Ухвала суду № 64133090, 12.01.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/611/17

Провадження № 2/761/3152/2017

У Х В А Л А

12 січня 2017 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Осаулов А.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовна заява залишається без руху для усунення недоліків, виходячи з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 119 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

На підтвердження оплати судового збору позивачем додано до позовної заяви квитанцію про сплату №9565 від 30.12.2016 року про сплату судового збору у розмірі 1 100,00 грн.

На виконання вимог частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", суд перед відкриттям провадження у справі перевірив зарахування судового збору, сплаченого позивачем за вказаним платіжним дорученням, до спеціального фонду Державного бюджету України.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснив, що «відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)).

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору (пункт 26)».

На доданій до позовної заяви квитанцій про сплату № 9565 від 30.12.2016 року про сплату судового збору у розмірі 1100,00 грн. відсутні підпис уповноваженої посадової особи банку, скріплений печаткою установи банку та відмітка про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Крім цього, під час здійснення перевірки зарахування судового збору за квитанцією про сплату № 9565 від 30.12.2016р. у розмірі 1100,00 грн., за допомогою комп'ютерної програми автоматизованої системи документообігу «Комп'ютерна програма «Д-3» було встановлено, що сплата судового збору за вищезазначеною квитанцією до спеціального фонду Державного бюджету України не підтверджена.

Таким чином, квитанція про сплату № 9565 від 30.12.2016 року про сплату судового збору у розмірі 1100,00 грн. не є належним доказом оплати судового збору.

Отже, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 55 719,01 грн., а також моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати - 551,20 грн. та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати - 6890,00 грн.

Відповідно до п.3 ч.5 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (551,20 грн.).

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п.12 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року передбачено, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Виходячи з наведеного, позивачем має бути надано суду документ на підтвердження того, що судовий збір за подання позову майнового характеру у розмірі 557,19 грн., та немайнового характеру в розмірі 551,20 грн. перерахований до державного бюджету або оплатити зазначений судовий збір на реквізити зазначені нижче та подати суду оригінали відповідних квитанцій.

Оплата судового збору повинна бути здійснена на р/р 31211206700011, код ЄДРПОУ 37995466, МФО 820019, Код платежу 22030001, призначення платежу - сплата судового збору за подання позовної заяви, Одержувач -УДКСУ в Шевченківському районі м. Києва, банк одержувач -ГУ ДКУ в м. Києві.

Відтак, суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі, оскільки заява містить недоліки (не відповідає вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 119, 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 121 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на протязі п'яти днів з дня отримання ним копії цієї ухвали, в противному разі позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: