Рішення № 6413339, 11.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/8211.06.09 За позовомЗакритого акціонерного товариства "Оболонь", м. Київ До1. Станції Київ-Петрівка Державного територіально-галузевого обєднання

"Південно-західна залізниця"

2. Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна

залізниця", м. Київ

простягнення 158 054,91 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивачаТартакуца Д.В. - пред. по довір.

Від відповідача 1.Попов В.О. начальник станції

Від відповідача 2. Павленко Н.О. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно стягнутої плати за затримку вагонів. Заявлені позовні вимоги Позивач мотивував тим, що Відповідачем-1 у 2008 році було складено акти щодо затримки вагонів з вини Позивача та стягнуто з Позивача плату за затримку вагонів на загальну суму 158 054, 91 грн.

Проте, за твердженням Позивача зазначену плату за час затримки вагонів було стягнуто з Позивача неправомірно з порушенням встановленого нормами чинного законодавства України порядку. Затримка вагонів виникла не з вини Позивача, а обумовлена діями Відповідача-1, який подавав під завантаження вагони, які прибули пізніше, ніж вагони, що вказані у відповідних актах. Акти про затримку вагонів складалися Відповідачем-1 в односторонньому порядку без повідомлення Позивача про їх складання, відповідні накопичувальні картки не підписувалися в установленому порядку.

З огляду на це, Позивач вважає, що Відповідачами було безпідставно стягнуто плату за затримку вагонів у розмірі 158 054, 91 грн.

У звязку з цим, Позивач просив суд стягнути з Відповідачів безпідставно стягнуту плату за затримку вагонів у розмірі 158 054, 91 грн.

У подальшому Позивачем було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог від 12.03.2009 р. (є у матеріалах справи), якою Позивач збільшив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з Відповідачів безпідставно стягнуту плату за затримку вагонів у розмірі 189 666, 76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2009р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 12.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2009р., розгляд справи було відкладено на 15.04.2009р., у звязку з неявкою представників відповідача 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2009р., розгляд справи було відкладено на 27.05.2009р., у звязку з неявкою представників відповідача 1, та зобовязано сторони провести звірку взаємних розрахунків.

В судовому засіданні 27.05.2009р. було оголошено перерву до 11.06.2009р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач-1 у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, вважаючи позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач-2 у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позов у формі письмових заперечень. У своїх письмових запереченнях Відповідач-2 вказував на те, що на порожні вагони, які надходили на адресу Позивача, прийомоздавальниками оформлювалися відповідні акти установленої форми в очікуванні подачі під вивантаження (навантаження) з вини клієнта. На підставі зазначених актів було нараховано та стягнуто суми плати за користування вагонами та зберігання вантажу.

Складання актів щодо Позивача не проводилося, оскільки такі акти вже було складено на ДП УДЦЗРП «Укррефтранс».

Вагони під навантаження подавалися у відповідності письмових заявок Позивача максимальною подачею, яка значно перевищувала фронт навантаження.

На станції призначення вагони були затримані у звязку з неприйняттям вантажу Позивачем через очікування звільнення фронту навантаження. Оскільки вагони були власністю ДП УДЦЗРП «Укррефтранс», відповідні акти загальної форми складалися на власника рухомого складу.

З огляду на це, Відповідач-2 вважає позовні вимоги Позивача безпідставними, такими, що не підлягають задоволенню, та просив суд у позові відмовити.

Під час розгляду справи строк вирішення спору було продовжено, відповідно до ст. 69 ГПК України, за клопотанням сторін.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2008 р. між Позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Київ-Дніпровське МППЗТ»(надалі «Виконавець») було укладено Договір №028 про надання послуг, повязаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом (надалі «Договір №028»), відповідно до якого Виконавець зобовязався за рахунок Позивача надавати останньому послуги (виконати роботи, організувати виконання робіт або надання послуг), повязаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом, зокрема, забезпечувати подання та забирання рухомого складу, маневрову роботу, здійснення вантажних операцій, тощо.

