Ухвала суду № 64133522, 18.01.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/10152/15-к

УХВАЛА

18 січня 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Хараджі Н.В., при секретарі Колпаковій К.О., за участю прокурора Балджи О.М., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч. 2 КК України,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.289 ч. 2 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, який спливає 28.01.2017 року, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання та неодноразового продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний момент не змінились та не зменшились, при цьому зауважив, що обвинувачений раніше не одноразово судимий за корисливі злочини, може переховуватись від суду та продовжити здійснення злочинної діяльності.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні заперечував проти задоволення заявленого прокурором клопотання та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, у звязку з чим просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки свідки у даному кримінальному провадженні вже допитані, потерпілий до обвинуваченого претензій не має, речові докази вилучені, а тому ризики, передбачені ст. 177 КПК України та зазначені прокурором, є необґрунтованими та недоведеними, в той час як обвинувачений провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнає у повному обсязі, добровільно звернувся до міліції щодо вчинення ним злочину та добровільно повернув викрадений ним мопед. Також зауважив на тривалості тримання обвинуваченого під вартою, та на тому, що лише тяжкість кримінального правопорушення не може бути підставою для застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав думку свого захисника та зауважив, що переховуватись від суду наміру не має, свою провину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає.

Частиною 1 ст. 333 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення кримінального провадження під час судового провадження відповідно до розділу ІІ даного кодексу.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобовязаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Вирішуючи як клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово був засуджений, в тому числі за корисливі злочини, на момент вчинення інкримінованого правопорушення офіційно не був працевлаштований, мешкав не за місцем реєстрації, при цьому місце вчинення інкримінованого правопорушення знаходиться у безпосередній близькості до останнього місця його мешкання, у звязку з чим є ризики продовження здійснення ним злочинної діяльності. Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а тому усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін при обранні відносно нього іншого менш суворого запобіжного заходу може переховуватися від суду, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином є ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які існували як при обранні запобіжного заходу, так і при його продовженні, які на даний час не зменшились, та стороною захисту належними та допустимими доказами не спростовані, що дають достатні підстави для продовження застосування щодо ОСОБА_2 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання зазначеним ризикам.

Крім того відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тому, з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, та того, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вважаю за необхідне визначити розмір застави в сумі 116000 гривень, при цьому відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього певні обовязки.

Щодо клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу суд зазначає наступне, що стороною обвинувачення не зазначалося під час надання клопотання про продовження строку тримання під вартою, а також в попередніх рішеннях суду щодо продовження строку тримання під вартою ризики щодо можливості спотворення будь-якого доказу та впливу на свідків, потерпілого. Що ж стосується ризику, повязаного з можливістю переховування від суду, то, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 до затримання не проживав за основним місцем реєстрації, та, як він сам зазначив у судовому засіданні, він мешкав не за місцем реєстрації, а інколи мешкав у смт. Старий Крим на дачі, у звязку з чим суд позбавлений можливості застосувати до нього більш мякий запобіжний захід, зокрема у вигляді домашнього арешту, оскільки не можливо чітко встановити місце його постійного мешкання, а також вказаний захід не убезпечить від можливості переховування від суду.

Крім того, прокурором в якості ризику була вказана можливість скоєння іншого злочину, при цьому, як вказано вище, суд враховує той факт, що вказаний злочин та попередній, за яким засуджено ОСОБА_2 вироком суду від 03.03.2016 року, скоєні у безпосередній близькості до останнього місця його мешкання, тож застосування домашнього арешту на певний час не забезпечить недопущення вчинення ним нових правопорушень. Застосування же цілодобового домашнього арешту, враховуючи те, що ОСОБА_2 є працездатною особою та відсутність інших джерел існування, унеможливить його матеріальне утримання. Будь-яких доказів на спростування вказаного, стороною захисту не надано.

Також суд зазначає, що на час розгляду вказаного клопотання будь-які обставини щодо зменшення злочинності кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 відсутні, а лише тривалість тримання під вартою останнього не може бути підставою для заміни запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182,183, 194, 331, 333 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника про заміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби України в Донецькій області обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 60 днів, до 21 березня 2017 року.

Розмір застави визначити у сумі 116000 гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2, у разі внесення застави, наступні обов'язки:прибувати до суду за першою вимогою, повідомляти суд про зміну свого місця проживання,не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду. Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21 березня 2017 року.

Розяснити обвинуваченому, що у разі невиконання покладених на нього обовязків, внесені кошти будуть звернені в дохід держави.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави та зобов'язаний виконувати покладені на ньогообов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Хараджа