лікування буде тривати ще близько 1,5 років, перестав чути будь-які шуми з квартири потерпілої, окрім того, поспілкувавшись з матір'ю, він зрозумів, що ніяких сильних та регулярних шумів з квартири потерпілої не було й раніше, але він хворів та не розумів цього.

Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), окрім визнання вини самим обвинуваченим, також підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.

Так, допитана в залі суду потерпіла ОСОБА_6 суду пояснила, що 30.03.2016 року, повертаючись додому, вийшла з ліфта на своєму поверсі та боковим зором побачила, що хтось стоїть у під'їзді, хотіла скоріше дістати ключі та зайти до квартири, але у цей час відчула удар по голові, закричала, повернулася та побачила обвинуваченого, який дерев'яною палкою вдарив її ще раз - у підборіддя, інших ударів не пам'ятає, але не виключає, що вони могли бути. Потерпілій стало погано, вона присіла на підлогу, обвинувачений почав питати її де ключі від квартири, казав, що треба зайти до квартири, зупинити кров. Потерпіла, побоюючись обвинуваченого, не хотіла відкривати двері, поки він поруч. На шум вийшла сусідка, обвинувачений їй повідомив, що він це зробив, потім приходила й інша сусідка, а згодом приїхали швидка та поліція.

Ці події негативно вплинули на потерпілу, вона довго лікувалася, на даний час страждає від безсоння, постійно нервує, пропав апетит, вона схудла, відчуває періодичні головні болі, погіршився зір, пропав інтерес до суспільно-політичного життя.

Мати обвинуваченого приходила до лікарні, вибачалася за сина, просила забрати заяву, грошей не давала та не відшкодовувала спричинену шкоду, потерпіла нервувала з приводу її візитів, тому попросила не приходити більше. Обвинувачений також вибачився перед потерпілою, але грошей не передавав.

Відносно стосунків із обвинуваченим, потерпіла повідомила, що в неї є двоє малолітніх онуків, декілька років тому вони жили в її квартири, у зв'язку з чим обвинувачений поскаржився на шум з її квартири, викликав міліцію. Окрім того, потерпілій відомо, що обвинувачений у 2016 році висловлював її чоловікові зауваження щодо шуму з їх квартири, однак подробиць їх розмови не знає.

Показання потерпілої узгоджуються з відомостями, що містяться у протоколі проведення з нею слідчого експерименту (а.п. 59-65) та з іншими дослідженими судом доказами.

Зокрема, з показань свідка ОСОБА_10 вбачається, що 30.03.2016 року вона, знаходячись вдома, почула сильний крик, та вийшла у під'їзд подивитися, що сталося. Відкривши двері квартири, почула плач, спустилася по сходах та побачила потерпілу, яку до того знала, як свою сусідку. Потерпіла була в крові, поруч стояв обвинувачений, сказав, що це він її вдарив. Свідок повернулася до себе, щоб викликати поліцію та, повернувшись до під'їзду, чекала на її приїзд, тримаючи потерпілу в полі зору, але не наближаючись, оскільки боялася обвинуваченого. Обвинувачений в цей час стояв поруч, біля нього лежала палка, але він не був агресивним.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що 30.03.2016 року вона знаходилася вдома, готувала вечерю, раптом почула шум, жіночий крик, це було о 17 годині 40 хвилин. Виглянувши в під'їзд, піднялася на шостий поверх та побачила, що на сьомому поверсі знаходиться потерпіла в крові та обвинувачений з дерев'яною палкою. Обвинувачений сказав свідкові, щоб вона підійшла ближче, але та, злякавшись, відмовилася, побігла додому та викликала поліцію.

Як вбачається з показань свідка ОСОБА_8 - чоловіка потерпілої, 30.03.2016 року він повернувся з роботи та побачив, що двері у квартиру відкриті, все біля дверей в крові, працюють поліцейські, які йому розповіли, що сталося. Потерпіла на той час була вже в лікарні, свідок поїхав до неї, вона сказала, що обвинувачений її побив. Із обвинуваченим у свідка раніше був конфлікт з приводу шуму, але він вважав його несуттєвим.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - матір обвинуваченого, суду пояснила, що тривалий час проживає у даному будинку, тривалий час знайома із потерпілою, конфліктів не було, але іноді з її квартири дійсно був шум, але все це вирішувалося мирно. Обвинувачений завжди був безконфліктним, ні з ким не сварився, не бився, але на ґрунті конфлікту з чоловіком потерпілої з приводу шуму, він захворів на психічну хворобу.