29.08.2008 р. Відповідачем-1 було складено акт загальної форми №2561 (копія є у матеріалах справи) щодо затримки Позивачем вагону №58026980 з 17.08.2008 р. 14:42 (акт №2176 від 17.05.2008 р. 1648) по 28.08.2008 р. 17:10. Відповідно до накопичувальної картки №30086029 зборів за роботи та штрафи, повязані з перевезенням вантажів за період з 30.08.2008 р. по 30.08.2008 р. стягнуто з Позивача плату за затримку вагону згідно акту №2561 у розмірі 2230, 69 грн.

Відповідачем-1 було складено акти загальної форми №1630, №1629 від 28.07.2008 р. №1704 від 30.07.2008 р., №1729 від 31.07.2008 р., №28.07.2008 р., №1626 від 28.07.2008 р., №1788 від 02.08.2008 р., №1627 від 28.07.2008 р., №1859 від 05.08.2008 р., №1873 від 06.08.2008 р., №1892 від 06.08.2008 р. (копії є у матеріалах справи) щодо затримки Позивачем вагонів, та відповідно до накопичувальної картки №б/н Відповідачем-1 стягнуто з Позивача плату за затримку вагонів у розмірі 19914, 56 грн.

Відповідачем-1 було складено акти загальної форми №1897 від 06.08.2008 р., №1888 від 06.08.2008 р., №1891, №1899, №1893, 1886 від 06.08.2008 р., №1919 від 07.08.2008 р., №1951, №1952, №1953 від 08.08.2008 р (копії є у матеріалах справи) щодо затримки Позивачем вагонів, та відповідно до накопичувальної картки №б/н Відповідачем-1 стягнуто з Позивача плату за затримку вагонів у розмірі 29528, 98 грн.

Відповідачем-1 було складено акти загальної форми №2094 від 13.08.2008 р., №2095 від 13.08.2008 р., №2153 від 16.08.2008 р, №2183 від 18.08.2008 р., №2215, №2216, №2217, №2218, №2219, №2222 від 19.08.2008 р., №2250 від 20.08.2008 р. (копії є у матеріалах справи) щодо затримки Позивачем вагонів, та відповідно до накопичувальної картки №б/н Відповідачем-1 стягнуто з Позивача плату за затримку вагонів у розмірі 60954, 57 грн.

Відповідачем-1 було складено акти загальної форми №2036, №2059, №2063, №2064 від 12.08.2008 р., №2005 від 10.08.2008 р., №2070, №2077, №2079, №2091, №2092, №2093 від 13.08.2008 р. (копії є у матеріалах справи) щодо затримки Позивачем вагонів, та відповідно до накопичувальної картки №б/н Відповідачем-1 стягнуто з Позивача плату за затримку вагонів у розмірі 15107, 24 грн.

Відповідачем-1 було складено акти загальної форми №2251 від 20.08.2008 р., №2370, №2371, №2372, №2396 від 25.08.2008 р., №2448, №2450, №2352, №2453, №2451 від 27.08.2008 р. (копії є у матеріалах справи) щодо затримки Позивачем вагонів, та відповідно до накопичувальної картки №б/н Відповідачем-1 стягнуто з Позивача плату за затримку вагонів у розмірі 30318, 82 грн.

Згідно зазначених вище накопичувальних карток усього з Позивача було стягнуто за затримку порожніх вагонів 158054, 91 грн. без урахування суми податку на додану вартість.

18.11.2008 р. Позивачем було направлено на адресу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»претензію №3105/0/2-08 щодо повернення Позивачу безпідставно стягнутої суми грошових коштів за простій вагонів.

Аналогічні претензії Позивачем було направлено на адресу Відповідача-1 за №3106/0/2-08 та Відповідача-2 за №3332/0/2-08 (копії є у матеріалах справи).

