Ухвала суду № 64135237, 16.01.2017, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

16.01.2017

Справа № 1-кп/331/23/2017

ЄУН № 331/8071/15-к

У Х В А Л А

16 січня 2017 року Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого - судді Пивоварової Ю.О..

при секретарі Федорович Ю.Г.

за участю

прокурора Кузіва І.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжі кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 368 КК України.

У судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_2 та його захисником адвокатом ОСОБА_1 заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами сторони обвинувачення, а саме: протоколу огляду мобільного телефону від 21.10.2015 року через те, що зазначена слідча дія проводилась без ухвали слідчого судді, оскільким слідчим було вчинено втручання у приватне спілкування обвинуваченого, роздруківка змісту смс-повідомлень та вхідних і вихідних дзвінків, яке може бути зроблено лише за дозволом суду.

Прокурор Кузів І.В. заперечув проти задоволення клопотання обвинуваченого та зазначив, що огляд мобільних телеофнів проводився значно пізніше після їх вилучення, вони оглядались як речовий доказ на предмет виявлення інформації, яка могла стосуватися обставин вчиненого злочину. Вважав, що для проведення огляду телефонів отримання якого-небудь дозволу суду не є необхідним.

Вислухавши думку учасників судового процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає клопотання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

При цьому згідно ст. 258 КПК України ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов'язаний звернутися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на втручання у приватне спілкування в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього Кодексу, якщо будь-яка слідча (розшукова) дія включатиме таке втручання. Спілкуванням є передання інформації у будь-якій формі від однієї особи до іншої безпосередньо або за допомогою засобів зв'язку будь-якого типу. Спілкування є приватним, якщо інформація передається та зберігається за таких фізичних чи юридичних умов, при яких учасники спілкування можуть розраховувати на захист інформації від втручання інших осіб. Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є: 1) аудіо-, відеоконтроль особи; 2) арешт, огляд і виїмка кореспонденції; 3) зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; 4) зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Таким чином, зі змісту неведеної вище норми права вбачається, що втручання у приватне спілкування за дозволом суду може бути здійснено безпосередньо під час здійснення такого спілкування (телефонної розмови, надіслання смс-повідомлень). Як видно із протоколу огляду від 21.10.2015 року, огляд мобільного телефону ОСОБА_2 проводився слідчим після спливу більше ніж одного місяця після фактичного здійснення спілкування ОСОБА_2 з іншими особами, які мають відношення до вчиненого ним злочину, тому інформація, отримана після огляду цього телефону, не є приватним спілкуванням та не потребує отримання дозволу суду.

Тому, оскільки судом не було встановлено порушень порядку отримання доказу - протоколу огляду від 21.10.2015 року, підстав для визнання цього доказу очевидно недопустимим немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 87, 89, 237, 258, 372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 про визнання протоколу огляду мобільних телефонів від 21.10.2015 року очевидно недопустим доказом відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю.О. Пивоварова