Свідок неодноразово вибачалася перед потерпілою за вчинок сина, ходила до неї в лікарню, передавала їй гроші - 2.000,00 гривень, 500,00 гривень та 400,00 гривень, потім пропонувала 10.000,00 гривень для того, щоб закінчити справу примиренням. 2.900,00 гривень потерпіла взяла, а примірятися відмовилася, сказавши, що грошей недостатньо.

30.03.2016 року в вечірній час знаходилася вдома, прийшли співробітники поліції, попросили паспорт сина, розказали, що він побив сусідку.

Після події син пройшов курс лікування, в тому числі, стаціонарно, на даний час продовжує лікуватися.

З інформації, що міститься у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення вбачається, що 30.03.2016 року потерпіла ОСОБА_6 повідомила про спричинення їй приблизно о 17 годині 30 хвилин того ж дня на площадці 7-го поверху 1-го під'їзду будинку АДРЕСА_2 сусідом на ім'я ОСОБА_4 тілесних ушкоджень (а.п. 40). Вказане узгоджується з відомостями, викладеними у довідці приймального відділення Жовтневої ЦРЛ від 30.03.2016 року (а.п. 52).

У справі було проведено три судово-медичних експертизи, при цьому висновки експерта № 128 від 23.05.2016 року (а.п. 53-54), № 135 від 24.05.2016 року (а.п. 55-56) та № 145 від 15.06.2016 року (а.п. 57-58) не суперечать один одному, узгоджуються між собою та містять відомості про те, що у потерпілій виявлені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, забою головного мозку 1 ступеня, множинних поранень голови, саден лівого передпліччя (при цьому діагноз «забій головного мозку» не брався експертом до уваги, оскільки не підтверджений об'єктивним клінічними даними), що могли утворитися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею за механізмом удару та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, при цьому потерпілій було спричинено не більше 3-5 травматичних дій, а тривале знаходження потерпілої на лікуванні обумовлене координаторними розладами та судиною гипотензією.

В ході огляду місця події виявлено деревну палицю довжиною 0,6 метра та уламок від неї довжиною 0,2 метри (а.п. 42-45), яка відповідно до інформації, що міститься у висновку експерта від 02.06.2016 року № 784 не є холодною зброєю та є частиною держака лопати (а.п. 47-49). Витрати на проведення експертизи склали 439,80 гривень (а.п. 46). Вказана дерев'яна палка визнана речовим доказом (а.п. 50) та передана на зберігання в камеру схову речових доказів (а.п. 51).

Інших доказів на доведення вини або невинуватості обвинуваченого суду не надано.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд відзначає, що вони не містять суттєвих суперечностей в частині, що стосується доведення вини обвинуваченого, узгоджуються між собою та доповнюють один одного. Наявні суперечності в показаннях допитаних судом учасників провадження стосуються лише розміру спричиненої шкоди та її відшкодування, а тому оцінку вказаним розбіжностям суд вважає доцільним надати в частині вироку, що стосується розв'язання цивільних позовів. За таких обставин суд вважає доведеною поза розумним сумнівом вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину). Дії обвинуваченого, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, судом кваліфікуються за частиною 2 статті 125 КК України.

Вивченням особистості обвинуваченого встановлено, що він повнолітній (а.п. 70), раніше не судимий (а.п. 71), не одружений, працює адміністратором системи у ТОВ «АМРОН» (а.п. 73, 74), на обліку у лікаря-нарколога (а.п. 77, 78) та лікаря-психіатра (а.п. 79, 81, 82) не перебуває, однак у 2016 році проходив курси амбулаторного та стаціонарного лікування у Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 1 (а.п. 82, 83, 84), відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 307 від 05.08.2016 року потребував направлення на стаціонарну судово-психіатричну експертизу (а.п. 85-91, 92, 98), проте таке клопотання учасниками провадження перед судом не ставилося, проживає разом із матір'ю - ОСОБА_9, яка є пенсіонером (а.п. 75, 76), за місцем проживання інспектором поліції характеризується посередньо (а.п. 94), а за місцем теперішньої (а.п. 95), попередньої (а.п. 96) роботи та навчання (а.п. 97) - позитивно.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, сукупність усіх обставин, що характеризують даний злочин, який є умисним, насильницьким, особистість обвинуваченого, про що детально вказано вище, часткове відшкодування обвинуваченим спричиненої шкоди у розмірі 1.000,00 (одна тисяча) гривень.

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд вважає каяття обвинуваченого, визнання ним вини.

Таким чином, суд доходить до висновку про призначення обвинуваченому покарання у вигляді громадських робіт у розмірі, що буде достатнім як для покарання обвинуваченого, так і для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути на її користь з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 5.181,97 (п'ять тисяч сто вісімдесят одна гривня 97 копійок) гривень та моральну шкоду у розмірі 50.000,00 (п'ятдесят тисяч) гривень (а.п. 21-23, 99). Обвинувачений позов в частині стягнення матеріальної шкоди спочатку визнав частково, пояснивши, що згоден відшкодувати спричинену шкоду, у розмірі, що підтверджується належними доказами, не конкретизувавши при цьому свою позицію, а в кінці судового розгляду змінив свою позицію, заявивши про те, що уся спричинена матеріальна шкода відшкодована ще на етапі лікування його матір'ю, а представлені суду чеки та інші документи є неналежними доказами. В частині відшкодування моральної шкоди сторона захисту визнала позов частково - на 6.000,00 гривень, вказавши, що 1.000,00 з них відшкодована потерпілій шляхом направлення грошей переказом.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Потерпілою та її представником надані копії документів, які підтверджують понесення потерпілою витрат на лікування після спричинення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим на суму 6.181,97 гривень. При цьому факт передачі матір'ю обвинуваченого - свідком ОСОБА_9 потерпілій 2.900,00 гривень заперечується самою потерпілою та не підтверджений іншими доказами, а тому суд вважає, що часткове відшкодування спричиненої шкоди у вказаному розмірі не підтвердилося в судовому засіданні. З урахуванням встановлених судом обставин та наданих потерпілою суду документів щодо проходження нею стаціонарного та амбулаторного лікування (а.п. 33, 33-зв., 66, 100), суд доходить висновку про повне задоволення позову в частині стягнення матеріальної шкоди з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала. При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог пункту 2 частини 2 статті 23 ЦК України, суд виходить із наступного. Діями обвинуваченого дійсно спричинена потерпілій моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, які остання зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою обвинуваченого. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд, у відповідності до частини 3 статті 23 ЦК України враховує характер кримінального правопорушення (злочину), вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, глибину душевних страждань потерпілої, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинуваченого, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченого та позицію сторони захисту стосовно того, що 1.000,00 гривень була перерахована потерпілій саме у відшкодування спричиненої моральної шкоди,приходячи, таким чином, до висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Прокурором заявлений позов в інтересах держави в особі Вітовської районної центральної лікарні Миколаївської області про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 2.991,54 гривень (а.п. 10-12), обґрунтованість якого підтверджується наданою суду довідкою від 27.05.2016 року № 17 (а.п. 67). Обвинувачений пред'явлений позов визнав у повному обсязі.

Відповідно до статті 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, а якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За таких обставин суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 370, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Речові докази у справі, а саме дерев'яну палицю, уламок від дерев'яної палиці - знищити. (а.п. 50, 51).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у розмірі 439,80 гривень (чотириста тридцять дев'ять гривень 80 копійок) (а.п. 46).

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 5.181,97 гривень (п'ять тисяч сто вісімдесят одна гривня 97 копійок) та моральну шкоду у розмірі 24.000,00 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Вітовської районної центральної лікарні Миколаївської області задовольнити, стягнути із ОСОБА_4 на користь держави в особі Вітовської районної центральної лікарні Миколаївської області (ідентифікаційний код юридичної особи 37992601, р/р 35414001030501) ГУ ДКСУ в Миколаївській області, МФО 826013) 2.991,54 гривень (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто одна гривня 54 копійки).

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Т.В. Коротков