05.03.2009 р. Позивачем було направлено на адресу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», а також Відповідача-1 та Відповідача-2 доповнення до раніше предявлених претензій, якими Позивач просив перерахувати на його банківський рахунок суму безпідставно стягнутої плати за простій вагонів з урахуванням ПДВ на загальну суму 189666, 76 грн.

09.12.2009р. Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця» було направлено на адресу Позивача відповідь на претензію за №УЗМ-12/2622, у якій зазначалося про те, що відповідні акти складалися Відповідачем-1 без участі представників Позивача, проте підстав для повернення Позивачу стягнутої суми за простій вагонів не вбачається.

Аналогічну відповідь було надано Позивачу з боку Відповідача-1листом від 18.12.2008 р.

Відповідачем-2 відповіді на претензію Позивача в установленому порядку надано не було, доказів зворотного сторонами до суду не надавалося, і у матеріалах справи такі докази відсутні.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачами, правовідносини, повязані з діяльністю транспорту взагалі, у тому числі залізничного, регулювалися Законом України "Про транспорт", а також іншими актами законодавства України.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено у Законі України "Про залізничний транспорт".

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України (надалі «ЦК України), ст. 307 Господарського кодексу України (надалі «ГК України») умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт»постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457 було затверджено Статут залізниць України.

Відповідно до абзацу 1 п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113 (надалі «Правила»), У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. №334, відповідний акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, єдиним належним та допустимим доказом затримки вагонів є акт загальної форми (форма ГУ-23), складений в установленому порядку та підписаний представниками станції та вантажовласника.

Відповідні дані, вказані у акті загальної форми, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів»на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого повідомлення не пізніше 2 годин після його отримання станцією призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні акти загальної форми було складено Відповідачем-1 в односторонньому порядку, підписи вантажоодержувача (вантажовласника) на таких актах відсутні. Сторонами у справі не було надано до суду доказів того, що Позивача було в установленому порядку повідомлено про час та місце складання відповідних актів загальної форми, і у матеріалах справи відповідні докази відсутні.

Відповідно до п. 119 Статуту плата за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Таким чином, зазначена плата за затримку на коліях залізниці вагонів підлягає стягненню виключно за наявності наступних умов: факту затримання зазначених вагонів в очікуванні їх подання під вивантаження (перевантаження); факту затримання вагонів з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної підїзної колії.

Матеріали справи та наявні у них докази свідчать про те, що вказані у відповідних актах вагони не надходили Позивачу для вивантаження або перевантаження, оскільки були порожніми.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що відповідні акти загальної форми було складено Відповідачем-1 з порушенням встановленого чинним законодавством України порядку складання таких актів. Крім того, відповідно до умов Договору №028, порожні вагони під завантаження подавалися згідно письмових заявок на виставочну колію, після чого забезпечувати їх забирання власним локомотивом повинен був Виконавець, а не Позивач.

Тому, відповідні акти загальної форми не могли бути підставою для стягнення з Позивача плати за простій вагонів, оскільки такі акти було складено з порушенням встановленого законом порядку, і вина Позивача у такому простої вагонів не підтверджується наявними у справі доказами. Відповідні твердження Відповідача-2 з цього приводу, викладені у його письмових запереченнях, не приймаються до уваги судом як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та є безпідставними.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на це, суд, оцінивши надані сторонами у справі докази, приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача-1 безпідставно стягнутої плати за затримку вагонів є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги задоволено, то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Станції Київ-Петрівка Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»(04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-а; ідентифікаційний код 0169784), Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Закритого акціонерного товариства «Оболонь»(04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3; ідентифікаційний код 05391057) безпідставно стягнуту плату за затримку вагонів у розмірі 189666, 67 (сто вісімдесят девять тисяч шістсот шістдесят шість грн. 67 коп.) гривень, 1896, 66 (одну тисячу вісімсот девяносто шість грн. 66 коп.) державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан